Галя вирішила жебракувати у метро за порадою хлопця, якого зустріла, коли мила скло в машинах. Дівчинка дуже хвилювалося, їй було соромно. "Опустивши погляд і відчуваючи, як горять щоки, Галя повільно пішла вагоном. Ноги ледве переступали, ніби на них тяжіли гирі". Галя боялася розплакатися від жалю до самої себе, на серці було гидко, вона чула, як люди говорять про неї. Коли Галя побачила свою вчительку Катерину Петрівну, то їй стало соромно. Ще гірше було від того, що поруч була її однокласниця Сабіна. "В очах потемніло. Краще б вона вмерла! Щезла, зникла, провалилася! Але вона не вмирала, не щезала й не провалювалася. Вона стояла, заціпенівши, перед Катериною Петрівною". Дівчинка подумки називала себе жебрачкою, їй стало дуже погано, найбільше вона боялася, що про це дізнається весь клас.