Мензатюк Зірка — Ангел Золоте Волосся

Галя вперше зустрілася з Ангелом у своїй кімнаті. Він сидів на підвіконнику. На мою думку, він виглядав красивим, спокійним, замріяним, випромінював доброту, адже зовсім не злякав Галю. У тексті подано такий портрет Ангела: "Він сидів, спокійний і замріяний, і дивився у вікно. Скісний призахідний промінь падав йому на обличчя, на світле волосся, що сягало плечей. Від того здавалося, мовби його лице обрамлене золотом – ясним сяючим німбом… Його лагідне обличчя вона вже десь бачила, як і світлі кучері навколо лиця, і схилену в задумі голову".

Твір "Ангел Золоте Волосся" має всі ознаки повісті: за розміром середній: довший за оповідання, але коротший за роман. Тут більш розгорнутий сюжет, ніж в оповіданні, є багато другорядних персонажів (Катерина Петрівна, Сабіна, Ісанка, бабуся Віра, Остап, ченці), кожен з яких має свою характеристику. У творі є описи (інтер'єри Галиної кімнати, собору, пейзажі, портрети). Характер головної героїні, Галі, перебуває у розвитку. Її життя змальовано протягом важливого за подіями часу.

У повісті є події, які роблять його фантастичним: зустріч Галі з ангелом, мандрівка у минуле, історії про Симеона і будівництво собору, малювання ікони ангелом.

Галя зважилася мити скло в машинах, ходила просити гроші у метро. Дівчинка була лише у четвертому класі, тому такі вчинки були небезпечними для неї. Спершу їй потрібно було поговорити з батьками, адже саме вони вирішували, де взяти гроші для лікування Степанчика. Дівчинці слід було ділитися своїми думками і переживаннями з батьками, спитати їхньої поради, що вона може зробити для братика.

Галя вирішила жебракувати у метро за порадою хлопця, якого зустріла, коли мила скло в машинах. Дівчинка дуже хвилювалося, їй було соромно. "Опустивши погляд і відчуваючи, як горять щоки, Галя повільно пішла вагоном. Ноги ледве переступали, ніби на них тяжіли гирі". Галя боялася розплакатися від жалю до самої себе, на серці було гидко, вона чула, як люди говорять про неї. Коли Галя побачила свою вчительку Катерину Петрівну, то їй стало соромно...

Спершу Галя погано ставилася до нової вчительки, бо сумувала за колишньою. Катерина Петрівна часто робила Галі зауваження, бо дівчинка була неуважною. Та після поради ангела Галя змінила своє ставлення до Катерини Петрівни. Якось учні розповідали про найвідоміші храми Київської Русі. Галя бачила власними очами будівництво Успенського собору Києво-Печерської лаври, коли мандрувала у минуле з Ангелом. Тому вона розповіла на уроці про собор, і вчителька поставила їй дві дванадцятки...

Алимпій, ніжний, вродливий, талановитий хлопчина, став ченцем, назавжди розлучився з родиною, звікував вік у самоті, у темній, холодній, тісній печері. Його життя Галя вважала суцільною чорною смугою. Та Алимпій сам говорив, що почувається щасливим, бо все життя робив те, що найбільше любив – малював. У кінці твору Галя зрозуміла, що помилялася. Вона знала, що "Велику Панагію" могла намалювати лише щаслива людина. Також Алимпій зціляв різні рани, тобто ділився своєю вірою і любов'ю з іншими.

Галя не помітила тих див, які зробив Ангел Золоте Волосся. Їй просто було цікаво, чи постригся у ченці хлопчик, чи вивчився на художника. Дівчинці здавалося, що в соборі був не Святий Дух, а звичайний голуб. Для неї дива не сталося, вона відчувала розчарування. Алимпій повірив у видиво і постригся в ченці. Дівчинці здавалося, що з хлопцем вчинили негарно, бо подобою дива заманили в монастир...

Катерина Петрівна хотіла, щоб весь клас ходив на плавання. Дівчата з класу збирали для цього гроші, але Галя не здала, бо сім'ї були потрібні гроші на лікування Степанчика. Однокласниці хвалилися, у яких країнах побували, у які збираються поїхати. Оля, єхидно посміхаючись, запитала Галю, в яку країну поїде вона. Вона знала, що Галя ніколи нікуди не їздила, тому просто хотіла уколоти...

З першого абзацу ми дізнаємося, що Галя сумувала за колишньою вчителькою, яка вийшла заміж і виїхала з Києва. Нова вчителька Катерина Петрівна робила Галі багато зауваження. Вдома батьки сварили дочку за ті зауваження і за погані оцінки. Засмучувало Галю й те, що на літніх канікулах вона ніде не бувала. А ще Галі не подобалося її ім'я, яке здавалося їй старим й смішним.