Алимпій, ніжний, вродливий, талановитий хлопчина, став ченцем, назавжди розлучився з родиною, звікував вік у самоті, у темній, холодній, тісній печері. Його життя Галя вважала суцільною чорною смугою. Та Алимпій сам говорив, що почувається щасливим, бо все життя робив те, що найбільше любив – малював. У кінці твору Галя зрозуміла, що помилялася. Вона знала, що "Велику Панагію" могла намалювати лише щаслива людина. Також Алимпій зціляв різні рани, тобто ділився своєю вірою і любов'ю з іншими.