Завантаження
Тетяна Булат, "ВОНА"
По полю бою йшла ВОНА і озиралась,
Очима рискала, уважно придивлялась.
І вітер слухала, бува, його питала…
Чомусь насупившись, під носа щось шептала.
Це поле зоране не людськими руками,
Воно розірване ракетними стволами!..