На високій горі, що схилилась до міста,
я стою, розпростерши руки,
як пророк, що показує шлях урочисто
і убогим прийдешню їх славу звістує;
я мудрець, що біль безнадії лікує,
у руці в мене цвіт, що ніколи не в'яне;
революцію перший почне мій постріл,..
Я бачив верхів'я, укриті снігами, —
Однак не прославив його я піснями.
Верхів'я іскриться, міняється, квітне,
немовби коштовне каміння блакитне...
Високе верхів'я — аж страшно — до неба!..
Дерева струшують пилок,
І стрімголов весна в кущі влітає.
З-під квочки вибіга в садок
Курчаток зголодніла зграя.
З них і найменшому даси
Ти зернятко десь відшукати, Боже...