Нарешті... "протяжно оголосила Іванка " — цей старий збоченець нас покинув, не розумію чому але коли він знаходиться поряд атмосфера стає досить-таки важкою.
— Я теж це відчуваю Іванка але нічого, не слід звертати на це великої уваги, можливо він не той за кого себе видає насправді ... Доречі а чому він так пильно глянув на тебе в останню мить перед виходом? "Вигляд Іванки одразу ж став більш зосередженим, вона розуміла що має донести важливу інформацію до колеги."
— О... ну знаєш Челсі тут нещодавно шев ознайомив мене з одним чудовим варіантом для написання статті, і ми не знаємо кому її доручити. Ідея гадається мені досить інтересна...
— Давай блище до справи Іванка, мені вже самій цікаво, викладуй що там... "Обидві дівчини розмістились одна на проти одної, сидячи за тим же робочим столиком який нещодавно покинув керівник, гаряча кава яку заздалегідь приготовила подруга Челсі будучи біля них стимулювала дівчат своїм ароматом до активного та жвавого діалогу."
— Тут така от справа "Іванка неспішно перебравши декілька аркушів з папки дістала саме той який був їй потрібен, після чого коротко пробіжавшись по ньому своїм поглядом, взялась розповідати колезі основу справи."
— Із відповідних джерел працівники нашої преси зібрали інформацію про сина поважного бізнесмена, а саме хлопця віком 25 років, ім'я якому Тарас. По не відомим нам причинам замість того щоб підтримувати клопітку працю батька, він зібрав колектив з таких же "нероб" та "дармоїдів" як він, разом вони ведуть розгульницький спосіб життя, подорожуючи територіями Карпат, впершу чергу це гори та інші туристичні тамтешні місця, де зрозуміло роблять тривалі перевали, під час яких безпробудно зловживають алкогольними напоями та що гірше наркотичними речовинами. В додаток до всього раніше сказаного вони також займаються екстримальними видами спорту, де безглуздо ставлять на кін свої життя. "Челсі уважно вислухавши слова оповідачки, вирішила задати питання яке на її думку було доцільним".
— Ну тут все класно, але до чого тут я? Тай про що саме має бути стаття?
Активізація дівчини порадувала інформаторку, адже зацікавленість у цій справі Челсі входила до приорітетів Іванки.
— Легше... легше подруго, не так швидко. "Мовила Іванка даючи зрозуміти партнерці що наступними словами має намір відповісти на раніше заданні питання від Челсі."
— Шеф запропонував як на мене таку от чудернацьку пропозицію. Щоб хтось влився до їх колективу ну знаєш як шпигуни в голівудських фільмах, щоб винюхати всю інформацію з середини ворога. А уже опісля узнавши їх краще та все проаналізувавши опублікувати руйнівну для них статтю, де нашому суспільству буде чітко донесена інформацію, як не слід робити молодим людям.
— І знову ж таки все класно, але чомусь мені підказує інтуїція що під словом хтось шев мав на увазі саме мене. "Після сказаних слів від амбіційної юної журналістки щоки Іванки вкрились ледь відчутним румянцем а очі опустились на мить до низу. Так вона як і впринцепі Дмитро Володимирович та й інші колеги, прекрасно розуміла що на цю роль та виконання завдання даного рівня підходить тільки Челсі, яка явно виділялась на фоні своїх співробітників."
— Нуу, було б не погано якщо ти хоча б ознайомилась з даним матеріалом та подумала над пропозицією "І тут Іванка добавила аргументи які остаточно мають переконати Челсі хоча б подумати над ідеєю. Як бонус шеф пообіцяв винагороду, можливо у вигляді премії тому хто візьметься за цю справу, тай знаєш Челсі думається мені що це чудовий шанс для тебе зробити крок в перед в плані кар'єри журналістки, сама подумай, це не просто сісти і написати що тобі вздумається, тут слід вжитись з досі чужим для себе колективом, відчути на власній шкірі дану атмосферу, а після зробити правильні висновки щоб донести до народу а в першу чергу молоді, якою доріжкою їм не слід рухатись далі.
Так Челсі задумалась, вона і справді усвідомлювала що для неї це не тільки хороший шанс заявити про себе прийнявши не простий виклик, це ще й чудовий робочий досвід для молодії журналістки. Надодачу дана так би висловитись "місія" підходило по темпераменту для дівчини, адже Челсі будучи досить організованою та працездатною, м'яко кажучи недолюблювала такій от спосіб життя під назвою "байдикування" вона вважала що кожна поважаюча себе молода і не тільки особа має присвятити себе і свою працю на благо своєї держави та її процвітання, тому мріяла що у майбутньому сможе пробитись на вершину кар'єри де отримає змогу доносити суспільству правдиву інформацію, роблячи акцент на справді важливих проблемах нації на які як правило закривають очі політики та влада, яка будучи наскрізь просякнута корупцією, прикривається другосортними справами відводячи очі народу від істинни, "вішаючи нам лапшу на вуха."
Челсі асоціювала себе в майбутньому кращою за цех журналісток та телевидучих з провідних новинних ТВ каналів, які наче бездушні машини тарабанять одне і теж саме, те що випливає у них на екранах перед очима. Челсі мріяла стати іншою, вільною, самостійною ні від кого не залежною ,світлою плямою на фоні такого от чорного розмазаного червоною кров'ю полотна, маленкім світилом що буде освітлювати шлях перед народом, ведучи їх за собою із цього похмурого темного тунелю до чудового, сповненого яскравого сяйва майбутнього.
— Ну окей, ти мене переконала Іванка, я обов'язком подумаю над рішенням, а доречі коли і як мені можна зв'язатись з цим Тарасом, що слід казати?
"Обличчя Іванки все більше і більше почало сіяти від щастя,а дже своє завдання від шефа, а саме за допомою різноманітних натяків та аргументів переконати Челсі взятись за діло, доходило до свого логічного успішного завершення."
— Ти не переживай напарнице у нас все схоплено. Ми змогли роздобути номер телефону хлопця та визначили що наступний їх туристичний похід запланований на цей тиждень, буквально за декілька днів. "Вона подивилась у вічі Челсі зробивши невеличку паузу у словах, як це роблять професіонали що знаються на своїй справі та продовжила."
— А дальше Челсі, я думаю ти й сама знаєш що саме слід тобі робити.
Так вона все чудово зрозуміла, отримавши всю не обхідну для себе інформацію. Не успіли дівчата оглянутись як чашки із раніше гарячим кофеїновим напоєм були уже порожні, тому Іванка віддалилась, направившись до свого сусіднього кабінету, залишивши нашу героїню на одинці із собою. Хоча й вікна в приміщені були шумоізоляційні та все ж звуки холодного осінього дощу та вітру який був його невід'ємним партнером чітко доносились до вух дівчини. Ліниво заглянувши до вікна Челсі побачила своє мабуть любиме місто де люди з прискореною ходьбою уже під парасольками нагадували їй маленьких мурашок кожна з яких відчайдушно мчиться до своєї цілі, також у вічі їй кинулись декілька бродячих собак яких тут було хоч відбавляй, складалось таке враження що вони є власниками цього міста створеного спеціально для них, а люди це якісь інші загадкові істоти, на деяких з них можна злити свою агресію а якщо пофартить то й вкусити за ногу, інші ж будучи їхніми покровителями підгудовували собак даючи тим прихісток це впершу чергу стосується дишевих кафешок чи інших забігайлівок, таких людей собаки поважали адже від них була хоча б якась користь.
В той же день а саме понеділок, в одній з типічних пошарпаних квартир, абсолютно нічим не примітної сіренької комуналки славного міста Львів, відбувались події які є не від'ємною частиною нашої сюжетної лінії. Була приблизно 11:00 дня за київським часом, в той час як більшість нормальних дорослих людей у даний період або працюють або десь навчаються наші молоді персони тільки розпачали і то не охоче цей чудовий осінній день, який своєю похмурістю буквально спонукає жителів спати як умога довше "мовляв це ж не сонячне літо, не багато ви втратите мої друзі, можете дрімати хоч до вечора я вас нічим не порадую."
Але все ж вони прокинулись, із кімнати хлопців пролунав дратівливий голос, особи яка явно проснулась не у найкращих кондиціях.
— О курва... як мене чорт по-бери болить голова, Тарас ти не бачив мою вчорашню пляшку пива "Туборг" вона має десь тут валятись.
— Чому ти так репетуєш "бляха-муха" щей з самого ранку, вона має бути десь тут не подалік Роман, хочай у такому бардаку і чорт ногу зломить. "В'яло пропимрив Тарас, після чого підвівся із лішка, навпроти якого лежав його друг що все ж таки віднайшовши таку бажану для себе освіжаючу пляшку пивка, жадібно взявся його поглинати, промочивши свій організм такою бажаною для себе алкогольною рідиною він раптом відчув себе справжнім чоловіком хоч і на деякій час, після чого твердо вдаривши дном пляшки об невеличку тумбочку яка була біля його ліжка гучно протарабанив щоб його було чутно у сусідній кімнаті.
— Аговв... прокидайтесь наші сонні принцеси, розумію що вчора ми трішки переборщили з "нічним карнавалом" але слід нагодувати своїх дбайливих лицарів.
Із протилежної кімнати практично одразу ж почулась відповідь.
-Та не кричи ти так зі самого ранку придурку, думаєш тільки тебе одного болить голова. "Процідила дратівливим тоном Яна, який є властивим для тих хто цілу ніч проводить у клубі де алкоголь л'ється рікою, русло якої в свою чергу веде до їх рота, після чого дівчина з явно розтріпаним яскраво-рижим, кучерявим волоссям взяла до рук бляшанку 0,5 л. "Рево" та осушила ту до дна."
— Ну гаразд, бачу сьогодні я буду крайньою, тому порадую вас своїми шеф-поварськими навичками. "Із ноткою сарказму, більш лагідно на відмінну від попередніх дратівливих голосів мовила Мар'яна. Так хочай їх було четверо, два хлопця і відповідно дві особи протилежної статі та все ж вони не були парами, дівчата жили в одній а молоді чоловіки у іншій кімнаті. Зрозуміло вік кожного з них був такій що згідно класичних низько бюджетних амереканських фільмів які не показують по ТВ оргія у їхньому випадку точно не була б чимось лишнім чи не нормальним, та все ж ця ідейка до голови їм ще не приходила. Мар'яна плавно підвелась, протягаючись наче граційна дика кішка, дівчині було не повних 24 роки, будучи зростом 155 см вона мала чудову фігуру, каштанове коротко підстрижене під стиль каре волосся чудового гармоніювало зі скромним можна сказати безневинним виразом обличчя дівчини.