На мить ніби стихло усе.
І серце, налякане, б'ється,
Та життя далі кличе мене.
Навколо — тривожна тиша,
І погляд шукає свій дім.
Та я підіймаю очі
До неба, що світить усім.
Нехай цей день залишить
Не страх, а бажання жить.
Бо навіть після вибуху
Надія у серці горить.
Я вірю — настане ранок,
Без сирен і страшних новин.
І знову почую я тишу,
У якій не ховається біль.
А поки тримаюсь міцніше,
За тих, хто зі мною поруч.
Бо життя — це найбільша сила,
Яку ми не віддамо ворогу.