не знаю... хто це з ним зробив... "слова Вероніки були уривчастим та не розбірливими, (чи то через те що Вася тряс її немов бездушну ляльку чи це від божевільного страху, який остаточно поглинув її нутро."
Челсі підбігла та схопила хлопця за плече в надії відтягнути його від бідної дівчини, маючи намір хоча б трішки перевисти дух та все спокійно обговорити.
В подальшій сцені нестримний гнів молодого чоловіка змінився на такій же неприборканий страх та сум, він відступив від Вероніки і наблизився блище до свого понівечиних брата а точніше того що від нього залишилось, щиросердечно лиючи свої сльози, в той час Челсі взяла долоні Вероніки у свої руки міцно їх стиснувши, вона присіла навпроти неї та немов до маленької дівчинки лагідно промовила.
— Ну все Вероніка годі, все добре, ми тебе знайшли, а тепер давай заспокійсь та прийди до тями щоб детально розповісти нам що тут трапилось. "кажучи це Челсі дивилась їй прямо у вічі, намагаючись бути спокійною хоча й в середині її все більше охоплювала та ж паніка та тривога що й обох іших членів цієї пригоди"
— Гаразд, гаразд... я розповів усе що трапилось "зібравши залишки волі в кулак мовила Вероніка, хлюпаючи носом та затинаючись від сліз, що знову і знову наринали на неї"
— Коли ви пішли до селища залишивши мене і Назара на одинці нам раптом стало нудно, мій хлопець уже почав відключатись у спробі заснути а мені хотілось ще розважитись, тому я дістала зі своєї сумочки згідно слів колеги мого батька легенький наркотик.
— Що ще за наркотики "зі осторогою мовила Челсі" — і де ти їх взяла?
— Ну розумієш... я просто хотіла кайфанути, получити задоволення, саме про такій ефект від цієї штуки казав мені знайомий батька, мовляв цієїї маленької порції білого порошку нам вистачить.
— Ти маєш на увазі героїн? "перебила дівчину Челсі"
— Ну так, але ж я не знала що будуть такі наслідки, я не хотіла щоб все так вийшло.
Бідолашна дівчина жадібно обхопила своє хмурне обличчя та прийнялась відчайдушно ридати у спітнілі долоні, після чого оговтавшись продовжила далі.
— Так ось... ми зробили усе так як говорив знайомий мого батька, висипали на тверду поверхню цей порошок у вигляді смужки та втягнули його однією ноздрею носу затуливши пальцем іншу, далі все було немо у тумані, не знаю чому но ми стали дуже активні та розважливі, на швидку руки ми взяли зі собою деякі речі з палатки та помчались стрімголов куди попало.
— Це уже багато чого пояснює, але ти продовжуй. "задумливо мовила Челсі, немов досвідчений детектив, складаючи у своїй голові усі пазли цієї справи"
— Далі ми просто мчались наче навіжені, допоки не опинились тут, далі ми зайнялись бурхливим сексом прямо на цій холодній, вкритій мохом землі, думаю тут мені не слід вдаватись у подробиці... ну і дальше все, ми заснули, коли я прокинулась з ранку то побачила цю саму картину що і ви (тут вона має наувазі мертве та понівечене тіло Назара), чесно благаю вас повірте я кажу щиру правду!
У подальшій сцені вся у сльозах Вероніка продовжувала благати вибачення та істерично клястись, мовляв вона каже правду, Челсі більш детально проаналізувавши ситуацію дійшла висновку що в принципі все сходиться, і Вероніці справді не було жодного сенсу брехати. Це принаймні пояснює весь той безлад біля їх палатки, адже Верноніка зі своїм хлопцем знаходилась у наркотичному стані, також стає відома причина чому вони зайшли так далеко, перебуваючи під впливом наркодіючої речовини рівень їхньої енергії та гіперактивності значно виріс хоча й тимчасово, але й цього вистачило для їх жвавої нічної прогулки.
— Ах ти клята "мала пизд..", хто взагалі дав такій безвідповідальній сопливій школярці героїн. "все ще перебуваючи у шоковому стані через смерть брата відчайдушно закричав Василь".
Він ще деякій час бездумно продовжував лаятись на неї схожим тоном, в той час Челсі всіма силами намагалась його заспокоїти та змусити усіх взяти себе в руки, не скоріше як через годину часу перебування у цій шоковій ситуації від Василя раптом прозвучала перша логічна думка.
— Ну гаразд, з цим що тут курва трапилось розбиреться поліція, а тепер думаю нам потрібно хутчій звідси вибератись назад до селеща, звідкіля ми й звернемось у поліцію
— Я також думаю що це слушне рішення "мовила Челсі підвівшись разом зі школяркою, але за декілька мить повернула голову назад" — Що з твоєю ногою, невже підвернула?
— Скоріш за все що так "з болісним виразом обличчя, скрививши губи процідила Вероніка повалившись назад на землю" — Думаю це сталось минулої ночі коли ми добирались сюди, але тоді наркотик притупив біль у нозі, можливо зачепилась об якийсь каміннь чи корч дерева. Вероніка міцно обхопила сидячи на сідницях свою ногу та скрутилась в агонії від болю, складалось таке враження що чим більше її свідомість прояснюється тим гострішою стає біль.
— От лихо, що це за чортівння "Вася який йшов попереду хутко почав розглядатись навколо себе, немов він щось загубив"— сліди, чорт куди поділись сліди?
Челсі яка була позаду підтримуючи травмовану Вероніку хутко підбігла до хлопця щоб переконатись у його словах".
— А ти в біса правий, їх схоже вітром здуло, бачиш як листя по якому ми в ночі ступали змінилось. "мовила Челсі, адже сухе втрамбоване листя яким тягнулись їхні сліди немов хтось спеціально замів мітлою чи розкидав ногами."
— Так, без паніки все справді дуже кепсько, проблема за проблемою. "практично безсило сказав Вася дивлячись на безпомічну Вероніку позаду себе, яка ледь трималась на одній нозі за крок від того щоб знову звалитись на землю."
— Давайти дівчата ви залишитись тут, ти Челсі будеш біля Вероніки охороняти її, а я самотушки спробою знайти звідси вихід і привести сюди якусь допомогу.
Челсі кивком дала згоду та взявши під руку Вероніку повернулась назад, а Василь стрімголов помчав уперед розтворившись у лісовій гущі немов дикий олень.
Як би їй не було огидно але Челсі прийшлось сидіти та чекати на допомогу декілька метрів від мертвого Назара, від смороду розкладання трупа дівчат буквально вивертало та все ж вибору у них практично не було. Через травму ноги Вероніка практично не мала змоги рухатись самостійно, а залишати її одну посеред цього як уже вияснилось небезпечного лісу також не варіант, тому вся надія була на Василя який має знайти вихід з лісу, після чого повернутись сюди з підмогою у вигляді поліції, звісно журналістка могла вирушити разом з ним але поглянувши на нещасну, всю у розпачі школярку вирішила залишитись біля неї.
Над двома дівчатами які неначе безпомічні жертви опинились у ворожому лігві де скрізь чатує небезпека, зависла мертва тиша, в принципі розмовляти не булу а ні бажання а ні сенсу, стан ейфорії, шоку та інших емоції що виникають при екстремальних ситуаціях поступово став трішки вщухати, на зміну йому у Челсі почали виникати логічні думки та домисли, її мізки прийнялась розставляти все на свої місця.
Минуло не більше однієї години відколи Вася відправився на пошуки допомоги, сонце взялось освітлювати навколишні невідомі та чужі для дівчат лісові простори, на смартфоні Челсі була дев'ята година ранку. Вона підвелась вирішивши трішки розім'яти своє виснажене від нічної активності тіло, тверезо оглянувши себе з верху до низу Челсі з жахом усвідомила який у неї зовнішні вигляд, вона була схожа на бойову дівчину з відомих пригодницьких фільмів Голлівуду щось на зразок Лари Крофт зі одноіменної франшизи "Лара Крофт. Розкрадачка могил", все її тіло було брудне та спітніле, причому всі оголені його частини в першу чергу звісно ноги були покриті все ще свіжими царапинами та шрамами від колючих чагарників і гострого немов голки, листя хвої та інших небезпечних для людини речей, яких у цьому типі природнього ландшафту було більш чим достатньо, літня кофта частково була розірвана у районі правого рукава та шийної горловини. Челсі відчула спрагу тому дістала пляшку мінеральної води зі своєї сумочки, яку прохопида ще за здалегіть та зробила декілька жадібних ковтків цього у даний час вкрай дорогоцінного напою частково проливши її на себе, де вода своложивши її ніжно-соковиті губи потрапила на футболку яка промокла до тіла та плотніше її облягла, прибавивши формі грудей дівчини ще більшої сексуальності.
— Будеш? "простягнувши пляшку з водою перед Веронікою мовила вона" — Ось тримай, думаю тобі також слід трішки випити.
— Гаразд "локанічко промовила школярка, після чого хутко схопила пляшку та в долю секунди спорожнила її до дна".
Втамувавши спрагу Челсі присіла поруч Вероніки спина об спину, як це роблять безлічі видів дикої рогатої худоби коли захищають своє потомство або себе від м'ясоїдних хижаків, так і тут обидві дівчини дивились у протилежні сторони, розуміючи що слід бути пильними.
Челсі поринула у свій внутрішній монолог який звучав наступним чином.
Так, подумала вона все й справді було надто дивно, збіг вкрай негативних події переслідував їх ще зі вчорашнього дня, спочатку зникнення Вероніки з хлопцем, далі мертве тіло Назара та наркотики які як вияснилось взяла у похід школярка, та на закінчення загадкове зникнення слідів які ще донедавна були чіткими. Навколишній простір що їх оточував з усіх сторін складався зі суцільного лісового масиву, серед якого переважали такі породи деревини як смерека, сосна та бук, де-не-де проростали поодинокі берези які немов біла ворона вирізнялись серед оточення своєю білою корою з чорними наче у далматинця п'ятнами. Блище до землі проростали чагарники таких диких видів ягід як ожина та чорниця, листя та стебла яких були покриті колючими шипами. Збігла ще буквально одна — дві години як з далека почувся шурхіт листя, це було приблизно із тієї сторони куди раніше відправився Василь, і ось саме він першим показався їм на очі махаючи перед ними руками, розводячи їх у сторони та голосно викрикуючи.
— Агов дівчата, думаю ми врятовані, я знайшов старця, згідно його слів він мешканець цього селища, що чисто ненароком прогулювався цією місциною, скоріш за все він мисливець.