Розрізавши темряву небес.
І тиша, що була до того,
В одну секунду зникла десь.
Я бачив спалах серед ночі,
І вікна здригнулися враз.
Хтось прошепотів: "Не бійся…" —
Та страх уже стояв між нас.
Я бачив, як люди ховаються,
Як мами дітей обіймають,
Як навіть найсильніші руки
Від болю тихенько тремтять.
Я чув, як сирена кричала,
Немов попереджала весь світ:
"Не спіть. Це війна. Вона поруч.
Вона залишає свій слід".
Я бачив, як падає попіл
На місто, що хоче лиш жить.
І думав: невже наше небо
Не може без вибухів бути?
Та ранок прийшов — і над містом
Знов сонце пробилося крізь дим.
І люди відкрили двері,
Щоб знову залишитися живим.
Я бачив, як летить ракета.
І цього не стерти з думок.
Та я також бачив людей,
Які не зламалися вдвох.
Бо поки ми разом — ми сильні,
Поки тримаємось — стоїмо.
І навіть під чорним небом
Ми віримо: переможемо.
Я бачив, як летить ракета…
Та бачив і інше також:
Як після найтемнішої ночі
Народжується світло знов.