Переклад Біблії Івана Огієнка в редагуванні Івана Модлінського
Завантажити електронний текст Біблії в оригінальному редакторському вигляді
Не зволікає Господь з обітницею, як деякі вважають, а виявляє до нас терпіння, бо не хоче, щоб хто загинув, а хоче, щоб усі прийшли до покаяння.
КНИГИ СТАРОГО ЗАПОВІТУ
БУТТЯ
Буття 1
1 На початку Бог створив Небеса та Землю.
2 Земля ж мала вигляд темної, покритої водою пустки, і тільки дух Божий витав над поверхнею вод безодні.
3 І сказав Бог: "Хай буде світло!" І з'явилося світло.
4 І побачив Бог, що добре воно, і Бог відділив світло від темряви.
5 І назвав Бог світло днем, а темряву назвав ніччю. І був вечір, і був ранок, день перший.
6 І сказав Бог: "Хай буде твердь1 посеред води, щоб відділяла вона воду від води".
7 І створив Бог твердь, і відділив нею воду, що під твердю вона, від води, що над твердю. І сталося так.
8 І назвав Бог твердь небом. І був вечір, і був ранок, день другий.
9 І сказав Бог: "Хай на Землі серед води з'явиться під небом суша". І сталося так.
10 І назвав Бог сушу землею, а місце, де зібралася вода, назвав морем. І побачив Бог, що добре воно.
11 І сказав Бог: "Хай видасть земля всяку зелень, трави, які насіння розсівають, і дерева, що плід приносять за родом своїм, у якому насіння їхнє на землі". І сталося так.
12 І видала земля всілякі трави, що насіння розсівають за родом їхнім, і дерева, що приносять плід з насінням за родом їхнім. І побачив Бог, що добре воно.
13 І був вечір, і був ранок, день третій.
14 І сказав Бог: "Хай будуть світила на тверді небесній, щоб відділяли день від ночі, і щоб стали вони ознаками, які вказують на роки, пори років та дні".
15 І хай вони стануть на тверді небесній світилами, що світять над землею". І сталося так.
16 І створив Бог два світила великі, світило більше, щоб воно керувало днем, і менше світило, щоб керувало ніччю, а також зорі.
17 І вмістив Бог їх на тверді небесній, щоб світили вони над землею,
18 і щоб керували днем та ніччю, і щоб відділяли світло від темряви. І побачив Бог, що добре воно.
19 І був вечір, і був ранок, день четвертий.
20 І сказав Бог: "Хай вироїть вода всяких живих істот, і хай птаство полетить над землею під небом".
21 І створив Бог великих морських мешканців і всяку душу живу, що рухається, за родом їхнім, якими наповнилися води, і всяку пташину крилату за родом її. І побачив Бог, що добре воно.
22 І поблагословив їх Бог, кажучи: "Плодіться й розмножуйтеся та наповнюйте воду в морях, а птаство хай розмножується на землі!"
23 І був вечір, і був ранок, день п'ятий.
24 І сказав Бог: "Хай видасть земля живу душу за родом її, худобу, дику звірину й плазуюче за родом їхнім". І сталося так.
25 І створив Бог худобу, дику звірину і все плазуюче за родом їхнім. І побачив Бог, що добре воно.
26 І сказав Бог: "Створімо людину за образом нашим, подібну до нас, щоб панувала вона над мешканцями морів, над птаством небесним і над усім, що рухається по землі, над худобою, над усією звіриною і над усім плазуючим".
27 І створив Бог людину за своїм образом, як чоловіка та жінку, за образом Божим він їх створив.
28 І поблагословив їх Бог, і сказав Бог до них: "Плодіться й розмножуйтеся, наповнюйте землю та порядкуйте на ній, пануйте над мешканцями морів, над птаством небесним і над кожною живою душею, що рухається на землі!"
29 І ще сказав Бог: "Оце я дав вам на їжу всю рослинність, трави, що насіння розсівають на всій землі та всякі дерева, що на них плід з насінням їхнім!
30 І хай це буде на їжу для всієї земної звірини і для всього птаства небесного, і всякому плазунові, що душа в ньому жива". І сталося так.
31 І побачив Бог усе, що створив. І ото, вельми добре воно! І був вечір, і був ранок, день шостий.
Буття 2
1 Так було закінчено створення Небес і Землі та всього воїнства2їхнього.
2 І закінчив Бог сьомого дня працю свою. І він відпочив у дні сьомому від усієї праці своєї.
3 І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в ньому відпочив він від усієї праці своєї.
4 Оце походження Небес і Землі, при створенні їх Господом Богом.
5 На землі ще не росло жодної рослини, бо не давав Господь Бог дощу, і не було людини, щоб порати землю.
6 Та з землі піднімалася пара, і своєю вологою напувала всю її поверхню.
7 І створив Господь Бог людину з пороху земного, і дух життя вдихнув у неї, і стала людина живою душею.
8 І насадив Господь Бог сад в Едені, на сході, і там осадив людину, що її він створив.
9 І виростив Господь Бог із землі всілякі дерева, з плодами принадними для ока та смачними на їжу, і дерево життя посеред саду, і дерево розуміння добра та зла.
10 З Едену ж витікала річка, щоб напувати сад, і далі вона розділялася на чотири потоки.
11 Ім'я першому Пішон, він протікав землею Хавіла, де є золото.
12 А золото тієї землі добре, також там є смола запашна і камінь онікс.
13 Ім'я ж другого потоку Гіхон, він протікав через усю Етіопію.
14 А ім'я потоку третього Тигр, він протікав на сході Ашшуру. А четвертий Ефрат.
15 І взяв Господь Бог людину, і в еденському саду вмістив її, щоб порала його та доглядала.
16 І наказав Господь Бог людині: "З кожного дерева в саду ти можеш їсти.
17 Але з дерева, що дає розуміння добра та зла, не їж, бо в день, коли ти з'їси від нього, конче помреш!"
18 І сказав Господь Бог: "Негоже бути людині самотньою, створю їй у допомогу відповідну до неї".
19 І створив Господь Бог з пороху земного всю польову звірину і все птаство небесне, і до Адама3 привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. І як покличе Адам до них, до живої душі, так і буде назва їй.
20 І дав Адам назви всій худобі і всьому птаству небесному, і всій польовій звірині. Але для Адама, подібного йому, не знайшлося.
21 І зробив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І взяв Бог одне з ребер його, і тілом закрив те місце.
22 І перетворив Господь Бог те ребро, на жінку, та й привів її до чоловіка.
23 І промовив тоді Адам: "Ось вона кістка від кісток моїх і тіло від тіла мого. Вона називатиметься жінкою, бо взята вона з чоловіка".
24 Покине тому чоловік своїх батька й матір, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.
25 І були вони голі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромилися.
Буття 3
1 Але змій був хитріший над усю земну звірину, яку Господь Бог створив. І запитав він у жінки: "Чи справді Бог наказав не їсти вам з усіх дерев у саду?"
2 І відповіла жінка змієві: "Плоди з дерев саду ми можемо їсти,
3 але плодів з дерева, що всередині саду, Бог наказав не їсти, і навіть не торкатися його, щоб нам не померти".
4 І сказав змій до жінки: "Не помрете!
5 Бог так сказав, бо знає, що того дня, коли з'їсте з нього, ви прозрієте, і станете, немов боги, знаючи, що таке добро і що таке зло".4
6 І побачила жінка, що плоди з дерева принадні для очей і добрі на їжу. І взявши з його плоду, з'їла, і дала теж чоловікові своєму, і він з'їв.
7 І прозріли вони, і стали свідомі того, що голі обоє, і зробили вони з фігового листя опаски собі.
8 І почули вони голос Господа Бога, що по саду ходив, коли повіяло денною прохолодою. І сховалися чоловік та його жінка від Господа Бога серед дерев саду.
9 І покликав Господь Бог Адама: "Де ти?"
10 А той відповів: "Почувши в саду твій голос, я сховався, бо голий".
11 І запитав Господь: "Хто сказав тобі, що ти голий? Чи ти не їв з того дерева, що я звелів був тобі не їсти з нього?"
12 А Адам відповів: "Жінка, яку ти дав, щоб зі мною була, вона подала мені з того дерева, і я їв".
13 Тоді Господь Бог сказав до жінки: "Що ж ти накоїла?" А жінка сказала: "Змій підмовив мене, ввівши в оману, і я їла".
14 І до змія Господь Бог сказав: "За те, що ти зробив це, будеш проклятий серед усієї худоби й усієї звірини польової! Всі дні свого життя ти плазуватимеш на череві, і їстимеш порох земний.
15 Я покладу ворожнечу між тобою й жінкою, між потомством твоїм і її потомством. Її потомство битиме тебе в голову, а ти будеш жалити його в п'яту".
16 І до жінки сказав: "Помножу страждання вагітності твоєї. Ти в муках народжуватимеш діти, і буде жадання твоє до чоловіка свого, а він пануватиме над тобою".
17 А Адамові він сказав: "За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що я наказав був тобі від нього не їсти, проклята через тебе земля! З тягарем на душі ти їстимеш від неї по всі дні життя свого.
18 Тернину й осот вона родитиме тобі, і з польових рослин твоя їжа буде.
19 В поті чола свого ти їстимеш хліб, аж поки не повернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху повернешся".
20 І назвав Адам свою жінку Євою, бо вона була матір'ю всього живого.
21 І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одяг шкіряний та й одягнув їх.
22 І сказав Господь Бог: "Ось стала людина, немов ми, знаючою, що таке добро, та що таке зло. Щоб вона ще й з дерева життя не взяла, простягнувши свою руку, і з'ївши, не стала жити повік-віку"...
23 І вислав Господь Бог людину з еденського саду, щоб порати землю, з якої взята вона була.
24 І вигнавши її, Господь Бог поставив на схід від еденського саду херувимів та як палючий вогонь меч, що рухається навсібіч, щоб стерегти шлях до дерева життя.
Буття 4
1 І мав Адам інтимні зносини з Євою, жінкою своєю, і вона завагітніла, і народила Каїна, і сказала: "Завдячуючи Господові, набула я людину".
2 А далі вона народила йому брата Авеля. І був Авель пастухом, а Каїн був рільник.
3 Якось приніс Каїн Богові жертву від плоду землі.
4 А Авель також приніс від своїх первістків з отари та від їхнього лою. І зглянувся Господь на Авеля й на жертву його,
5 а на Каїна й жертву його не зглянувся. І занепав Каїн духом, охоплений гнівом.
6 І сказав Господь Каїнові: "Чого ти розгнівався, і чого похилилася голова твоя?
7 Коли ти добре робитимеш, то підіймеш голову свою, а коли погане, то в дверях гріх підстерігає, щоб заволодіти тобою, але ти мусиш над ним панувати".
8 І як були вони в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, і вбив його.
9 І запитав Господь Каїна: "Де Авель, твій брат?" А той відповів: "Не знаю.