"біжучи їм на зустріч мовила Челсі, водночас махаючи рукою щоб її зачекали".
— Та не спіши ти так, нікуди ми від тебе не дінемось, давай якщо маєш бажання прогуляєшся з нами пішки до нашого дому, та й виговоришся як слід. "сказала їй у відповідь Іванка щоб заспокоїти свою подругу, трішки здивувавшись куди це вона так поспішаєш та мчиться як навіжена"
Отож троє осіб направились в сторону дому Іванки, від ресторану де проводилось весілля до нього було практично тридцять хвилин ходьби пішки, паралельно вони любувались світанковим містом яке тільки готувалось до свого чергового бурного дня, навколо було тихо практично без людно, де-не-де чувся спів весняних цвіркунів, також поодинокі автомобілі що проїзджали центральною дорогою час від часу нагадували нашим героям що вони перебувають у місті, яке тільки прокидається після нічної сплячки.
— Кажу вам одразу я зазвичай не є любителькою підслуховувати чужі розмови, "трішки ніяковіло мовила Челсі, даючи всім зрозуміти що це випадковість та продовжила" — але ненароком почула твої слова Володя про загадкові випадки у якійсь туристичній місцині. "закінчила Челсі у запитувальному тоні, очікуючи від співрозмовника моментальну відповідь, з чим і не прогадала.
— Ти маєш на увазі Осмолоду? Так звісно, я щось таке розповідав сьогодні другові, мовляв не слід туди їхати, наражаючи себе на небеспеку. "відповів він абсолютно байжуде та локанічко, не підозрюючи що це все ще далеко не кінець розмови"
Іванку яка йшла біля них з лівої від Володі сторони звісно зацікавила вибачайте за тафтологію зацікавленість своєї коліжанки даною справою, яка до цього ось уже декілька місяців була немов сама не своя наче воїн який невзмозі віднайте власне поле бою, і тут ледь відчутний вогник в її очах знову загорівся, новою не баченою до цього силою.
По дорозі Володя розповів усю суть ситуації зі Осмолодою більш детально для Челсі, як наслідок вона довго не вагаючись придумала наступний крок дій, які звісно запропонувала бармену.
— Так Володя, я розумію що далеко не всі хто відвідував Осмолоду зникали безвісти і що не кожного дня у твою нічну зміну молоді люди розмовляють про це місце та все ж буду рада якщо при наступній можливості, коли почуєш подібну розмову скажеш їм наступне, "Челсі трішки подумала чухаючи своє насичено чорне волосся яке віддавало ніжний аромат персиків та авокадо адже шампунем саме з таким інгридієнтами вона помила вчора голову, після чого незволікаючи продовжила" — скажеш їм що ти ненароком почув їх розмову, тому згадав про свою знайому журналістку, що якраз планувала здійснити експедицію до цієї місцевість щоб краще вивчити менталітет місцевого населення для написання відповідної статті про них.
— А тут уже все має піти згідно твого уже провіреного плану. "сказала з ноткою пост-іронії Іванка, згадуючи минулу роботу Челсі в ролі шпигунки що вливається до чужого колективу, от тільки тодішні наслідки не були втішними ні для кого."
— "Бінго" подруго ти прямо в точку, Володя на якого я так сильно надіюсь постарається взяти у них номер і дати його мені, а я вже зроблю все можливе щоб вони взяли мене зі собою.
Як в очах Челсі так і в очах Іванки водночас промайнули минулорічні події, в кожної з них були свої причини для болю але вони тримались міцно, перед Іванкою одразу з'явилась картина непритомної Челсі яка скоріше була схожою на вичавлений овоч, лікарняна палата ну і звісно озвірілий шеф що кидається на неї, так у Челсі також були свої ще більш болючі спогади та на даний період вона вирішила їх приборкати, відклавши кудись подальше в одну зі шуфляд своєї підсвідомості.
Декілька хвилин вони пройшли мовчки, Володя будучи справжнім джентельмен вирішив не втручатись у розмову дівчат знаючи що не слід йому туди лізти, він добре знав що його жінку з Челсі скріплює щось більше чим просто дружба, рік тому їм прийшлось зблизитись ще блище, стати практично одним цілим, вони були міцно зв'язані, скріплені одним ланцюгом поневірянь.
Короткочасну тишу порушила Іванка, яка задала Челсі питання на яке тій слід було дати відповідь.
— Але для чого Челсі тобі це все, не вже тобі не подобається офісна праця разом зі мною.
— Я довго думала про це, а й справді навіщо? Так писати простенькі статті та інші інформативні тексти не виходячи з приміщення беручи до уваги що більшість інформації доступна в інтернеті, це не так вже й погано, та все ж ... "Челсі зробила коротку паузу, вдивляючись у світанкове небо і сонце яке рівномірно освітлювало все навкруги та продовжила" — мені здається уже прийшов час, я готова для цього, так , знаю є така приказка "не наступати двічі на одні граблі" та я вирішила керуватись іншою "клин клином вибивають", гадаю ти розумієш про що я.
Іванка іронічно зітхнула змирившись із характером напарниці, банально кинувши наступну фразу.
— Скільки?
— Що саме скільки? "Перепитала Челсі"
— Скільки часу тобі потрібно на цю авантюру, тиждень? Чи може більше, сама розумієш я будучи директором маю дати логічне пояснення твоєї відсутності своїм колегам.
— А ти про це, ну гадається мені одного тижня вистачить з лихвою.
Не успіли вони оглянутись як уже прибули до під'їзду наречених, тому змушені були розпрощатись,Челсі владнала деякі нюанси справи з Володею та їх план дій а також подякувала своїй начальниці яка дала їй дозвіл, хоча й те що Іванна його може не дати у дівчини не було жодних сумнів, обидві чудово розуміли що жагу Челсі до журналістики нікому не получится приборкати або вгамувати, після чого розійшлись кожна своєю дорогою.
Місто яке ще деяку мить тому мирно спало, будучи безлюдним та мовчазним поступово стало приходити у свою робочу денну норму, автотранспорт заполонив до цього порожні асфальтові дороги, де все ще сонні та нервові водії гучно лаялись один на одного, крамниці та інші місцеві заклади почали відкривати свої двері для різноманітних людей які то входили туди то виходили один за одним, над безхмарним травневим небом життєрадісно літали синиці та дрозди а тутешні законні пірнаті мешканці більшості міста голуби та ворони уже кружляли блище до людей, маючи надію поласувати чимось смачненьким.
Будучи виснаженою як фізично так і морально після весільної ночі Челсі одразу зарилась у своє м'ягке ліжко проспавши до вечора, прокинувшись вона прийняла ванну та більш-менш привела себе в порядок, в холодильнику все ще була порція вчорашнього супу зі фрикадельками яким вона і повечеряла, після чого зробивши чашку гарячої кави до якої позволила взяти собі три шоколадні цукерки "Trufalie" та шматок вишневого рулету Челсі якомога зручніше вмостилась на дивані, відкрила ноутбук та прийнялась більш детально углублятись у цю справу.
В пошуковій системі "Google" вона ввела такій текст <Осмолода, пропавші безвісти, останні новини> більшість запитів які випливли перед нею були їй не інтересні, це були звичайні новини про Осмолоду та інша загальна інформація, були там також різні відгуки туристів про цю гірську місцевість та реклама, рефлексивно гортаючи стрічку пошукової системи до низу паралельно попиваючи свій все ще гарячий напій та кладучи до рота чергову цукерку, вкриту ніжно солодким шоколадом, Челсі наткнулась на перший погляд нічим непримітну статтю минулорічної давності, натиснувши на неї вона перейшла на дану веб-сторінку де був вказаний наступний текст.
<Оголошення>
<Доброго дня, я та мій чоловік просимо усіх не байдужих відгукнутись та повідомити нам якщо ви десь бачили або щось знаєте про двох осіб, а саме наших доньок, одній 20 а другій 23 роки, звати їх Тамара і Оксана, ось уже як тиждень вони безлідно зникли, ми з чоловіком звернулись у поліцію та інші пошукові служби але жодної позитивної звістки ще не получали, просимо вас допоможіть нам, ми уже місця собі не знаходимо перебуваючи у відчаї, наші доньки дуже милі та добрі, вони будучи студентками жили окремо від нас знімаючи квартиру на двох, в останній телефонній розмові вони сказали мені що на вихідних планують відправитись у двох кудись за місто відпочити, я добре пам'ятаю вони сказали що це буде Осмолода, рожнятівський район.
Довго не думаючи Челсі ввела номер телефону що був указаний в кінці тексту звернення та зателефонувала до сім'ї потерпілих.
— Алло, доброго дня, ви чогось потребуєте? "прозвучав допитливий голос дорослої жінки по ту сторону слухавки"
— Доброго дня, так я дечим цікавлюсь, мене звати Челсі, я випадково натрапила на ваше оголошення де ви вказали про зникнення ваших дочок.
— Охх..."почувався протяжний сумний звук у відповідь, спочатку голос жінки був більш-менш рішучий та твердий але коли Челсі згадала про це нещастя, тон особи по той бік слухавки одразу став більш похмурим та тихим, Челсі не давши тій час на відповідь продовжила далі"
— Розумієте я молода журналістка яка зацікавилась даною справою про зникнення осіб в Осмолодських лісах, і чула про схожі випадки від іншої людини, тому мені було б дуже корисно дізнатись все детальніше, в даному випадку тільки ви зможете мені допомогти.
Через динамік свого смартфону Челсі почула плач ослаблої духом жінки, звісно їй стало жаль що вона згадала тій про старі рани та все ж це була її робота, це було зроблено із цілью допомогти та хоча б щось розізнати.
— Давайте молода леді я розповім вам все при зустрічі віч-на-віч а то якось не личить робити це через телефон.
Похлюпавши носом бідна жінка вказала свої координати та попрощалась, мовляв приїжджай коли завгодно.
З однієї сторони Челсі розуміла що діяти треба негайно а з іншої у її плани все ще входило знайти собі компанію у вигляді декількох осіб через нічний клуб де працює чоловік Іванки, тому що їй самій відправлятись туди на декілька днів а то й тиждень було трішки лячно та й фактично заборонено керівницею. Так незамітно промайнула ціла неділя, жодних позитивних звісткок від Володі не було і в цьому не має нічого дивного, все ж далека, мало кому відома Осмолада не є тією темою яку молоді люди частенько обговорюють у нічних закладах.
Розділ 2
"Поїздка туди, куди не слід"
Як наслідок вибір нашої героїні був наступний, вона сиділа в чистому та охайному салоні буса марки "Mercedes-Benz Sprinter" який займається транспортними перевезеннями, маршрут "Івано-Франківськ — Калуш", на дзвінок від Іванки вона відповіла уже рефлексивно, приблизно розуміючи що саме вона має почути у відповідь.
— Алло привіт Челсі, невже ти "чорт заберай" і справді вирішила відправитись у гості до тієї тітки з оголошення, чому ти не розумієш це ж не безпечно! Cамотужки відправлятись в чужі для себе лісові масиви, ти ж прекрасно знаєш що було минулого року...