Стара але бита досвідом матінка Європа була ж іншою, у ній домінувала монархія, народи у яких споконвіків за престолом управління знаходились різні там королі, культура людей вищого сорту а саме буржуазія та аристократія добре тут затвердилась, на довгі віки пустивши свої коріння глибоко в землю, передаючи генетично свою як тоді було прийнято казати "голубу кров" майбутнім нащадкам зі покоління у покоління.
Колись все було доволі просто, бідні завжди бідні а багаті завше багаті, між ними стоїть неподолана прірва, залізна стіна об яку розбивались голови безлічі буйних авантюристів які прагнули змінити свій ген ДНК, власний статус у суспільстві якій напротязі тисячі років був міцно затверджений та передавався від батьків до їх дітей.
Він відчув різницю у менталітеті між своїм народом та Європейським, але більше не звинувачува у цьому владу та самих Українців, Мартін вважав що Україна довгий час була та залишається містком між Європою та Росією, і замість того щоб брати тільки все краще з обох сторін ми сваримось та робимо тільки гірше.
А наводити паралелі щодо економічного стану тієї ж Польщі та нашої країни годі було й думати. Хлопець добре усвідомлював у якій вигідній ситуації перебуває країна до якої він наразі прямує, з однієї сторони цивілізована та розвинути Європа у вигляді Швеції, Німеччини, Італії, Фінляндії та інших країн невпинно будують все нові і нові заводи у Польщі, тим самим сприяючи не тільки виникненню нових робочих місць а й розвитку промислової галуззі та навколишньої інфраструктури, адже якщо ти будуєш передовий по всіх мірках завод, вкладаючи у нього мільярди доларів то маєш подбати й про те щоб наколишні дороги були в порядку.
Але це тільки одна сторона медалі адже з іншої дешева робоча сила у вигляді мільйонів Українців що буйною хвилею, масово перетинає кордон покидаючи свій рідний дім щоб заробити на власне життя, причому зовсім ще юних віком від вісімнадцяти до ледь не пенсіонерів за шістдесят років.
Тому й не потрібно жодної нафти чи інших дорогоцінних земних ресурсів, це була золота жилла, де з однієї сторони заможна європейська знать а з іншої дешева, можна навіть висловитись чорна робоча сила, яка буде гризти землю зубами щоб заробити таку дорогоцінну валюту як долар, євро чи злотий.
Так з одного боку Польщі було ще далекувато до таких вкрай цивілізованих скандинавських держав як Норвегія, Данія та Швеція і провідних наддержав Європи серед яких Німеччина, Франція та Англія та все ж її стрімкий розвиток важко було не відчути, міцний середняк а той вище, враховуючи що ще буквально з два, три десятка років тому після розпаду СССР вона була чи не найбіднішою країною пострадянських республік. І Польщі добре поталанило що її емігранти у вигляді побратимів Мартіна не тільки п'ють горілку а й совісно праюють у поті власного чола, підіймаючи можливо й не за власною волею економічне становище навколо себе. Хлопець переглянув уже багатецько документальних та пізнавальних фільмів про Європу, отож знав що емігранти зі Сирії та інших мусульманських народів де відбувались військові конфлікти є чи не основною проблемою цих супердержав, мало того що дані прошарки населення не хочуть працювати так вони ще й частенько влаштовують агресивні мітинги та інші акції протесту, де зазвичай без кривавих сутичок зі полісменами та масових безпорядків не обходиться.
Звісно і наша нація не без гріха, люди із низькою самооцінкою та хибним розумінням як навколишнього світу так і себе самого, але ж вони не були винні у цьому, принаймі повністю, працьовитий народ якому тільки потрібно вказати правильний напрямок, дати нації можливість будувати саму ж себе а не когось там на чужині, зрозуміло починаючи зі самого себе.
У дорозі Мартін провів понад дванадцять годин, левову долю якої зайняли черги на перетині кордону. Після приїзду він направився до раніше вказаного йому агенцією та отриманого на телефон адресу свого мешкання, де він має прожити якщо все буде добре практично пів року. Це був приватний приміський дім який здавав для робочих Польській пан, тут були всі необхідні для проживання умови, кухня, душ, інтернет і тому подібне... його зустріли декілька чоловіків та поселили в одну з чотирьох кімнат де їх жило по три чоловіка у кожній відповідно.
Зайшовши зі сумками в середину кімнати він побачив молодого чоловіка приблизно його віку, він лежав на ліжку зі навушниками на вухах мабуть він дивився якійсь фільм чи серіал, другим був чолов'яга уже більш зрілого віку так під шістдесят років, що вайлувато сидячи на кріселку намазува масло собі на хліб після чого взявшись нарізати варену ковбасу, паралельно при цьому сьорбаючи гарячий чорний чай. Він постави валізу біля себе та потиснув новим сусідам по кімнаті руки, представившись на ім'я. Старший чоловік мав п'ятдесять сім років, він був худорлявий, середнього зросту на ім'я Антон, будучи родом із Запоріжжя він довгий час працював на одному із місцевих заводів допоки той не збанкротував та закрився, як наслідок йому щоб бодай якось прогодувати власну сім'ю довелось на старості літ робити візу та їхати у чужу для себе країну, як за культурою так і за менталітетом, молодику у навушниках було двадцять три роки, він закінчив Івано-Франківській національний технічний університет нафти й газу але отримавши на руки такій бажаний диплом як і більшість його колег вирушив за кордон, працючи на одному з безлічі заводів для працевлаштування на якому не потрібно жодних дипломів чи талантів.
З ранку Мартін прокинувся під звук будильника якій пролунав у 05:00 годині ранку, він випив кави та скромно поснідав, після чого разом зі своїми новими жильцями відправився на свій перший робочий день. Йому як і більшості нормальних людей звісно було лячно, нові люди, робота та обстановка, але як це бувало зазвичай, хлопцеві вистачало не більше місяця щоб втягнутись у працю яка ставала для нього звичайною, буденною рутиною, забарвлена монотонною фарбою.
День у день, безперестанку перебираючи металічні головки блоку циліндрів та пакуючи їх на палети він все більше занурювався з головою у власні думи, механізований конвеєр то і діло, безперервно випускав зі своєї залізної пащі все нові і нові одноманітні деталі для обробки не даючи працівнику перевести дух ані на секунду.
Ознайомившись зі безліччю інформативних та документальних фільмів що стосувались абсолютно різних галузь, до яких насамперед відносились атеїзм, історія, наука про космос та людську психологію, а також прочитавши достатню кількість книг схожих за змістом у його мізках сформувалась своєрідна каша зі знань, які переплелись між собою як кубло гримучих змій.
Його, як і більшість осіб нашого часу часто охоплювали панічні атаки адже наші мізки просто-напросто не здатні водночас сприйняти та переварити такий великій обсяг знань що у вільному доступі розгулював просторами інтернету, зокрема ютубу та глобальній пошуковій системі "Google". Це мабуть і є одна із проблем теперішнього суспільства, адже будь-яким знанням слід знайти пристосування, визначитись потрібні вони окремим індивідам чи ні, тобто, повинна виробитись відповідна фільтрація отриманої нами інформації, де все лишнє має бути відсіяне.
Щоб якимось чином згаяти монотонний робочий час Мартін як завше поклався на власну розумову діяльність, цього разу йому прийшла до голови така теорія, чому наша нація ще незріла і по-дитячому наївна.
Сало, вишиванки, козачий рід, всі ці терміни які часто звучали із уст його оточення та на телебачені уже давно йому набридли, ні, він в жодному разі не відчув до них огиди чи зневаги навпаки його боліла душа за своїх необізнаних побратимів, традиція та культура є у кожного народу взяти для прикладу Японію чи Англію, але попри те вони стрімко розвиваються, віддаючи перевагу науці та таким термінам як еволюція, модернізм та технології.
Звісно наші предки як і ми достатньо натерпілись у минулому, репресії та штучні геноциди, зовнішні військові втручання і міжусобиці, це залишило непоправний гіркий досвід, можна висловитись присмак жертви у середині нашого народу який відчувається на смак і на сьогоднішній день.
Ми завжди когось звинувачували, насамперед наших сусідів, мовляв у минулому вони вчинили не правильно, вони нас ошукали, зіпсували нам життя, одні зрадники а інші кривдники але до чого все це скиглення привиде у кінцевому результаті? Одних ми вважаємо правильними а інших завше агресорами, забуваючи що це тільки суб'єктивна думка окремої сторони і по ту сторону барикад є логічним, що ця суб'єктивна думка буде протилежною.
Так склалась історія, згідно якої "після бою не махають руками", де переможець завжди правий а той хто програв стає злом.
Людській гуманізм часто поступався місцем більш практичному, еволюційному мисленню, де менш розвинуті гени ліквідовувались задля того щоб очистити доріжку перед більш розвинутими. Взяти для прикладу США, де колоністи зі старої Європи під корінь винищили корінні племена цих територій, схожий процес відбувався і в інших куточка як Північної так і Південної Америки, так серед темношкірого населення відбулась асиміляція, де з корінних африканців вони стали афро-американцями, адже будучи покірними та працьовитими навідмінну від буйних та волелюбних індійців їм вдалось прижитись та стати у майбутньому частнинкої наймогутнішої держави під назвою США. Можливо й Нацистська ідеологія мала за мету штучно ліквідувати менш розвинуті гени задля блага майбутньої цивілізації заодно колонізуючи навколишні тереторії та їх земельні і людські ресурси, звісно їхні методи нічого окрім огиди та злоби не викликають. Сюди можна занести й Шведську стерилізацію, де приблизно сто років тому тамтешня влада штучним шляхом зібрала в одному місці та плавно стерилізувала, тобто знищила близько шістдесяти тисяч осіб жіночої статті зі різноманітними дефектами серед яких хвороби, схильність до випивки чи наркотиків та інше, цим самим Шведська верхівка мала намір очиститися від поганого генетичного коду, не даючи їх збудникам можливості для подальшого розмноження, тим самим зробивши свою націю здоровою та процвітаючою.
Зрозуміло що такі ганебні злочинни проти людства не можна підтримувати чи вважати за правильні, але замість того щоб сліпо їх ненавидіти можна хоча б нормально сприймати та змиритись із ними.