Передмова
Насамперед спасибі усім, хто все ж таки прочитав першу частину книги та вирішив взятись за другу. Як було сказано у попередній передмові, це легенький прозовий твір, як жанр можна виділити пригоди, драма та триллер. Тут відсутній будь-який політичний, історичний чи релігійний контекст, чудово підійде як для молодої так і для більш зрілої аудиторії. Події другої частини даної франчизи і далі крутяться навколо молодої та перспективної журналістки на ім'я Челсі. Цього разу вона знову опинеться посеред гнітучого лісу, будучи голодною до нових випробуваннь, дівчина береться за вкрай небеспечну справу, де їй прийдеться розслідувати загадкові зникнення туристів, після чого написати про це статтю щоб висвітлити цю подію, але нажаль Челсі й не підозрює що в лісних надрах на неї чекає винуватець кривавих злодіянь, з яким вона змушена буде зійтись віч-на-віч. Загалом ця повість відрізняється від першої тільки своєю прямолінійністю, тут менше містики та психології, натомість більш односторонній сюжет, зі елементами трешу, та виживання як піджанр.
Розділ 1
"Нове завдання"
Погода на дворі була просто казковою, солов'ї радісно кружляли над яскраво сонячним небом співаючи в такт зі колективом спритних гоцульських музикантів. Навколо було людно та шумно, де-не-де пробігали галасливі дітлахи, а їхні батьки виряджені наче на показ стояли біля столиків з випивкою та різноманітними закусками. А відбувалось все це дійство у такому ресторані міста Івано — Франківськ як "Прованс", цей елітний та шикарний комплекс складався із декількох не високих будівель, вкритих розкішною коричневою черепицею, навколишня галявина була акуратно виставлена бруківкою, посеред якої розмістився фонтан зі білого мармуру який придавав певного шарму екстер'єру даної площадки. Челсі зробила черговий ковток шампанського, тримаючи у руці келих ігристого напою який розносив офіціант на тарелі.
І ось пролунав черговий тост за наречених, деякі люди подивились на неї даючи зрозуміти що наступила саме її черга сказати своє слово. Так вона хвилювалась як до цього так і тепер, але все ж знала що казати підготувавшись заздалегіть.
Їй подали до рук мікрофон, який вона міцно стиснула своїми вологими долонями, піднесла до уст та промовила дивлячись зі щирою та що тільки може бути наївно, самовідданою любов'ю на дівчину у білій як альпійській сніг весільній сукні та парубка приблизно її віку, у стильному чорному костюмі і до блиску відполірованих такого ж кольору туфлях.
— Ну що ж, не знаю чи маю я на це право та все ж вважаю себе якщо не найкращою то хоча б одною з найблищих подруг Іванки. "із ноткою хвилювання розпочала свою промову Челсі" — Що тут говорити, саме вона буквально рік тому назад коли в мене були справді кепські часи надала мені моральну та фінансову допомогу, підтримуючи мене тоді коли я була практично на грані зриву та ще гірше смерті, але щось я забалакалась тому давайте блище до справи, я вдячна бути тут присутньою та щиросердечно рада за тебе мою любима дівчинко і твого нареченого, так слід зробити одну поправку ти уже не дівчина а справжня жінка що ступає на шлях дорослого життя йдучи до шлюбу з цим прикрасним чоловіком, взагальному бажаю вам усіх людських та сімейних благ ну і звісно щастя та подальших успіхів. Після сказаного Челсі хвацькома передала мікрофон іншому претенденту на висловлювання та швиденько направилась подалі від натовпу щоб витерти свої сльози, які уже добряче зіпсували їй макіяж. На диво у Челсі не було жодної дівочої заздрості яка логічно виникає коли одна з подруг першою виходить заміж, все було абсолютно навпаки, радості журналістки не було меж за особу яка була не тільки її найблищою коліжанкою а ще й начальницею на роботі, якою вона стала буквально рік тому назад. Нашу героїню одразу накрило пеленою спогадів, це й не дивно все ж згадувати було що. Перед очима промайнув водоспад Пробій, Тарас та його компанія, шеф, стаття, ну і звісно госпіталь та Іванка яка наче відданий сторож день за днем сиділа поруч з ледь притомною на волоску від смерті дівчиною. Рік пролетів блискавично швидко, два місяці поступової реанімації після яких Челсі стала на землю твердою ходою та взялась за свою попередню працю журналістки місцевої преси.
Прийшовши до тями та взявши себе в руки вона повернулась до епіцентру свята присівши за одним зі столиків на якому були різноманітні наїдки та випивка. Неподалік від неї сиділи винуватці цієї події а поряд них дружки нариченої що були вдягнені у розкішні червоні як квітучий мак сукні а їхні зачіски були прикрашені різнобарвними стрічками та дружби, це були два досить солідні з вигляду та статурні парубки віком та до тридцяти років з акуратно доглянутими борідками і таким же коротко підстриженим волоссям, одягнені вони були у звичайні чорні парадні штани, білу сорочку та жилетку поверх неї зі краваткою метеликом. Челсі з полегшенням зітхнула адже за мить пролунав відповідний сигнал і дружки з дружбами почали цілуватись міцно притулившись один до одного неначи голодні п'явки, а зітхнула вона від щастя, тому що до цього не погодилась стати дружкою Іванки адже у такому випадку опинилась б на місці одної з нещодавно згаданих п'явок.
Так вона розуміла, це така традиція яка продовжується ще зі незапам'ятних часів як і багато інших, приправлені культурою та змішані з релігією традиції були невід'ємною частиною цього прошарку населення. Та знову ж таки, сама перспектива можливості цілуватись привселюдно зі досі не знайомою тобі людиною не надто сильно приваблювала юну журналістку.
Прозвучав черговий тост від запального тамади який цей вечір викладався на повну котушку, раз за разом підстрибуючи та підтанцьовуючи, щупаючи п'яненьких молодичок за їх спокусливі частини тіла, ну і звісно не вгамовно тарабанячи різноманітні жарти та історії свого насиченого на події дитинства. Загалом людей було з лихвою, серед запрошених були як родичі молодят так і робочий колектив журналістів, тому в деякій мірі Челсі вдалось злитись з колективом не привертаючи до себе великої уваги, час від часу вона звісно переглядалась веселими поглядами між Іванкою намагаючись донести одна до одної певну інформацію не в змозі перекричати голосливий натовп навколо себе, в інших епізодах Челсі з ноткою філософії вдивлялась у склянку насичено-червоного як спіла вишня вина роблячи поодинокі але жадібні ковтки цієї рідини.
— Чуєш Володя, ми тут з друзями виришіли десь на вихідних з'їздити кудись за місто трішки розвіятись ну знаєш... вогнище, ліс, природа це є кайв. "мовив один з дружбів що паралельно долонею витирав свою акуратну чорну борідку не впоравшись з черговою порцією горілки, залишки якої замість рота покотились по ній"
— А чому Вася ти мене про це питаєш, я ж не є знавцем даної справи.
— Ну як це друже чому, ти ж стаєш а точніше уже став чоловіком цієї прикрасної та успішної дівчинки яка у свої молоді роки перебуває на посаді директора місцевої преси, "після чого він хвацько клацнув пальцями, мовляв дивись що саме я маю на увазі і чому я звернувся до тебе" — а будучи журналісткою вона відповідно знає карту та різноманітні цікаві території нашої області пане наречений.
— Нуу... я б точно не радив тобі їхати до Осмолоди, не був ще там і нічого добре про цю місцину не знаю, та от працюючи у нічному клубі декілька раз за свою зміну проходячи повз столики з клієнтами чув різні чутки особливо останнім часом, мовляв там безвісти зникають люди, зазвичай це молоді міські туристи, студенти які вирішили розбавити свою буденність чимось новеньким. "Володя ніжно обійняв за плече свою наречену яка чомусь не сильно в цей момент звертала на нього увагу, трішки подума та добавив" — Хоча зрозуміло що слухи п'яних в дупу молокососів які відвідують заклад у якому я працюю можуть бути тільки вигадками, приправленими типічним для молоді страшилками, перебільшенням та загадками, тому думаю не мені судити...
Така от нічим не примітна розмова швидко набридла нашим героям та забулась би, змінившись на будь-яку іншу тему зі сотні наступних але тільки не сьогодні, адже Челсі яка до цього тільки нудьгувала, думаючи коли б це поскоріше відправитись до дому краєчком вуха почула слова хлопців які чомусь сильно зацікавили дівчину.
Та все ж вона вирішила дочекатись закінчення цього бурхливого весілля та уже у більш спокійній обстановці поспілкуватись зі Володею.
На обличчі Челсі з'явилась ледь помітна усмішка адже вона згадала ту ніч у нічному клубі "Пасаж Гартенберг"де вони тоді випивали з Іванкою, хоча й розум її був мутний із-за доброї порції віскі "Jack Daniel's" та загалом була вона тоді не в дусі, але пригадала цього молоденького бармена що раз за разом заглядав на Іванку залицяючись до неї, а хто б міг тоді подумати що саме він стане її чоловіком.
Все на вкруги почало уже стихати, світанкове сонце визирнуло із-за обрію розганяючи нічну темряву наче мітла витирає павутиння, веселі музиканти практично зібрали свої музичні інструменти до невеличкого старенького міні-буса, коли Челсі продираючись скрізь людей проходила біля них один з чоловіків запропонував такій гарній дамі випити ще "по чарочці" горілчаного напою діставши чорт знає звідкіля пляшку горілки "Хортиця" дві склянки та банку маринованих огірків для закуски, але Челсі відмовилась зсилаючись на те що має деякі важливі справи.
— Постривай но Іванка чи не могли б ви хвильку зачекати, я б хотіла про дещо поговорити з Володею.