Світлій пам'яті Берегині Української мови, справжньому носію Гена Українця — Ірині Фаріон присвячується (була вбита у Львові у подвір'ї власного житлового будинка 19 липня 2024 року увечері)
Сьогодні вбили Берегиню:
Істотну, Мовленнєву Господиню,
Вона як осередок Мови, екзистенції й буття,
Культуру українську прагнула здійняти з забуття.
Ген українців та ідея чинна нації,
Державність — наче то реінкарнація.
Життя поклала на вівтар Свободи,
Долаючи клятьбу, опанувала волі сходи.
Бажала правду історичну донести,
Сучасність осягнути, вдумливо боротись,
Той прапор ідентичності у серці пронести,
Щоб знову на ті граблі нам не напоротись.
Критикувала апогей брехні і лицемірства,
Відкрито, справжніми всі речі називали іменами.
Китай — є ворог України, блазень чужовірства,
Якими б не прикрився ласими словами.
Філологічна правда — то був дійсний зміст,
Ірина мали справжній від природи хист,
Бо Мову треба серцем відчувати,
Щодня плекати і розумно розвивати.
Пронизлива почасти, бо правдива,
Словами багатьох виводила наживо,
Бо сіяла любов, повагу власної історії,
Щоби віками не блукали у чужих ми акваторіях.
Вона вважала Мову засадничою для нації:
Не може бути іншої у нації конфігурації.
Бо з Мови починається державницьке життя,
Вона є смислом ідентичності, ґенези й саморозкриття.
Бо Мова — стрижень Української Держави,
Не може важливішої для неї бути справи,
Ген Українця є, або його нема:
Все решта беззмістовне і тваринне — не життя!
Війна втрачає весь ідейний зміст
І трансформується на боротьбу за тварне виживання.
Ірина мала від природи дивний хист,
Надаючи всім явищам свої оповідання.
Ірина — чуйне серце націоналізму,
Сучасний прапор мультикритицизму,
Полум'яний поборник ідентичності, свободи нації,
Утилізатор лібералів, розумової кастрації.
Ірина — провідник філологічної свободи,
Любов до Мови прививала, мовленнєву вроду.
Вона нас закликала Мову українську боронити,
Чужинські смисли в себе в душу не впустити.
Життєвий нам заповідала Маніфест:
Чужинців вигнати, передусім із голови у сóбі,
Любити націю, історію, культуру — це є квест,
Одвічно розвиватись і не бути у журбі-жалобі.
Нескореність і принциповість, певна різкість,
Жадання відновити націю в віках,
У неї так відчутна: діоптрична місткість,
Без мови Ідентичність — то є крах.
Діячка, докторка і вдумлива філологиня,
Митець сучасності, національна авторкиня,
Як рано відійшла у Небо... В добрий час,
Хай справи Ваші стануть спомином про Вас.
На небосхилі нова зіронька зійшла:
Ірина Фаріон там місце зайняла...
Хай чуйний спомин справами живе,
І Українська нація в віках цвіте!
19 липня 2024 року