Ти, що тужиш на розпутті...

Вістен Г'ю Оден

Ти, що тужиш на розпутті,
В присмерку чекає
Тебе милий з гончаками,
Сокіл кружеляє.

Впроси воронів на вітті
Затулити очі,
Поглядом погаси сонце
Для приходу ночі.

Ніч дороги непроглядна,
Льодовита хуга;
Мчи, попереду тривога,
А позаду – туга.

Мчи допоки не почуєш,
Як море рида;
Хоч гірке воно й глибоке,
Випий аж до дна.

Ходи блудом у нестямі
У морській пітьмі,
В трюмах суден шукаючи
Золоті ключі.

Добреди до краю світу,
Поцілуй страшидло,
Перейди трухлявий міст, що
Висить над бескидом.

Там побачиш старий замок,
Ближче підступи,
Вверх по мармурових сходах,
Двері відімкни.

У німотно тиху залу
Ввійди без вагань,
Збери з свічада павутиння
І на себе глянь.

Ось і все, кінець дороги,
Зразу за люстерцем
Ти знайдеш клинок. Встроми
В своє грішне серце.

Переклад Олени Прохири