А іншим – наче пташка,
Для когось воно крутить світ,
Для когось то лиш казка.
Сусід мені пояснював,
Що значить "я люблю",
Та його жінка не погодилась,
Скопиливши губу.
Воно схоже на теплу піжаму
Чи на шинку з готельних кімнат?
Його запах нагадує ламу
Чи приємніший аромат?
Може, як терен колюче,
Чи немов пухове одіяння?
А солодке чи трохи пекуче?
О, яке ж то воно – кохання?
В підручниках з історії
на стертих сторінках,
І часто-густо згадане
В моряцьких пісеньках;
На партах і на лавах
Нашкрябане кохання,
Навіть знайдеться слово-два
У цидулкАх прощання.
Воно виє неситим собакою,
Чи гримить як військовий марш?
Якщо хтось відтворить по нотах,
Вийде гарно чи буде фальш?
На гулянках зриває голос?
Може, Бах – його вподобання?
А замовкне, як схочеться тиші?
О, яке ж то воно – кохання?
Я глянув у альтанці –
Його там ані сліду,
Шукав над плесом Темзи,
Питав морського вітру;
Не знаю, що барвінок каже,
Що співає птах,
Але воно не на горищах
І не в курниках.
Воно колись корчить гримаси?
А на гойдалках його нудить?
На перегонах гасає,
Чи вдома клубок ниток крутить?
Схвалює капіталізм?
Де воно, там сміх чи зітхання?
Пам'ятає про патріотизм?
О, яке ж то воно – кохання?
Воно прийде без попередження
Коли я колупатимусь в носі?
Рано-вранці у двері постукає,
Із розбігу влетить на дорозі?
Впаде як сніг на голову?
Стріне ґречно чи без привітання?
Переверне моє життя?
О, яке ж то воно – кохання?
Переклад Олени Прохири