Не тільки мені — всьому місту погано без театру! Але скільки ж разів за тридцять років виникало почуття, що театру — й без міста добре!
МОЛОДИЙ ВЕРЧЕНКО (теж прямує до авансцени). А все, що було потрібно, — це казати правду.
ВЕРЧЕНКО. Писати не про те, що хотів сказати режисер, а про те, що в нього вийшло.
МОЛОДИЙ ВЕРЧЕНКО. А якщо не вийшло — чому.
ВЕРЧЕНКО. Щоб знали — якщо Олександр Верченко сказав виставі "так", завтра в театрі буде все місто.
МОЛОДИЙ ВЕРЧЕНКО. А якщо "ні"…
ВЕРЧЕНКО. Краще треба працювати, талановитіше. Бо театр — гра.
МОЛОДИЙ ВЕРЧЕНКО. Але гра в театр — профанація!
ВЕРЧЕНКО. А ми… І знову я… (Сміється.) Прокляття купця Зозулі!..
Різко мерхне світло. Величезна чорна фігура на екрані-заднику робить страшні паси над Верченком. Тіні усілякої погані заповнюють не тільки екран, але й всю сцену й залу для глядачів. Метаються, виють, улюлюкають, верещать і свистять…
(Примітка для режисера: можна одночасно випустити на сцену й до зали артистів — навіть усю трупу, — ряджених чортенятами й іншою поганню, але таке рішення автор залишає режисерові.)
Страшні тіні проносяться над головами глядачів, тягнуться пазуристими лапами й вискаленими пащами до Верченка.
Тричі дзвонить телефон на робочому столі, перекриваючи вереск погані.
Наступає тиша. Тіні зникають. Поновлюється повне освітлення.
ВЕРЧЕНКО (знімає слухавку, вмикається гучний зв'язок). Слухаю, Верченко.
ГОЛОС ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА. Що там у вас за чортовиння, Олександре Юрійовичу?
ВЕРЧЕНКО. Чортовиння? (Оглядається кругом.) Ніякого, Євгенію Миколайовичу, чортовиння… немає… вже…
ГОЛОС ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА. Що — вже?! Я тільки-тільки перевірив пошту. Вашої статті дотепер немає.
ВЕРЧЕНКО. Закінчив. Зараз відправляю.
ГОЛОС ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА (м'якше). Як ви самі її оцінюєте?
ВЕРЧЕНКО. Зробив все, що повинен був зробити.
Завіса
_____________________
Юрченко Анатолій Петрович, 2016 — 2017, 2022, 2026 рр.
E-mail: yurchenkopost4@gmail.com
Перша публікація (під назвою "Оксюморон") — Кіровоградська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Д. І. Чижевського (Цифрова бібліотека), 2015 р.
Автор нагадує про чинне законодавство, про авторське право й неможливість постановки п'єси без письмової угоди.