І ті шукали й не знайшли, та й повернулися до Єрусалиму.
21 А по їхньому відході, вони вийшли з криниці, і пішли та донесли Давидові. І сказали вони до Давида: "Збирайтеся і переходьте негайно річку, бо отак радив на вас Ахітофел".
22 І повставали Давид та весь народ, що з ним, та до світанку перейшли Йордан, і не залишилося жодного, що не перейшов би Йордану.
23 А коли Ахітофел побачив, що порада його не виконана, то осідлав віслюка, та й пішов до свого помешкання, у місто своє. І він дав вказівки по господарству своєму, та й повісився, і помер, і був похований у могилі свого батька...
24 Давид же прийшов до Маханаїму, а Авесалом та весь народ перейшли Йордан.
25 І замість Йоава Авесалом настановив над військом Амасу. А Амаса був сином ізрееліта Їтри, який увійшов був до Авіґаїл, дочки Нахашової, сестри Церуї, Йоавиної матері.
26 І таборував Ізраїль та Авесалом у Гілеаді.
27 І коли Давид прийшов до Маханаїму, то Шові, Нахашів син з Рабби, що в Аммоні, і Махір, Амміеловий син з Ло-Девару, і ґілеадянин Барзіллай з Роґеліму
28 поприносили постіль, чаші, глиняний посуд, пшениці, ячменю, борошна, пряженого зерна,
29 меду, масла, сиру з худоби великої та худобу дрібну, для поживи Давидові та народу, що з ним, сказавши, що народ голодний, змучений та спраглий у пустелі.
2 про Самуїла 18
1 А Давид оглянув народ, що з ним, і настановив над ними тисяцьких та сотників.
2 І послав Давид третину народу під рукою Йоава і третину під рукою Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Іттая. І сказав цар до народу: "Конче піду також і я з вами!
3 Та народ сказав: "Ти не підеш! Бо якщо ми втікатимемо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас помре, їм буде байдуже, бо ти для них, як нас десять тисяч. Буде краще, коли допомагатимеш нам з міста".
4 І сказав до них цар: "Що буде добре в очах ваших, зроблю". І став цар при брамі, а весь народ виходив за сотнями та за тисячами.
5 А цар наказав Йоавові, Авішаєві та Іттаєві: "Обережно будьте мені з моїм юнаком Авесаломом!" А весь народ чув, як цар наказав усім очільникам про Авесалома.
6 І вийшов народ на поле навперейми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.
7 І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами. І полягло там двадцять тисяч!
8 І поширився там бій по всій тій землі, і того дня більше народу пожер ліс, ніж поїв меч.
9 А Авесалом, їдучи на мулі, зустрівся з Давидовими рабами. І забіг мул під крону великого дуба, а Авесаломове волосся заплуталося в гілках дуба, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, утік...
10 І побачив це один чоловік, і доповів Йоавові: "Ось я бачив Авесалома, що висить на дубі".
11 І сказав Йоав до того чоловіка, що доносив йому: "Ось ти бачив, а чому ти не вразив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одного пояса".
12 І сказав той чоловік до Йоава: "А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, не простягну своєї руки на царського сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві: "Збережіть мені мого юнака Авесалома!"
13 Або коли б я причинив лихе душі його, а всяка річ не затаїться перед царем! То й ти став би проти мене".
14 І сказав Йоав: "Нема часу зволікати!" І він узяв три стріли в руку свою, і всадив їх у серце Авесалома, що ще живий висів під дубом...
15 І потім оточили його десятеро Йоавових зброєнош, і добили Авесалома...
16 І засурмив Йоав у сурму, стримавши переслідування Ізраїля, і народ повернувся.
17 І взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і накидали над ним величезну могилу з каміння, а весь Ізраїль втікав кожен до намету свого.
18 А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятник, що в царській долині, бо він казав: "Нема в мене сина, щоб згадувати про ймення моє". І він назвав пам'ятник своїм ім'ям. І називають його Яд-Авесалом аж до цього дня.
19 А Ахімаац, Садоків син, сказав: "Побіжу я й повідомлю цареві, що Господь визволив його від руки ворогів".
20 І сказав йому Йоав: "Не ти вісник сьогодні, сповістиш іншого дня. А цього дня не повідомиш, бо царський син помер".
21 І сказав Йоав до кушита: "Іди, донеси цареві, що ти бачив". А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.
22 А Ахімаац, син Садока, знову сказав до Йоава: "А хай буде, що буде! Побіжу й я за кушитом! Йоав же сказав: "Пощо ти побіжиш, мій сину, коли нема доброї звістки?"
23 А хай буде, що буде, побіжу!" І той сказав йому: "Біжи!" І побіг Ахімаац рівнинним шляхом, і випередив кушита.
24 Давид же сидів між двома брамами. А вартовий пішов на дах брами муру, і вгледів людину, що бігла.
25 І доповів вартовий цареві. А цар сказав: "Якщо він сам — то звістка в вустах його!" А той усе наближався.
26 І побачив вартовий іншого, що біг. І гукнув вартовий до сторожа брами: "Ось біжить ще один". А цар сказав: "І цей зі звісткою!"
27 І сказав вартовий: "Я бачу, що перший, схожий на Ахімааца, Садокового сина". А цар сказав: "То людина добра, і приходить з доброю звісткою".
28 Вклонився Ахімаац цареві своїм обличчям до землі та й сказав: "Мир! Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які піднесли були руку свою проти мого пана царя!"
29 А цар запитав: "Чи гаразд з моїм юнаком Авесаломом?" І відповів Ахімаац: "Я бачив велику тривогу, коли Йоав посилав царського раба та мене, твого раба, та я не знаю, що то"...
30 І сказав цар: "Відійди набік, стань отут". І той відійшов набік та й став.
31 Аж ось прийшов кушит і сказав: "Хай прийме звістку мій пан цар, бо сьогодні визволив тебе Господь від руки всіх повсталих на тебе".
32 І запитав цар кушита: "Чи гаразд з моїм юнаком Авесаломом?" І відповів кушит: "Хай станеться ворогам мого пана царя та всім, що повстали на лихо проти тебе, як тому юнакові!"...
2 про Самуїла 19
1 І затремтів цар, і вийшов на горішній поверх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так казав: "Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!"...
2 А Йоавові донесено: "Ось цар в жалобі оплакує Авесалома".
3 І того дня ця перемога обернулася на жалобу для всього народу, бо того дня народ почув, що казали: "Засмутився цар за своїм сином!"
4 І прокрадався народ того дня, щоб увійти до міста, як прокрадається народ, осоромлений своєю втечею з поля битви...
5 А цар, закривши своє обличчя, голосив: "Сину мій, Авесаломе! Авесаломе, сину мій! Сину мій!"...
6 І прийшов Йоав до будинку царя, та й сказав: "Сьогодні ти осоромив обличчя всіх своїх рабів, які врятували життя твоє, і життя твоїх синів та дочок, і життя жінок твоїх, і життя наложниць твоїх,
7 через те, що ти любиш тих, хто тебе ненавидить, і ненавидиш тих, хто тебе любить, бо ж сьогодні ти виявив, що нема в тебе вождів ані слуг. А я знаю, що коли б Авесалом був живий, а ми всі сьогодні були мертві, то це було б любе в очах твоїх...
8 А зараз устань, і вийди на радість своїм рабам. Бо присягаю Господом, якщо ти не вийдеш, то цієї ночі ніхто не ночуватиме з тобою, і це буде тобі гірше за всяке лихо, що приходило на тебе від молодості твоєї й досі!"
9 І цар устав та й засів у брамі, а всьому народові донесли: "Ось цар сидить у брамі!" І посходився весь народ перед царське обличчя, а Ізраїль утік кожен до своїх наметів.
10 І сперечався весь народ по всіх Ізраїлевих племенах, промовляючи: "Цар врятував нас від руки всіх наших ворогів, він же врятував нас з руки филистимлян, а нині втік з краю перед Авесаломом.
11 А Авесалом, якого ми помазали були над собою, помер на війні. Треба незволікаючи повернути царя".
12 І цар Давид послав до священиків, Садока та Евіятара, щоб сказали так до Юдиної старшини: "Невже ви будете останніми серед повертаючих царя до його помешкання? Адже цар і вся оселя його вже знають про що розмовляють серед Ізраїля.
13 Ви брати мої, ви кіска моя та тіло моє! Чого ви маєте бути останніми, серед повертаючих царя?"
14 А Амасі скажете: "Чи ж ти не кістка моя та не тіло моє? Хай так зробить мені Бог, і хай ще додасть, якщо ти не будеш у мене вождем війська по всі дні замість Йоава"".
15 І прихилив він до себе усі до одного серця Юди. І послали вони до царя: "Повернися ти та всі твої слуги!"
16 І повернувся цар, і прийшов аж до Йордану, а Юда прийшов до Ґілґалу назустріч цареві, щоб перепровадити царя через Йордан.
17 А веніяминівець Шім'ї, Ґерин син, що з Бахуріму, поквапився зійти з Юдиними людьми, щоб зустріти царя Давида.
18 І з ним було тисяча людей з Веніямина та Ціва, слуга Саулової оселі, і п'ятнадцять синів його та двадцять його рабів з ним. І вони перейшли Йордан перед царем.
19 І він перейшов брід, щоб перепровадити царську оселю та зробити, що було добре в очах його. А Шім'ї, Ґерин син, упав перед царем, як той переходив Йордан,
20 та й сказав цареві: "Хай пан не порахує мені переступу, і не пам'ятає, що раб твій завинив був того дня, коли мій пан цар вийшов був з Єрусалиму, щоб цар не поклав це до серця свого!
21 Бо раб твій знає, що згрішив він, і ось я прийшов сьогодні перший з усієї оселі Йосипа, щоб зустріти мого пана царя".
22 А Авішай, син Церуїн, запитав: "Чи ж не буде забитий Шім'ї за те, що проклинав Господнього помазанця?"
23 А Давид відповів: "Що вам до мене, сини Церуїні, нащо вам сьогодні ставати мені за супротивників? Чи сьогодні буде забитий хто в Ізраїлі? Хіба ж я не знаю, що сьогодні я цар над Ізраїлем?"
24 А до Шім'ї цар сказав: "Не помреш!" І заприсягнув йому цар.
25 І зійшов зустріти царя й Мефівошет, онук Саулів. А він не мив ніг своїх і не стриг свої вуса, і не прав свого одягу від дня, як цар вийшов, аж до дня, коли він повернувся з миром.
26 І коли прийшов він до Єрусалиму зустріти царя, то запитав його цар: "Чому ти не пішов зі мною, Мефівошете?"
27 А той відповів: "Пане мій царю, раб мій обдурив мене! Я, раб твій, сказав: "Осідлаю собі віслюка, сяду на нього та й поїду з царем, бо раб твій кульгавий".
28 Та він очорнив раба твого перед паном моїм царем. А мій пан, цар, немов Божий ангел, тому зроби, що добре в очах твоїх!
29 Бож хіба вся оселя батька мого не була варта смерті перед моїм паном царем? Та ти вмістив раба свого при столі своєму.