Як я проходив Вінді Геп,
Півпенні кинули в мій кеп,
В бажаннях я біжу до Раю;
Всі бачили, що поспішаю —
Один дав рибу, пам'ятаю,
То він, напевно, був рибак:
А у Раю й король жебрак.
Втомився геть мій брат Мартìн —
Виховує нащадка він,
А я до Раю поспішаю;
Що дасть йому життя, гадаю —
Хоча рушницю він вже має,
Служницю, декілька собак:
А у Раю й король жебрак.
Де бідний люд розбагатів,
То там багатий знов збіднів,
А я до Раю геть втікаю;
Я бачу, зник до жартів хист,
Розумник вже до дурня зріс —
В грошах життя засвоїв смак:
А у Раю й король жебрак.
Зістарів вітер, та ще грає,
А я в дорогу поспішаю,
Бо я чимдуж біжу до Раю;
Моя фантазія, як вітер,
Який нікому не купити,
Ні на якийсь зловити гак:
А у Раю й король жебрак.
© Тетяна Даніленко
Ілюстрація — картина Венцеля Хаблика (Wenzel Hablik)
