"слушно зауважила дівчина, констатуючи факт"
— Можливо ти маєш рацію, все ж правду кажуть, коли ти проводиш час із задоволенням він протікає швидко немов вода. "погодовися зі словами супутниці хлопець акуратно ставлячи фотоапарат у свії футляру, який був прикріплений до його ремінця на бедрі."
— Мені приємно що ми з тобою так гарно та швидко поладили у спілкуванні "неочікувано сказав молодий чоловік та продовжив до кінця доносити дівчині свою думку" — все ж мій друг Володя поєднав своє життя зі твоєю подругою, тому думаю ми частенько будемо перетинатися у майбутньому, Челсі.
— Тут ти правий Вася, мені також на диво комфортно з тобою спілкуватись.
— А доречі вибачай що запитую, я нещодавно чув від знайомих і то тільки краєчком вуха про жахливі інциденти рік тому назад, після яких ти потрапила на декілька місяців у лікарню, а на Іванку була спроба скоєння зґвалтування, на мою думку це просто кошмар.
— Вибач, та думається мені на даний час я не маю а ні сил а ні бажання розповідати, ба більше іноді навіть згадувати про це.
Після сказаних слів Челсі кудись відволіклась, нею немов пробігли мурашки, Вася відчувши певну напруги в обстановці вирішив змінити тему розмови.
— Ти все ж вибачай моїх товаришів, ну я маю на увазі свого молодшого брата "з трішки ніяковілою посмішкою сказав хлопець дивлячись поперед себе, все ж таки до їхнього місця відпочинку залишалось рукою подати". Челсі толерантно промовчала у відповідь, даючи співрозмовнику зрозуміти що слід продовжувати далі.
— Характер Назара не завжди був такий, я старший за нього практично на десять років тому пам'ятаю його ще крихітним, колись він був життєрадісним милим хлопчиком, пригадую як він маленьким безмежно обрадувався коли батьки подарили йому крихітне цуценя, довгий час вини були як то кажуть "не розлий вода" один з одним, разом бігали
немов навіжені по парку до пізньої ночі а пізніше, на квартирі получали доброї причуханки за це від мами. "Челсі побачила як очі Васі який йшов поруч неї наповнились вологими слізьми, так це були сльози любові до свого молодшого брата."
— Та що ти, все нормально я зовсім не ображаюсь на нього, по факту я ж сама вирішила ось так несподівано до вас приєднатись, тай чудово усвідомлюю що не всі люди будуть "сюсюкатись" чи гратись у добреньких зі мною.
— Ти ж розумієш... я не хочу хвастатись та останні роки моє життя розвивається просто прекрасно, як на сімейному так і на кар'єрному фронті, найкрасивіша на світі дівчина та посада шефкухаря в елітному ресторані цьому підтвердження. "немов ігноруючи Челсі продовжува нести своє хлопець"
— Саме тому я не в змозі останні роки дивитись як мій молодший любий брат занурюється у свій похмурий депресивний світ, я всіляко намагався підбадьорювати його але все було марно, його цинізм та відстороненість від реальності як правило бісить інших людей, в той час як мене цей його гнітучий стан ранить немов за живе.
— Дай вгадаю "вставила нарешті свої слова Челсі" — ось чому ти вирішив всіма силами витягнути його з дому, щоб він розвіявся хоча й попри власну волю.
— Саме так, я довго вмовляв батьків щоб дали на це дозвіл, беручи всю відповідальність за можливі наслідки на себе, тому був би дуже радий якщо б Назар після цієї подорожі став бодай на "капельку" веселішим.
— Ну єдине, чим я можу тобі у цьому допомогти це підтримати твій намір, який на мою думку є справді благородним.
Розділ 3
"Неочікуваний гість"
Челсі здивувала поведінка Василя який чомусь вкрай різко почав роздивлятись навколо, і за мить вона зрозуміла чому, адже вони так забалакалась що й не помітили як опинились біля свого намету, здавалось би нічого не змінилось, оранжеве полум'я легенько потріскувало, палатка також була на своєму місці ось тільки не було Назара та Вероніки, приглянувшсь поблище Челсі зрозуміла що тут точно щось не так, все навколо було розкидане, їхній рюкзак та залишки їжі, немов хтось вчинив рейд на цю місцину, в очах Челсі потемніло, спогади немов потік вкрай бурхливої річки після дощу, почав все більше наринати на неї з новою силою, ефект "дежавю" сковував її ланцюгами шоку та паніки, вона немов перебуваючи у тумані тільки споглядала вкрай розпливчасту картину де Василь як навіжений розкидує все навколо, вдирається до палатки яка виявляється порожньою, після чого хапається обома руками за голову в надії зрозуміти що тут відбувається, помалу стало смеркати але останні промінчики сонця були все ще на заваді нічній темряві.
— Куди ці малі чорт їх забери "телепні" могли подітись, ми ж тільки на декілька годин їх залишили. "уже трішки заспокоївшись, присівши на колоду що заміняла їм сидіння мовив з ноткою тривоги чоловік". Звісно це питання було риторичним, тому просто розчинились у повітрі немов дим з вогнища, ехо яких розсіялось поміж багаточисленних стовбурів дерев, адже журналістка й гадки не мала як і він куди їх друзі могли зникнути.
— Будеш одну Челсі? "діставши з кишені пачку сигарет "L&M Loft Sea Blue" Вася одну поставив собі до рота а іншу запропонував їй"
— Та ні спасибі, я не палю, "відповіла дівчина, у голові перебираючи можливі подальші варіанти дій" — а як щодо дзвінка, ти ж маєш номер мобільного Назара?
— Так "трішки нервово Вася почав порпатись у кишені щоб дістат смартфон"
Вони знаходилися поблизу селеща тому з мережею тут все було нормально, але нажаль на іншому кінці мобільного зв'язку прозвучала болюча та безальтернативна відповідь: "Нажаль ваш абонент знаходиться поза зоною досяжності", наступні декілька дзвінків ця відповідь ствердно повторювалась знову і знову.
У певний епізод Челсі на диво зрозуміла що навдмінну від свого напарника який остаточно занепав духом, будучи не в змозі на логічні міркування вона перебуває у більш здоровому та активному стані, тому немов досвідчений слідчий із британських кінофільмів пильно розглянула всі можливі зачіпки, після чого намагаючись бути спокійною повідомила.
— А ну подивись ось сюди Вася, здається мені що це чиїсь сліди, які ведуть кудись дальше вгору, поміж дерев.
— А й справді, ти права, думаю мені негайно треба туди вирушати. "хвацько підстрибнув з колоди хлопець, випалюючи уже третю за рахунком сигарку". Вася трішки заваговся, після чого повернувся в сторону Челсі дивлячись на неї.
— Вибач за мої поспішні слова, сама ж розумієш я на емоціях, звісно ти можеш залишитись тут адже маєш право вибирати йти зі мною чи ні, все ж таки це може бути небезпечно.
— Спасибі за пропозицію, але я волію піти з тобою, все ж їли м'ясо та пили вино ми разом, тому відступити у цій ситуації, буде якось несправедливо зі моєї сторони.
Вася ніжно по-дружньому обійняв Челсі після чого вони прихопивши все не обхідне вирушили вперед.
Челсі сама не до кінця розуміла як все це сталось, чому врешті-решт вона погодилась піти далі, все вийшло якось надто імпульсивно, з однієї сторони вона дала обіцянку Іванці не виходити далеко за межі селища Осмолода а з іншої можливість що це зникнення пов'язане з її справою було досить високим. Що коли їм й справді получиться спіймати викрадача або знайти відповідні зачіпки, тоді Челсі напише чудову статтю відштовхуючи від власного розлідування адже це саме те чого вона бажала, можливість на всі сто відсотків реалізувати свій потенціал і талант.
— Мені здається що з ними все в порядку "мовила Челсі навздогін своєму партнерові щоб заспокоїти його, а той в свою чергу не реагуючи на її слова, немов дикий відмідь все далі і далі пробирався скрізь неприступні хащі уперед." — Можливо їм стало нудно, тому вони не дочекавшись нас вирішили прогулятись лісом, а бардак залишили за собою тому що просто поспішали.
Василь розуміючи що Челсі намагається підбадьорити його слушно кивав головою в знак згоди йдучи все дальше у глиб лісових нетрів, дівчина жваво рухалась за ним, але при цьому ледь поспіваючи.
Не успіла Челсі оглянутись як навкруги наступила всепоглинаюча темрява, вони йшли все далі а шелестіння листя та звуки нічних світлячків настирливо супроводжували їх. Вона дістала свій смартфон щоб увімкнути ліхтарик для кращого бачення слідів, хоча й місяць цієї безхмарної ночі освітлював все навколо своїм чарівним місячним сяйвом. Завдяки багаточисельному шару добре утрамбованого листя з дерев, чутливому до натисків вологому моху та де-не-де обламаним гілкам на землі сліди загубленців були в міру чіткими, тому особливих труднощів рухатись за ними не було.
Перебуваючи у стані збудження та напруги час для них сплинув доволі швидко, гнітучу темряву плавно замінив ранковий світанок, пройшовши ще буквально декілька метрів Челсі водночас зі Василем завмерла у ступорі від шоку, подальша картина просто не вкладалась у людській голові, на невеличкій лісній галявині (щось на зразок їхньої попередньої) сиділа на спальному матраці вся у сльозах, абсолютно розгублена Вероніка а не більше трьох метрів від неї у кущах валявся труп хлопця, їм одразу стало зрозуміло що це був Назар, його тіло було пошматоване на кусочки немов у американських кривавих фільмах жахів, шматки відірваного м'яса та кров розпростерлись навколо нього в радіусі одного метра.
— Що це "в біса за чортівння", що тут малолітня "хвойда" коїться і що ти зробила з моїм братом? "Василь абсолютно озвірівши підбіг до Вероніки та обхопив її обома руками, викрикуючи це перед нею"
— Я чесно...