У казці хмари повідомляють, що пливуть на Волинь наповняти поліські джерела, вітри гудуть у вікна про те, що прибули від самої Атлантики. Говерла слухала колядку і закуталась у хмару, мов баба в пухову хустку, дощ всміхався і світлішав, коли Оля малювала його. Природа у творі Зірки Мензатюк жива. Можливо, це зумовлює жанр казки, але природа виступає і як герой твору, від якого залежить настрій і почуття Олі. Сама дівчина сприймає природу живою: звертається до хмар і вітрів, вітається зранку з горами, говорить з дощем. Це свідчить про її любов до природи, єдність з нею.