Старшим священикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть його, і поганам його видадуть,
34 і глузуватимуть з нього, і плюватимуть на нього, і його бичуватимуть, і вб'ють, але третього дня він воскресне!"
35 І підійшли до нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й сказали йому: "Вчителю, у нас є прохання до тебе".
36 А він їх запитав: "Чого ви хочете, щоб я вам зробив?"
37 Вони ж відповіли йому: "Дай нам, щоб у славі твоїй ми сиділи праворуч і ліворуч від тебе!"
38 А Ісус сказав їм: "Не знаєте, чого просите. Чи ж здатні ви пити чашу, що я її п'ю, і христитися хрищенням, що я ним хрищуся?"
39 Вони відповіли йому: "Здатні". А Ісус їм сказав: "Чашу, що я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що я ним хрищусь, ви охриститеся.
40 А сидіти праворуч мене та ліворуч — не моє це давати, а кому вготовано".
41 Як почули ж це десятеро, то обурилися на Якова та на Івана.
42 А Ісус їх покликав, і промовив до них: "Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть.
43 Між вами так не має бути. Хто ж із вас прагне бути великим, хай буде він вам за слугу.
44 А хто з вас прагне бути першим, хай буде всім за раба.
45 Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили йому, а щоб послужити, і душу свою дати на викуп за багатьох".
46 І прийшли вони в Єрихон. А коли з Єрихону виходив він разом з учнями своїми й безліччю люду, сидів і просив при шляху сліпий Вартимей, син Тимеїв.
47 І почувши, що то назарянин Ісус, почав вигукувати: "Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною!"
48 І сварилися на нього багато, щоб мовчав, та він ще дужче вигукував: "Сину Давидів, змилуйся наді мною!"
49 І зупинився Ісус та й сказав: "Покличте його!" І покликавши сліпого, вони сказали йому: "Сміливіше вставай, він кличе тебе".
50 І той скинувши плаща свого, скочив з місця, й прибіг до Ісуса.
51 А Ісус запитав його: "Що тобі?" Сліпий же йому відповів: "Вчителю, хай я прозрію!"
52 Ісус же до нього промовив: "Іди, твоя віра врятувала тебе!" І той враз прозрів, і пішов за Ісусом.
Вiд Марка 11
1 І коли вони наблизилися до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, що на Оливній горі, тоді він послав двох учнів своїх,
2 і сказав до них: "Ідіть у село, яке перед вами, і входячи в нього, ви знайдете прив'язаного віслюка, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його й приведіть.
3 Коли ж скаже хто вам: "Що це ви робите?" Скажіть: "Господь потребує його", і буде дозволено вам".
4 І вони пішли, і знайшли того віслюка, що прив'язаний був зовні біля воріт при дорозі, і відв'язали його.
5 А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: "Що ви робите? Пощо віслюка ви відв'язуєте?"
6 Вони ж їм сказали, як звелів їм Ісус, і було відпущено їх.
7 І вони привели до Ісуса віслюка, і поклали на нього плащі свої, а він сів на нього.
8 Багато ж народу стелили одяг свій на шляху, а інші стелили зелень з полів.
9 А ті, що йшли перед ним і позаду, вигукували: "Осанна! Благословенний, хто йде в Господнє ім'я!
10 Благословенне царство, що надходить, Батька нашого Давида! Осанна на висоті!"
11 Потому ввійшов він до Єрусалиму і в храм. Він оглянув усе, а як година вже пізня була, то пішов у Віфанію з дванадцятьма.
12 А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, він зголоднів був.
13 І побачивши здалека фігове дерево, вкрите листям, він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, не пора-бо на фіги була.
14 І сказав Ісус до нього: "Щоб більше ніхто твого плоду не з'їв аж повіки!" А учні його все те чули.
15 І прийшли вони в Єрусалим. А як він у храм увійшов, то став виганяти з храму продавців і покупців, і перевернув столи міняйлам та ослони продавцям голубів.
16 І він не дозволяв, щоб хто річ яку проносив через храм.
17 І він їх навчав, промовляючи: "Хіба не написано: "Оселя моя буде оселею молитви в народів усіх, ви ж перетворили її на печеру розбійників!18 І почули це старші священики й книжники, і шукали, як його вбити, бо боялися його, весь-бо народ дивувався науці його.
19 А як пізно ставало, вони поза місто виходили.
20 А проходячи вранці, побачили фігове дерево, всохле від кореня.
21 І згадавши Петро, каже йому: "Вчителю, поглянь фігове дерево, що прокляв ти, всохло!"
22 А Ісус їм у відповідь каже: "Майте віру Божу!"
23 Запевняю вас, якщо хто скаже горі цій: "Зруш та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своєму, і матиме віру, що станеться так, то як він сказав, так і станеться!"
24 Через це кажу вам: "Все, чого ви в молитві попросите, вірте, що отримаєте, і ви те матимете.
25 І коли стоїте на молитві, то пробачайте, як маєте що проти кого, щоб і Батько ваш небесний пробачив вам гріхи ваші.
26 Коли ж не пробачаєте ви, то й Батько ваш небесний не пробачить вам гріхів ваших"".
27 І знову прийшли вони в Єрусалим. Коли ж він у храмі ходив, прийшли старші священики, книжники та старшини до нього,
28 і запитали його: "Якою ти владою все це робиш? І хто тобі владу цю дав, щоб ти це робив?"
29 А Ісус відповів їм: "Запитаю й я вас, і як відповісте мені, то й я скажу вам, якою я владою це все роблю.
30 Скажіть мені, Іванове хрищення з неба було, чи від людей?"
31 Вони ж міркували собі: "Коли скажемо: "З неба", скаже: "Чого ж ви йому не повірили?32 А сказати: "Від людей", боялися народу, бо всі вважали, що Іван був дійсно пророком.
33 І відповіли Ісусові: "Не знаємо"... А Ісус їм сказав: "То й я не скажу вам, якою я владою це все роблю".
Вiд Марка 12
1 І розпочав він приповістями до них промовляти: "Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, видовбав у ньому чавило, вежу поставив і віддав його винарям, а сам пішов.
2 А певного часу послав він раба до своїх винарів, щоб прийняти частину від плоду з виноградника в тих винарів.
3 Та вони схопили його, побили і відіслали ні з чим.
4 І знову послав він до них раба іншого, та вони розбили йому голову й принизили.
5 Тоді вислав він іншого, і того вони вбили. І посилав він іще інших, але ті одних побили, а інших убили.
6 І він мав ще одного, сина улюбленого. Наостанок послав і того він до них, кажучи: "Посоромляться сина мого!"
7 А ті винарі міркували собі: "Це спадкоємець, замордуймо його, і спадщина стане нашою!"
8 І вони, схопивши його, вбили, а тіло викинули за виноградник...
9 Отож, що господар виноградника зробить? Він прибуде та й знищить тих винарів, і віддасть виноградника іншим.
10 Чи ви не читали в Писанні: "Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем!"
11 Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших".
12 І шукали його, щоб схопити, розуміючи, що про них він цю приказку сказав, але побоялися народу.
13 І вони послали деяких з фарисеїв та Іродових приспішників до нього, щоб зловити на слові його.
14 Ті ж прийшли та й кажуть йому: "Вчителю, знаємо ми, що ти справедливий, і не зважаєш зовсім на статус людини, а наставляєш на шлях Божий правдиво. Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?"
15 А Ісус, знаючи їхній підступ, сказав їм: "Чого ви мене випробовуєте? Дайте-но мені гріш податковий".
16 І дали вони. А він запитав у них: "Чий це образ і напис?" Ті ж йому відповіли: "Кесарів".
17 Ісус тоді каже в відповідь їм: "Віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже!" І були вони вражені відповіддю його...
18 І прийшли до нього ті саддукеї, що стверджують, ніби нема воскресіння, і запитали його:
19 "Вчителю, Мойсей написав нам: "Як помре кому брат, і полишить жінку, а дитини не лишить, то хай його брат візьме жінку його, та продовжить рід брата свого.
20 Було сім братів. І перший узяв жінку й помер, не лишивши дітей.
21 Другий теж її взяв та й помер, і він не лишив дітей. Так само і третій.
22 І всі семеро не полишили дітей. А по всіх померла й жінка.
23 А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котрому з них вона за жінку буде? Бо семеро мали за жінку її"".
24 Ісус їм відповів: "Чи ви не тому помиляєтеся, що не знаєте ані Писання, ані Божої сили?
25 Бо як з мертвих воскреснуть, то вже не одружуватимуся, а будуть, немов ангели ті на небі.
26 Щодо мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як при кущі сказав йому Бог: "Я Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова",
27 Бо він є Бог не мертвих, а живих! Тим-то ви помиляєтеся дуже".
28 А один з тих книжників, що чув, як вони сперечалися, та бачив, як добре він відповідав їм, підійшов та й запитав його: "Котра заповідь перша з усіх?"
29 Ісус відповів: "Перша: "Слухай, Ізраїлю, наш Господь Бог — Бог єдиний.
30 Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і всією силою своєю!" Це заповідь перша!
31 А друга однакова з нею: "Люби свого ближнього, як самого себе!" Нема іншої більшої заповіді над оці!"
32 І сказав йому книжник: "Добре, Вчителю! Ти правду сказав, що один він, і нема іншого, окрім нього,
33 і що любити його всім серцем, і всім розумом, і всією душею, і всією силою, і що любити свого ближнього, як самого себе, це важливіше за всі цілопалення й жертви!"
34 Ісус же, побачивши, що з розумінням той відповів, промовив до нього: "Ти недалеко від Божого царства!" І ніхто не насмілювався вже запитувати його.
35 Потому Ісус промовляв, у храмі навчаючи: "Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давида?
36 Адже Давид святим духом ведений, промовляв: "Сказав Господь Панові моєму: "Сядь праворуч мене, доки покладу я твоїх ворогів підніжком ногам твоїм!37 Сам Давид його Паном кличе, як же він йому син?" І багато людей залюбки його слухали.
38 Він же казав у науці своїй: "Стережіться тих книжників, що люблять у довгому одязі ходити, вітання на базарах,
39 перші лавки в синагогах та почесні місця на бенкетах,
40 що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжчий осуд приймуть!"
41 І сів він навпроти скарбниці, і дивився, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І заможні вкидали більше.
42 І підійшла одна вбога вдова, і поклала дві лепті, себто гріш.
43 І покликав він учнів своїх та й промовив до них: "Істино кажу вам, що ця вбога вдова поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.
44 Бо всі клали від надлишку свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій пожиток весь"...
Вiд Марка 13
1 І коли він виходив з храму, сказав йому один з учнів його: "Подивися, Вчителю, які камені, та які будівлі!"
2 Ісус же йому відповів: "Бачиш величні будівлі ці? Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!"
3 Коли ж він сидів на Оливній горі, проти храму, запитали його насамоті Петро, Яків, Іван і Андрій:
4 "Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака, коли все те виконатися має?"
5 Ісус же відповів їм: "Стережіться, щоб вас хто не ввів в оману.
6 Бо багато прийдуть в ім'я моє, кажучи: "Це я".