Ти що про мене брешеш! Монтажниця я, найкраща, мабуть, на заводі — все життя на дошці пошани!
ФЕДОРЧЕНКО (сміється). Живцем?!
ВАЛЕНТИНА. На фото, клоун! Як куди бригада наладників їде — завжди просять: дайте нам Валентину! Я теж весь Радянський Союз побачила — й отаких, як ти, надивилася! Таких, як ти, на кожному ринку за п'ять копійок продають!
ФЕДОРЧЕНКО. Все, Валентино. Вільна!
ВАЛЕНТИНА. Я тобі ще морду не роздряпала!
ФЕДОРЧЕНКО. То ж не тягни: роздряпала — й пішла! А я хочу ще здрімнути перед танцями…
ВАЛЕНТИНА. Що? З роздряпаною пикою й підеш?
ФЕДОРЧЕНКО. А що? Баби наші жалісливі — пожаліють. Так і будуть до кінця строку… жаліти…
ВАЛЕНТИНА. Ну й чорт з тобою — іди, нехай жаліють! Ні душі в тебе, ні серця! Тільки про себе! Ти що, не розумієш, що мені вже все поламав? Мабуть, я ідіотка з ідеєю фікс, але я насправді заміж хочу, дитинку народити хочу, нормальних стосунків хочу…
ФЕДОРЧЕНКО. Ти подивися навколо, ідея фікс! Падає все! Які зараз діти?! Як ти їх прогодуєш, виростиш, яку освіту даси?!
ВАЛЕНТИНА. Яку-небудь дам. Можна подумати — в тебе освіта!
ФЕДОРЧЕНКО. Ти ж не знаєш про мене нічого. Якщо іноді дурня клею — це ж не значить, що дурень. Я, якщо хочеш знати, будь-який танк із зав'язаними очима розберу, а потім — зберу! І він поїде. І стріляти буде!
ВАЛЕНТИНА (пирхає). Танк!
ФЕДОРЧЕНКО. І будь-яку бляшанку! Хоч трактор, хоч годинник — і ходити буде!
ВАЛЕНТИНА. І нехай ходить. І я — пішла, клоун!
ФЕДОРЧЕНКО. Щасливо! Якщо народиш, листівку надішли. Приїду на нащадка подивитися.
ВАЛЕНТИНА. Обійдешся, клоун! (Виходить через двері тераси.)
Федорченко підіймається з ліжка, знімає піджак, вішає на стілець, умивається біля дзеркала, зачісується. За вікнами рухаються тіні, лунає сміх, знову сяє сонце.
Відчиняються двері, з тераси входить Валентина.
ВАЛЕНТИНА. Андрію, а ти що мав на увазі… про листівку?.. Ти ж сказав… завжди обережний був… А вчора… ні?..
ФЕДОРЧЕНКО. Заспокойся, Валю, пожартував я. Хоча… раз на рік, кажуть, і незаряджена гармата стріляє… (Дивляться один на одного.) Валю, а знаєш, я отут подумав — а мабуть, нам і справді?..
ВАЛЕНТИНА. Ні!
ФЕДОРЧЕНКО. А якщо…
ВАЛЕНТИНА. Навіть "якщо" — ні! Якщо "якщо" — народжу! У мене ще мама є! Ми втрьох як одне ціле будемо! Проти всього вистоїмо! Навіщо ти нам потрібен?!
ФЕДОРЧЕНКО (сміється). А ти подумай. Мабуть, знадоблюся?..
ВАЛЕНТИНА. Брехати спочатку відучися!
ФЕДОРЧЕНКО. Валю, який я брехун? Ну брехав іноді, що одружений. Бо жінки думають: раз одружений — значить, порядний… І які запитання до одруженого, якщо він і так одружений?
ВАЛЕНТИНА. А мені ти не сказав, що одружений!
ФЕДОРЧЕНКО. Я ж дійсно не одружений!
ВАЛЕНТИНА. От бачиш! Брехав, брешеш і будеш брехати! Хотів — брехав, що одружений. Хотів — не одружений. Виходить, і вчора брехав!
Сонце за вікнами сідає за верхівки дерев, кімната поступово наповнюється гарячим світлом.
ФЕДОРЧЕНКО (сміється). А мабуть, це я тебе, єдину, шукав.
ВАЛЕНТИНА. Ти мене вчора не запам'ятав навіть!
ФЕДОРЧЕНКО. Не запам'ятав? Хоча й справді… по-справжньому тільки сьогодні розгледів… Мабуть, (сміється) знайшли ми один одного, Валентино...
ВАЛЕНТИНА. Знайшла на свою голову!
ФЕДОРЧЕНКО. А хіба ні? Виходь за мене, Валю, жодного разу тобі не збрешу.
ВАЛЕНТИНА. Ні! Клоун!
ФЕДОРЧЕНКО. Добре, я ще раз зачесатися можу. (Обіймає й цілує.)
ВАЛЕНТИНА (після поцілунку). Ні.
ФЕДОРЧЕНКО. Не поспішай казати ні.
ВАЛЕНТИНА. Ні.
ФЕДОРЧЕНКО (знову цілуючи). У тебе ще двадцять днів попереду.
ВАЛЕНТИНА. Ні.
ФЕДОРЧЕНКО (знову цілуючи). Щоб розгледіти мене краще.
ВАЛЕНТИНА. Ні.
ФЕДОРЧЕНКО (знову цілуючи). На екскурсії поїдемо.
ВАЛЕНТИНА. Ні.
ФЕДОРЧЕНКО (знову цілуючи). У лижний похід на три дні підемо.
ВАЛЕНТИНА. Ні.
ФЕДОРЧЕНКО (знову цілуючи). Все одно скажеш так.
ВАЛЕНТИНА. Якщо й скажу так — буде ні.
ФЕДОРЧЕНКО (цілуючи). А якщо ні?
ВАЛЕНТИНА. А ні і є ні! Навіть якщо так…
Оживає відкинутий до рампи репродуктор. Крізь фоновий гуркіт спочатку тихо, а потім усе гучніше лунає весільний марш Мендельсона, заглушаючи голоси Федорченка й Валентини.
Мерхне світло. Змовкає марш Мендельсона. У темряві (вже поза рамками комедії) лунає текст:
У 2014 році Світлана Титаренко всі активи своєї приватної підприємницької фірми передала на допомогу українській армії. Микола Титаренко записався до добровольчого батальйону. У 2015-му загинув під Дебальцевим. Також під Дебальцевим загинув син Валентини й Андрія Федорченка. Він воював на боці сепаратистів.
ЗАВІСА
_________________
Юрченко Анатолій Петрович. 1997 — 2026 рр.
E-mail: yurchenkopost4@gmail.com
Перша публікація — щомісячник "Забава" (Кропивницький), 2000 рік.
Автор нагадує про чинне законодавство, про авторське право й неможливість постановки п'єси без письмової угоди.