Засинати з думкою: "Пронесе".
Коли сирена ріже тишу,
І серце б'ється все сильніше.
Набридло здригатися від грому,
Ховатися щоночі в темноті,
І телефон тримати біля себе,
Щоб знати: всі живі, усі на зв'язку.
Хочеться просто ранку тихого,
Без вибухів, без чорного диму,
Щоб сонце сходило над містом,
А не спалахувало за вікном.
Хочеться вулицями ходити,
Не рахувати вибухи вночі,
Не вчитися по звуку розуміти,
Далеко "прилетіло" чи близько.
Набридло жити в цьому страху,
Набридло втрачати тих, кого любив.
Та попри біль, крізь втому й темряву
Я все одно чекаю миру.
Я хочу жити. Просто жити.
Прокинутись — і почути тишу.
І більше ніколи не боятися
За тих, хто мені найдорожчий.