Федір Достоєвський

Письменник вбачає своє призначення у тому, щоб показати людству вихід із панування егоїзму, взаємної ворожнечі. Він гнівно засуджує світ страждань та зла, у душі його — невгамовний біль за принижених, мрії про братерство людей. Сам письменник пройшов важкий шлях пошуків, в основі яких була любов до людини, до російського народу, віра в його велике майбутнє, велике історичне призначення Росії.

Вдумливі й уважні читачі побачили у творчості Ф. Достоєвського продовження гуманістичних традицій Пушкіна та Гоголя, які теж писали про долю "маленької людини". Але новаторство Достоєвського полягало в тому, що на відміну від, скажімо, Гоголя, він розкрив складний, багатий духовний світ "маленької", задавленої життям людини. Достоєвський не тільки жаліє свого героя, а й підкреслює духовну перевагу перед тими, хто мас більш високе становище в суспільстві...