Запевняю вас, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому!"
12 І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися.
13 І багато виганяли демонів, і зцілювали багатьох хворих, намащуючи оливою.
14 І почув про Ісуса цар Ірод, бо ім'я його стало відоме всюди, і сказав, що то Іван Христитель з мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього.
15 Інші запевняли, що Ілля він, а ще інші казали, що пророк, або як один із пророків.
16 А Ірод, почувши, сказав: "Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!"
17 Той-бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і до в'язниці кинув його, через Іродіяду, жінку брата свого Пилипа, бо він одружився був з нею.
18 А Іван казав Іродові: "Не годиться мати жінку брата свого за жінку собі!"
19 А Іродіяда озлобилася на нього, і плекала сподівання заподіяти йому смерть, та не могла.
20 Бо Ірод боявся Івана, знаючи, що він людина праведна та свята, і захищав його. І слухаючи його, він дуже бентежився, але слухав залюбки.
21 Та трапилася нагода, коли в день народження Ірод справляв був бенкет вельможам своїм, тисяцьким та галілейській старшині,
22 і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім з ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: "Проси в мене, чого забажаєш, і дам я тобі!"
23 І поклявся він їй: "Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого!"
24 Вона ж вийшла, і запитала матері своєї: "Чого маю просити?" А та сказала: "Голови Івана Христителя"...
25 І повернулася вона до царя, і просила: "Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя!"
26 І засмутився цар, але через прилюдну присягу, не міг їй відмовити.
27 І цар мерщій послав вояка, і звелів йому принести Іванову голову.
28 І пішов він, і стяв у в'язниці Іванові голову, і приніс її на полумискові, і дівчині віддав, а вона віддала її своїй матері...
29 А коли його учні почули, то прийшли, і взяли тіло, і до могили поклали його.
30 І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили.
31 І сказав він до них: "Підемо подалі від людей, та трохи спочинете". Бо багато народу приходило та відходило, що вони не мали часу навіть на їжу.
32 І попливли вони човном подалі від людей.
33 І побачили їх, коли пливли, і багато їх пізнали. І пішки побігли туди з усіх міст, випередивши їх.
34 І як вийшов Ісус, то побачив багато народу, і змилосердився над ними, бо були, немов вівці, що не мають пастуха. І почав їх навчати.
35 І як минуло вже часу доволі, підійшли його учні до нього та й сказали: "Це місце безлюдне, а година вже пізня.
36 Відпусти їх, хай підуть в осади та села близькі, і куплять собі чого їсти".
37 А він їм сказав: "Дайте їсти їм ви". Вони ж відповіли йому: "Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті динаріїв, і дати їм їсти?"
38 А він їх запитав, скільки вони мають хліба. Вони подивилися, і сказали, що мають п'ять хлібин та дві риби.
39 І звелів він їм усіх на зеленій траві посадити один біля одного.
40 І розсілися рядами вони, по сто та по п'ятдесят.
41 І він узяв п'ять хлібин та дві риби, поглянув на небо, поблагословив, поламав той хліб і дав учням, щоб клали перед ними, і дві риби на всіх поділив.
42 І всі їли й наїлися!
43 А з того, що залишилося, назбирали дванадцять повних кошиків.
44 А тих, хто хліб споживав, було тисяч з п'ять!
45 І звелів він своїм учням до човна сідати, і без нього на той бік пливти до Віфсаїди, поки сам він відпустить народ.
46 І відпустивши їх, пішов помолитися на гору.
47 А як вечір настав, човен був серед моря, а він сам один на березі.
48 Коли ж він побачив, як вони на веслах мордуються проти зустрічного вітру, то вночі о четвертій сторожі пішов морем до них, і вже їх минав.
49 А вони, як побачили, що йде він морем, подумали, що то мара, та закричали з переляку.
50 А він до них промовив: "Не лякайтеся, це я!"
51 І ввійшов він у човен до них, і вітер стих. А вони дивувалися в собі,
52 не розуміючи чуда з хлібом, бо серце їхнє було затверділе.
53 Перепливши ж, вони пристали до берега в Генісаретській землі.
54 І як вони повиходили з човна, люди враз пізнали його,
55 і порозбігалися по всій тій околиці, і стали на ложах хворих приносити, де тільки почули були, що він є.
56 І куди тільки він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали хворих на майданах, і благали його, щоб могли доторкнутися хоч краю одягу його. І хто тільки до нього доторкався, той був зцілений!
Вiд Марка 7
1 І зібралися до нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули з Єрусалиму,
2 і побачили, що якісь із учнів його їли хліб руками немитими.
3 Бо фарисеї й усі юдеї за звичаями старших не їдять, поки старанно не вимиють рук.
4 а повернувшись з базару, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й інших звичаїв, що вони прийняли: миття чаш, глеків і мідного посуду.
5 І запитали його фарисеї та книжники: "Чому твої учні не живуть за звичаями прадідів, і хліб споживають руками немитими?"
6 А він їм відповів: "Добре пророкував про вас, двоєдушних, Ісая, як написано: "Оці люди вустами шанують мене, серце ж їхнє далеко від мене...
7 Та однак надаремне шанують мене, бо навчають наук людських заповідей.
8 Занехаявши заповідь Божу, звичаїв людських ви тримаєтеся: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви"".
9 І сказав він до них: "Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти свої звичаї.
10 Бо Мойсей наказав: "Шануй батька свого та матір свою", та: "Хто злословить на батька чи матір, хай смертю помре".
11 А ви кажете: "Коли скаже хто батькові чи матері: "Все, чим би ви могли скористатися в мене — це дар Богові"",
12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
13 порушуючи Боже слово вашим звичаєм, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите".
14 І він знову покликав народ і промовив до нього: "Послухайте мене всі, і зрозумійте!
15 Нема нічого назовні людини, що, входячи в неї, могло б опоганити її, що ж з неї виходить, те людину опоганює.
16 Коли має хто вуха, щоб слухати, хай слухає!"
17 А коли від народу ввійшов він до оселі, тоді учні його запитали в нього про приказку.
18 І він їм відповів: "Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить ззовні в людину, не може опоганити її?
19 Бо не входить до серця їй, а до живота, і виходить назовні, тому всяка їжа чиста".
20 А далі сказав він: "Що з людини виходить, те людину опоганює.
21 Бо зсередини, з людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіжки, вбивства,
22 перелюби, здирство, лукавство, підступ, сором, завидюще око, лихослів'я, гордощі, нерозсудливість.
23 Усе лихе виходить зсередини, і людину опоганює!"
24 І встав він, і звідти пішов до околиці Тиру й Сидону. І не бажаючи, щоб хто довідався, увійшов до оселі, та не міг утаїтися.
25 Жінка ж одна, якої дочка мала духа нечистого, почувши про нього, прибігла й упала до ніг йому.
26 А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати його, щоб з дочки її демона вигнав.
27 А він їй сказав: "Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться-бо хліб забрати в дітей, і кинути цуценятам!"
28 А вона йому в відповідь сказала: "Так, Господе! Але навіть цуценята їдять під столом від дитячих крихт"...
29 І він їй сказав: "Іди, за слово це, демон вийшов з твоєї дочки!"
30 А коли вона до помешкання свого повернулася, то знайшла, що дочка на постілі лежала, а демон вийшов з неї.
31 І вийшов він знов з околиць Тиру, і подався шляхом на Сидон до моря Галілейського, через околиці Десятимістя.
32 І привели до нього глухонімого, і благали його, щоб руку на нього поклав.
33 І став він з ним осторонь, і вклав пальці свої йому в вуха, і сплюнувши, доторкнувся його язика.
34 І на небо поглянувши, він зітхнув і промовив до нього: "Еффата (Відкрийся)!"
35 І став той чути, і став промовляти виразно!
36 А він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більше розголошували.
37 І дуже всі дивувалися та казали: "Він добре все робить: глухим дає чути, а німим розмовляти!"
Вiд Марка 8
1 Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав він учнів своїх та й промовив до них:
2 "Шкода мені тих людей, що вже три дні тут зі мною, а їсти не мають чого.
3 А коли відпущу їх голодних до їхніх осель, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалеку".
4 І відповіли йому його учні: "Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустелі?"
5 А він їх запитав: "Скільки маєте хліба?" Вони ж сказали, що мають сім хлібин.
6 Тоді він звелів народові посідати на землі. І взявши ті сім хлібин, подякував Богові, поламав і дав учням своїм, щоб роздали, і ті роздавали народові.
7 І мали вони трохи риби, і він їх поблагословив, і роздати звелів також рибу.
8 І всі їли й наїлися, а з того, що залишилося, сім кошиків назбирали...
9 А людей було тисяч із чотири!
10 І сів він до човна зі своїми учнями та й прибув у Далманутську землю.
11 І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з ним, випробовуючи, вимагали від нього ознаки з неба.
12 А він тяжко зітхнув і промовив: "Якої ознаки цей рід вимагає? Запевняю вас, що родові цьому ознака не буде дана!"
13 І залишив він їх, сів знову до човна, і на той бік відплив.
14 І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, в човні не мали з собою нічого.
15 А він їм наказував: "Стережіться фарисейської розчини й розчини Іродової!"
16 Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони.
17 А Ісус, знаючи те, запитав їх: "Чого ви занепокоїлися, що хліба не маєте? Невже ви й досі не второпали? Чи ваші серця зачерствіли?
18 Маючи очі — не бачите, і маючи вуха — не чуєте? І не пам'ятаєте,
19 коли п'ять хлібин я ламав на п'ять тисяч, скільки повних кошиків ви зібрали з того, що залишилося?" Вони відповіли йому: "Дванадцять".
20 "А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних зібрали, з того, що залишилося?" І відповіли вони: "Сім".
21 І сказав він до них: "Ви ще не розумієте?"...
22 І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до нього сліпого, і благають його, щоб доторкнувся до нього.
23 І взяв він сліпого за руку, та й вивів його за село.