Переклад Біблії Івана Огієнка в редагуванні Івана Модлінського
Завантажити електронний текст Біблії в оригінальному редакторському вигляді
КНИГИ СТАРОГО ЗАПОВІТУ
БУТТЯ
Буття 1
1 На початку Бог створив Небеса та Землю.
2 Земля ж була — така собі пустка, покрита водою і оповита непроглядним мороком, і тільки дух Божий ширяв над поверхнею вод безодні.
3 І сказав Бог: "Хай буде світло!" І з'явилося світло.
4 І побачив Бог, що добре воно, і Бог розділив світло й темряву.
5 І назвав Бог світло днем, а темряву назвав ніччю. І був вечір, і був ранок, день перший.
6 І сказав Бог: "Хай буде простір посеред води, щоб відокремлював він воду від води".
7 І створив Бог простір, і відокремив ним воду, що під простором вона, від води, що над простором. І сталося так.
8 І назвав Бог простір небом. І був вечір, і був ранок, день другий.
9 І сказав Бог: "Хай збереться вода під небом до місця одного і хай з'явиться суша". І сталося так.
10 І назвав Бог сушу землею, а місце, де зібралася вода, назвав морем. І побачив Бог, що добре воно.
11 І сказав Бог: "Хай видасть земля всякі рослини, трави, які насіння розсівають, і дерева, що плід приносять за родом своїм, у якому насіння їхнє на землі". І сталося так.
12 І видала земля всякі трави, що насіння розсівають за родом їхнім, і дерева, що приносять плід з насінням за родом їхнім. І побачив Бог, що добре воно.
13 І був вечір, і був ранок, день третій.
14 І сказав Бог: "Хай будуть світила у просторі небесному, щоб відділяли день від ночі, і хай вони стануть ознаками, що вказують на роки, пори та дні.
15 І хай вони стануть у просторі небесному світилами, що світять над землею". І сталося так.
16 І створив Бог два світила великі, світило більше, щоб воно керувало днем, і менше світило, щоб керувало ніччю, а також зорі.
17 І вмістив Бог їх у просторі небесному, щоб світили вони над землею,
18 і щоб керували днем та ніччю, і щоб розділяли світло й темряву. І побачив Бог, що добре воно.
19 І був вечір, і був ранок, день четвертий.
20 І сказав Бог: "Хай вироїть вода всяких живих істот і хай птаство полетить над землею під небом".
21 І створив Бог великих морських мешканців і всяку душу живу, що рухається, за родом їхнім, якими наповнилися води, і всяку пташину крилату за родом її. І побачив Бог, що добре воно.
22 І поблагословив їх Бог, кажучи: "Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство хай розмножується на землі!"
23 І був вечір, і був ранок, день п'ятий.
24 І сказав Бог: "Хай видасть земля живу душу за родом її, худобу, земну звірину і плазуюче, за родом їхнім". І сталося так.
25 І створив Бог худобу, земну звірину і все земне плазуюче за родом їхнім. І побачив Бог, що добре воно.
26 І сказав Бог: "Створімо людину за образом нашим, подібну до нас, щоб панувала вона над мешканцями морів, і над птаством небесним, і над усім, що рухається по землі, над худобою, над усією звіриною і над усім плазуючим".
27 І створив Бог людину за своїм образом, як чоловіка та жінку, за образом Божим він їх створив.
28 І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: "Плодіться й розмножуйтеся, наповнюйте землю та порядкуйте на ній, пануйте над мешканцями морів і над птаством небесним, і над кожною живою душею, що рухається на землі!"
29 І ще сказав Бог: "Оце дав я вам на їжу всякі рослини, трави, що насіння розсівають на всій землі та всякі дерева, що на них плід з насінням їхнім!
30 І хай це буде на їжу для всієї земної звірини, і для всього птаства небесного, і всякому плазунові, що душа в ньому жива". І сталося так.
31 І побачив Бог усе, що створив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.
Буття 2
1 Так було закінчено створення Небес і Землі та всього воїнства їхнього.
2 І закінчив Бог сьомого дня працю свою. І він відпочив у дні сьомому від усієї праці своєї.
3 І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в ньому відпочив він від усієї праці своєї.
4 Це ось походження Небес і Землі, при створенні їх Господом Богом.
5 Ще не росло на землі жодної рослини, бо на землю дощу Господь Бог не давав і не було людини, щоб порати землю,
6 та з землі піднімалася пара, вологою якої, зрошувалася вся земна поверхня.
7 І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дух життя вдихнув у неї, і стала людина живою душею.
8 І насадив Господь Бог рай в Едені, на сході, і там осадив людину, що її він створив.
9 І виростив Господь Бог із землі всякі дерева, з плодами принадними та смачними, і дерево життя посеред раю, і дерево розуміння добра та зла.
10 А з Едему витікала річка, щоб напувати рай. І потім розділялася на чотири потоки.
11 Ім'я першому — Пішон, він протікав землею Хавіла, де є золото.
12 А золото тієї землі добре, також там є смола запашна і камінь онікс.
13 Ім'я ж другого потоку — Гіхон, він протікав через усю Етіопію.
14 А ім'я потоку третього — Тигр, він протікав на сході Ашшуру. А четвертий — Ефрат.
15 І взяв Господь Бог людину і в Еденському раю вмістив її, щоб порала його та доглядала.
16 І наказав Господь Бог Адамові: "З кожного дерева в раю ти можеш їсти.
17 Але з дерева розуміння добра та зла не їж від нього, бо в день твого споживання від нього ти конче помреш!"
18 І сказав Господь Бог: "Не добре, щоб був Адам самотнім. Створю йому пару в допомогу".
19 І створив Господь Бог із землі всю земну звірину і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. І як покличе Адам до них, до живої душі, так і буде назва їй.
20 І дав Адам назви всій худобі і птаству небесному, і всій земній звірині. Але для Адама пари в допомогу йому не знайшлося.
21 І зробив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І взяв Бог одне з ребер його, і тілом закрив те місце.
22 І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв з Адама, на жінку і привів її до Адама.
23 І промовив Адам: "Ось вона кістка від кісток моїх і тіло від тіла мого. Вона називатиметься жінкою, бо взята вона з чоловіка".
24 Покине тому чоловік свого батька й матір свою та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.
25 І були вони голі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромилися.
Буття 3
1 Але змій був хитріший над усю земну звірину, яку Господь Бог створив. І запитав він у жінки: "Чи правда, що Бог наказав не їсти вам з усіх дерев у раю?"
2 І відповіла жінка змієві: "Плоди з дерев раю ми можемо їсти,
3 але плодів з дерева, що всередині раю, Бог наказав нам не їсти і не доторкатися до нього, щоб не померти".
4 І сказав змій до жінки: "Не помрете!
5 Бо знає Бог, що того дня, коли ви з'їсте з нього, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Бог, знаючими добро та зло".
6 І побачила жінка, що плоди з дерева принадні для очей і добрі на їжу. І взяла з його плоду, і з'їла, і дала теж чоловікові своєму, і він з'їв.
7 І прозріли вони, і побачили, що голі обоє, і зробили вони з фігового листя опаски собі.
8 І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, коли спала денна спека. І сховався Адам та його жінка від Господа Бога серед дерев раю.
9 І покликав Господь Бог Адама: "Де ти?"
10 А той відповів: "Я сховався, бо злякався, почувши твій голос в раю, адже я голий".
11 І запитав Господь: "Хто сказав тобі, що ти голий? Чи ти не їв з того дерева, що я звелів був тобі не їсти з нього?"
12 А Адам відповів: "Жінка, яку ти дав, щоб зі мною була, вона подала мені з того дерева і я їв".
13 Тоді Господь Бог сказав до жінки: "Що ж ти наробила?" А жінка сказала: "Змій звабив мене і я їла".
14 І до змія Господь Бог сказав: "За те, що ти зробив це, будеш проклятий серед усієї худоби і всієї звірини земної! Усі дні свого життя ти плазуватимеш на череві і їстимеш порох земний.
15 Я покладу ворожнечу між тобою й жінкою, між нащадками твоїми і нащадками її. Вони битимуть тебе в голову, а ти жалитимеш їх у п'яту".
16 І до жінки сказав: "Помножу страждання вагітності твоєї. Ти в муках народжуватимеш діти, і до чоловіка твого буде потяг твій, а він пануватиме над тобою".
17 А Адамові він сказав: "За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що я наказав був тобі від нього не їсти, проклята через тебе земля! Ти в скруті їстимеш від неї всі дні життя свого.
18 Тернину й осот вона родитиме тобі, і з польових рослин твоя їжа буде.
19 В поті обличчя свого ти їстимеш хліб, аж поки не повернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху повернешся".
20 І назвав Адам свою жінку Евою, бо вона була матір'ю всього живого.
21 І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одяг шкіряний та й одягнув їх.
22 І сказав Господь Бог: "Ось стала людина, немов ми, знаючою добро та зло. Тож нині, простягнувши свою руку, щоб вона не взяла ще й з дерева життя, і з'ївши, не жила повік віку".
23 І вислав Господь Бог Адама з Еденського раю, щоб порати землю, з якої взятий він був.
24 Вигнав Господь Бог його і на схід від Еденського раю поставив херувима та меча вогняного, який обертався навколо, щоб стерегти шлях до дерева життя.
Буття 4
1 І мав Адам інтимні зносини з Евою, жінкою своєю, і вона завагітніла, і народила Каїна, і сказала: "Завдячуючи Господові, набула я людину".
2 А далі вона народила брата йому Авеля. І був Авель пастухом, а Каїн був рільник.
3 Через деякий час приніс Каїн Богові жертву від плоду землі.
4 А Авель також приніс від своїх первістків з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його,
5 а на Каїна й на жертву його не зглянувся. І дуже розгнівався Каїн, і голова його похилилася.
6 І сказав Господь Каїнові: "Чого ти розгнівався і чого похилилася голова твоя?
7 Коли ти добре робитимеш, то піднімеш голову свою, а коли недобре, то в дверях гріх підстерігає, щоб заволодіти тобою, але ти мусиш над ним панувати".
8 І як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого і вбив його.
9 І сказав Господь Каїнові: "Де Авель, твій брат?" А той відповів: "Не знаю.