Шевчук Валерій — Дім на горі

Повість-преамбула містить шість розділів, із поміж яких чи не наймагічніший третій, де розгорнуто таємницю заголовного "дому на горі". Дім має свою легенду, суть якої розкриває перед онукою Галею одна з жіночих героїнь – бабуся: "Наш дім трохи не звичайний, ласочко, – сказала бабця після паузи. – Може, вже пора тобі про це розказати… Так от, народжуються в цьому домі здебільшого дівчата, чоловіки сюди приходять… Вони підіймаються знизу і, як правило, просять напитися води...

З Гоголем, який зображував українську ментальність як провінційну. Шевчук "постановив створити анти-Гоголя, бо в Гоголі... вельми дратував "малорусизм", — та естетика, яка подавала українську ментальність через екзотику не без насмішки (гумору)...".

Отже, головна ідея роману — художній протест проти колоніального становища України.

Важливе значення має в повісті символіка, зокрема кольорів (синій, сірий, червоний, жовтий, зелений), образів (як реалістичних, так і умовно-фантастичних), навіть окремих епізодів, деталей (як, наприклад, протез у Володимира, що утруднює йому рух по дорозі на гору).

Найголовнішими символами в романі-баладі є символи дому й дороги. Дім на горі стоїть непорушно, хоча його інколи ремонтують, білять, фарбують, тобто дбають про нього...

У романі "Дім на горі" баладний мотив кохання жінки з нечистою силою в чоловічій подобі виконує важливу сюжетну роль, є об'єднуючим началом у всьому романі, у різних варіаціях повторюється неодноразово і в оповіданнях циклу "Голос трави". Тому жанр твору визначається як роман-балада. Це у підзаголовку підтвердив сам автор. У такий спосіб було зроблено наголос на особливій важливості в цьому романі фантастичного й трагічного начал...

Тема роману — розповідь про долю чотирьох поколінь одного роду, яка пов'язана з домом на горі протягом півстоліття. У творі йдеться, в основному, про мирне життя героїв, але через увесь твір у спогадах і живих, і мертвих проходить війна, що відбилася на житті кожної родини.

Головні проблеми твору — автор глибоко аналізує проблеми стосунків між людьми: старими й молодими, чоловіками й жінками, батьками й дітьми, братами й сестрами; розкриває їхній внутрішній світ, неспокійний, бурхливий, ранимий...

Роман складається з двох частин: повісті-преамбули і 13 фольклорно-фантастичних новел. Письменник вдається до містифікації, представляючи автором цих оповідань персонажа з преамбули – козопаса Івана Шевчука. Дозволяючи зазирнути у творчу лабораторію, автор розповів, що спершу було написано другу частину, тобто кілька окремих новел, які виявилися ідейно спорідненими й утворили певну цілісність, названу "Голос трави"...

Автор вводить нас у світ ірреального, містичного. Взяти хоч би сірого птаха в лакованих черевиках, що з'являвся в Галининих снах. Услід за птахом став приходити під вікна дівчини Анатоль у сірому костюмі, одяг якого шелестів, як крила, а очі горіли, як у пугача. Галина народжує від нього сина. Спостерігаємо своєрідну трансформацію легенди про перелесника. За демонологічними віруваннями ця істота приходить до дівчат уночі, перебираючи вигляд близьких, рідних, коханих...

Письменник удається до узагальнення, називаючи одного з головних героїв просто Хлопцем, і таким чином проектує цей образ на кожного читача. Він упевнений, що саме в мандрах людина зможе відкрити своє істинне призначення: "Хлопець не жалкував за тими непрочитаними книжками – знав, що рецепта на свій пошук там не відчитає. Відгадає його лише на цій ясно-синій дорозі, що стелиться перед ним, залита тремким ранішнім світлом, – покликала його могутнім голосом, і він, малий та нікчемний перед її величчю, відчув, що обливає його потом"

На мою думку, образ дороги в романі-баладі "Дім на горі" передусім символізує собою життєвий шлях, яким має йти персонаж, а також звершення і досягнення людини, перешкоди на її шляху, систему цінностей, до яких вона має прагнути. Частково у творі образ дороги поєднується з

Дім має якусь таємницю, має свою легенду, що підтверджується реальними подіями, учасниками яких виступають дійові особи повісті. Вона заснована на поширеному мотиві європейських балад: кохання жінки з нечистою силою в чоловічій подобі. Лише від тих, хто нап'ється води тут, на горі, з рук жінки, народжуються дівчатка. Хлопці ж народжуються від таємничих прибульців, які зваблюють жінок усупереч їхній волі, – "дженджуриків"...