Повз них летіло павутиння іздаля
А ми з тобою не поговорили,
Ти поспішав і поспішала я.
Чи це було? Чи може це наснилось?
Як птах змахнув крилом,так щезла мить.
А може це мені привиділось?
Та ще буває у грудях щемить.
Забулися.І наче незнайомі.
Туманний спогад тільки і всього,
І ніжність десь розвіялась над морем,
На березі сліди затрушені піском.
Це був момент,А потім ще один..
Моментів безліч укладалися в життя,
Але минуле досі дощ не змив,
Хоч нам туди немає вороття.
Все залишається у пам'яті людській,
І просто так безслідно не зникає,
І в метушні не згубиться міській,
Душа і море — досі спогади плекають...