І розповім відкрито, у деталях.
Якраз тоді настав весняний час,
Коли це трапилося. Слухайте, що далі.
Посіяла на клумбі матіолу,
Бо аромат з дитинства любий мною.
Новітні добрива з свого подолу
Сипнула й щиро підлила водою.
А попід клумбою посіяла майори –
Моя бабуся їх любила дуже.
Бува, насіє, квітнуть під забором
І навіть спека й сонце їм байдужі.
Отож під клумбу я їх поселила,
Щоб в літні дні безвітряні, безшумні
Майори матіолу веселили,
Щоб в цім куточку не було їм сумно.
Хіба ж я думала, що так бува в природі!
Що гарні і стрункі червоні квіти
Так закохаються і все почне відтоді
Мені здаватись казкою у світі!
Вони соромилися, сильно червоніли,
Як бачили квітучу матіолу.
А вечорами ніжно гомоніли,
Аж пелюстки стелилися додолу.
Як вітер налітав із-під місточка,
Хотів схилити квіточки барвисті —
Майори, розкриваючи листочки,
Ховали матіолу під цим листям.
І шкідники старалися пробитись
Порити землю, згризти все коріння.
Майори ж не могли із цим миритись,
Їх корені ставали, мов каміння!
І так все літо матіола квітла,
А поряд ті, що повсякчас в дозорі.
Тендітні, ароматні квіти світла
Й стрункі і мужні, красені майори!
Дивлюся й моє серце відчуває —
Такого точно не бувало зроду.
Серед людей не часто так буває!
Тож, люди, подивіться на природу!