Вбивать Ореста, аби знов сестра могла
Втішатись Менелаєм? Як це батько твій
Сприйняв би? Він безкарно міг дочку убить,
А я — за сина постраждати б мусила?
Отож я вбила: шлях мені один лишавсь —
Із ворогами мужа, бо між друзями
Помічника в убивстві чи могла б найти? [274]
А зараз вільно й сміло ти переч мені —
Доводь, що батько згинув незаслужено.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
1050] Ти права, та водночас — гідна осуду.
Бо кожна жінка, як лише розсудлива
(Про інших тут помовчу), мужа слухатись
Без перекорів мусить, — ясно всякому.
Клітемнестра хоче від'їхати.
ЕЛЕКТРА
Стривай! Хіба забула щойно сказане —
Що все сказати можу, не ховаючись?
КЛІТЕМНЕСТРА
Казала й кажу ще раз: будь одвертою.
ЕЛЕКТРА
А за одвертість тут же буду скарана?
КЛІТЕМНЕСТРА
О ні! Приглянусь радо й до твоїх думок.
ЕЛЕКТРА
Хай так. А перше слово буде ось яке:
1060] Якби ти, ненько, ще була й розумною!
Бо щодо вроди — важко щось закинути
Тобі й Єлені, — гідні одна одної
Ви сестри, та не гідні брата, Кастора.
Ця — в Трою подалася, не впираючись,
За звабником, ти — вбила найславнішого
3-між еллінів: за доню мстила начебто —
На інших, не на мене, туману пускай!
Ще ж і дочку для жертви не призначили,
Ще й чоловік не встиг був за поріг ступить,
1070] А ти вже чепурилась перед дзеркалом.
Чи ж то годиться жінці хорошитися
Для чого виставляти напоказ усім
Свої принади? Таж не для добра, мабуть.
Серед жінок Еллади ти одна лишень
Троянцям співчувала: пощастило їм —
Раділа; не щастило — зір твій хмарився:
Боялась, що з походу муж повернеться.
Цнотливість же ти легко вберегти могла:
1080] Був муж у тебе, вождь загонів еллінських
(Егіст йому не рівня!) — гідний вірності.
Сестри ж, Єлени, вчинок міг служить тобі
Для слави чималої, бо й лихі діла —
Наука добра: як не слід поводитись. [275]
Ну от ти кажеш: твою доню батько вбив.
А я і брат мій — чим тебе покривдили?
Чому ж, убивши мужа, дому отчого
Не віддала нам?.. Чужака взяла собі
На ложе — нашим коштом одружилася.
1090] Чому замість Ореста геть не вигнаний
Егіст? Чому не вбитий? Вдвічі тяжче він
Мене скарав, ніж батько — Іфігенію.
Якщо убивці кров'ю кров змивається, —
Тоді вб'ємо й тебе ми, діти-месники;
Вчинила ти по праву — й ми те вчинимо.
Хто, на багатство чи на рід поквапившись,
Жону взяв підлу, — дурень той: з незнатною,
Аби лиш скромна, співжиття спокійніше.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Одруження — це жереб: тому трапиться
1100] Дружина добра, іншому — напасть одна.
КЛІТЕМНЕСТРА
До батька, доню, змалку ти горнулася.
Так є вже від природи: з діточок одні
Душею тільки з батьком, інші — з матір'ю.
Не маю зла до тебе. Бо ж і я тепер
Собі ж на горе я сплела ті задуми!..
Не треба було гніву так роздмухувать!
ЕЛЕКТРА
Дарма стогнати: сталось — не поправити.
Нема вже батька. А чому ж і досі ще
1110] Ти сина не вернула із країв чужих?
КЛІТЕМНЕСТРА
Боюсь. Про себе, не про нього, думаю:
За вбивство батька, чула я, гнівиться він.
ЕЛЕКТРА
Чому ж твій муж на мене так розлючений?
КЛІТЕМНЕСТРА
Така вже вдача. Але й ти — не з лагідних.
ЕЛЕКТРА
Душа болить… Та скоро втихомирю гнів.
КЛІТЕМНЕСТРА
Тоді до тебе стане й він прихильнішим.
ЕЛЕКТРА
Зухвалий надто… Під моєю крівлею… [276]
КЛІТЕМНЕСТРА
От бачиш? Ти вже знову за своє взялась.
ЕЛЕКТРА
Мовчу. Бо все ж боюся, все ж боюсь його.
КЛІТЕМНЕСТРА
1120] Облишмо це. За мною посилала ти?
ЕЛЕКТРА
Авжеж. Напевне, чула: в мене син родивсь.
Порадь щодо обряду: вже ж десятий раз
Із неба гляне місяць на дитя моє…
Як бути тут, не знаю — недосвідчена.
КЛІТЕМНЕСТРА
Про це вже хай подбає повивальниця.
ЕЛЕКТРА
Сама, без допомоги, народила я.
КЛІТЕМНЕСТРА
Невже таке безлюддя?.. Ні душі довкіл?..
ЕЛЕКТРА
А хто спішить з убогим родичатися?
КЛІТЕМНЕСТРА
І справді: неомита, наготу свою
1130] Ти ледь прикрила… Породілля все-таки.
Піду, щоб жертву скласти за десятий день
Твого дитяти. А зробивши ласку цю,
Майну на поле: німф там ушановує
Мій муж. А рисаків цих поприв'язуйте
До ясел, слуги. Тільки діло впораю, —
Безсмертних уласкавлю — будьте знову тут:
Ще й мужеві потрібно прислужитися.
ЕЛЕКТРА
Ввійди ж в убогу хату. Та гляди лишень,
Скрізь кіптява тут — одяг можеш вимазать.
1140] А щодо жертви — гідно ти складеш її.
(Клітемнестра входить у дім).
Корзина он готова, ніж — нагострений,
Що вклав бика. Там місце і для тебе є.
Ти й в підземеллі ложе з тим ділитимеш,
З ким тут кохалась. І, нарешті, борг мені
Сповна заплатиш — за пролиту батька кров.
Відходить. [277]
СТАСИМ ЧЕТВЕРТИЙ
ХОР
Строфа
Біді — теж є край:
Он увірвався в дім
Борвій — дух новий!
Мій владар колись
1150] У купальні поник головою, —
Й тут же луна пішла
Між кам'яних колон
Ген аж до сволоків:
"За що, — зойкнув він, —
Жоно-зраднице,
Убиваєш мене, хто на рідну
Землю з війни вернувсь
Після десятих жнив?.."
Антистрофа
Так ось — сталось те,
1160] Що мало статися:
В пастку смертельну цю
Правда вела й тебе,
О блуднице! Завіщо на мужа,
Що до кіклопових
Стін так пізно вернувсь,
Ти підняла топір?
Жахна помста ця, —
Оправдання не буде для неї,
Хоч би яких страждань
1170] Не зазнавала ти!
ЕПОД
Так левиця йде, не вагаючись,
На розбій, на кров десь у заростях.
КЛІТЕМНЕСТРА
(за сценою)
О діти! Згляньтесь… Не вбивайте матері!
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
У домі крики… Чуєте?..
КЛІТЕМНЕСТРА
Біда!.. Біда мені!..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ [278]
Від рук дітей упасти!.. Невимовний жах!..
ХОР
Верх божество бере — в слушну карає мить.
Муки страшні твої, але ж і мужа ти
Вбила, негіднице!
ЕКСОД
З дому виходять Орест і Електра. Слуги виносять тіла
Клітемнестри та Егіста і кладуть їх перед будинком.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
1180] Он вийшли з дому. Бачиш? У крові вони
Ще свіжій материнській — перемоги знак
Жахливої!.. Чи в світі ще десь є такий
Злощасний рід, як цей ось — рід Танталових
Нащадків?.. І немає, й не було ніде.
КОММОС
ОРЕСТ
Строфа І
О Земле! О Зевсе, що бачиш діла людей!
Глянь на два трупи скривавлені, —
Цією правицею вклав я обох,
За муки мої поплатились вони.
ЕЛЕКТРА
Як тяжко, брате!.. Але я виною тут,
1190] Бо гнівом палала душа моя
До неньки, яка сповила мене.
ХОР
Собі ж на люте горе стала матір'ю!..
Гіркий, безрадісний жереб твій!..
Від сина й доньки — смерть така…
За вбивство їх батька сповна сплатила.
ОРЕСТ
Антистрофа І
О Фебе, ти кару мені напророчив було —
Й нині на темні слова свої
Ти світло пролив. Мушу йти відсіля.
Але де свою голову я прихилю? [279]
1200] Де той край? Де чужинець чи приятель той,
Хто надав би мені
Притулок — матеревбивці?
ЕЛЕКТРА
А я?.. В дівоче коло не вплетусь уже,
Та й заміж не вийду: де муж такий,
Що взяв би убивцю на ложе своє?
ХОР
Куди дме вітер — отуди й думки твої:
Тепер — ласкава, розсудлива,
А щойно — брату ніж до рук,
Хоч не хотів він того, вкладала.
ОРЕСТ
Строфа II
1210] Ти бачила, як ненька під ножем моїм,
Щоб я зласкавивсь, груди оголила?..
Звивалась на землі
Всім тілом материнським!.. Стало жаль її…
ХОР
Таж певно!.. Лемент неньки слухать синові —
Який то біль!..
Ненька — завжди ненька!..
Антистрофа II
Торкнувшись підборіддя мого, зойкнула:
"0] зглянься на нещасну матір, сину!"
1220] І ніж мені з правиці тут же випорснув.
ХОР
Нещасна!.. Та нелегко й сину бачити,
Як ненька
Душу видихає…
ОРЕСТ
Строфа III
Плащем прикривши собі лице,
Наосліп я
Вдарив, скільки сил було, —
Матері шию залізом пройняв.
ЕЛЕКТРА
А я ще й квапила тебе,
Я теж націлювала ніж!.. [280]
ХОР
1230] Справді жахне ти вчинила вбивство!
ОРЕСТ
Антистрофа III
Візьми ось, матері тіло вкрий
Скривавлене.
Так-то, нене: смерть свою —
Вбивців — у лоні носила ти.
ЕЛЕКТРА
Нелюбу й любу водночас, —
Плащем тебе вкриваємо…
ХОР
Бід наших лютих вінець жахливий!..
Над будинком появляються Діоскури —
Кастор і Полідевк.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Це що маячить над палацом ген
Угорі? Божества? Небожителі?..
1240] Не смертні ж тропою ефірною
Ступають. Навіщо на очі нам
Показались боги невмирущі?
КАСТОР
До тебе мовим, сину Агамемнона, —
Брати твоєї неньки: Полідевк ось цей
І я з ним, Кастор, близнюки два Зевсові.
Всмиривши море, що стрясало суднами,
Ми в Аргос повернулись, от і вздріли тут
Сестриці кров пролиту, неньки вашої…
Покара справедлива, та не вчинок твій.
1250] Це Феб… Та змовчу: мій володар все-таки.
Хоч мудрий сам, — немудре повелів тобі —
Й коритись мусиш, далі — те виконувать,
Що вирішила Мойра, що Кронід схвалив:
Електру заміж за Пілада видавши,
Покинь свою вітчизну: в межі Аргосу,
Убивши матір, не годиться входити.
Песиголовки-кери за тобою вслід,
Куди б ти не подався, люті, мчатимуть.
В Афінах — пригорнися до священного
1260] Зображення Паллади — вмить одступляться
Змієволосі кери, не торкнуть тебе,
Адже в безпеці будеш — під егідою.
Там є Ареса пагорб, де боги колись [281]
Уперше щодо крові суд виносили,
Коли Арес жахний вбив Галірротія,
Морського бога парость, за дочку свою
Знеславлену. Ось там-то видають боги
Свої найвищі, непомильні рішення.
Й тебе там за пролиту кров судитимуть.
1270] Та голоси, розподілившись порівну,
Тебе врятують. Локсій візьме сам вину
На себе — віщував же вбивство матері.
Й так завжди буде: рівний поділ жеребів
Од кари винуватців увільнятиме.
Ерінії ж, у саме серце вражені,
Проваляться крізь землю побіч пагорба:
Там буде місце віщування, знане всім.
Тобі — в землі аркадській, де Алфей пливе,
Селитися, де Зевса храм Лікейського.
1280] Твоїм ім'ям там буде й місто назване.
Це щодо тебе. Далі: труп Егіста хай
Аргосці поховають. Твою матір же —
До Навплія прибулий морем тільки-но
З-під Трої, що в руїнах, Менелай-владар
З Єленою схоронять. Із Протеєвих
Палат вона, з Єгипту, повернулася,
У Фрігії не бувши: Зевс послав туди
Для гніву та для вбивства тільки тінь її.
Пілад, Електру взявши, хай збирається
1290] у край ахейський, хай веде дружину в дім.
А твого зятя, що лиш називався ним,
Нехай, обдарувавши, у Фокіду шле.
Тобі ж дорога — до коси істмійської,
До благодатних пагорбів Кекропії…
Свій вчинок переживши, перемучившись,
Діждешся і для себе долі кращої.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Чи дозволено, Зевса нащадку, й нам
До розмови й свої доплести слова?
КАСТОР
Дозволено: кров не тяжить на вас.
ОРЕСТ
1300] А можна й мені, Тіндарея сини?
КАСТОР
Й тобі: я ж на Феба за вбивство це
Покладаю вину.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Ви ж боги, та й братами доводитесь тій, [282]
Що незрушно лежить,
То чому ж таке лихо впустили в дім?
КАСТОР
Невідхильністю долі зумовлено все —
Й навіть Фебове слово немудре, на жаль.
ЕЛЕКТРА
Та який Аполлон, віщування яке
Спонукали й мене вбити матінку?
КАСТОР
1310] І вчинки, й доля — спільні у вас,
Одна вас обох
Вина ваших предків згубила.
ОРЕСТ
Як довго я, сестро, не бачив тебе!
Зустрів — і втрачаю: світ за очі знов
Без тебе йду нині, без мене йдеш ти.
КАСТОР
В неї муж є і дім.