Розділ перший
Мене розбудило безперебійне дзенькання від Системи, значить я все ще живий, і судячи з того, що не відчуваю ні болю, а ні інших будь-яких фізичних незручностей, як мінімум при здоровому глузді. Але тут в голову закралася підступна думка: а раптом нічого поганого не відчуваю через наркоз, або ще гірше – паралізований! Та ну на! Спершу, терміново перевірити свій стан і переконатися, що все нормально, потім вже почитаю, чим там, Система порадує.
Відкриваю очі, переді мною рожева стеля з наклеєними зірочками з фольги. Якого біса вона рожева, як мінімум повинна бути синя, ну а якщо вже зовсім по-правильному, то чорна. Ну та фіг з ним, зараз я хочу побачити свою праву руку. Ніби відчуваю, ворушу пальцями, підіймаю вгору на рівень очей. Бачу! Рідненька, ціла і неушкоджена, яке щастя!.. Тепер другу – теж, слава небесам, все в порядку. Далі ноги. Але як тільки захотів поворухнути правою ногою, перед обличчям відразу замиготіли червоні спалахи від Системи:
(СИСТЕМА) Критичні пошкодження правої кінцівки. Через зовнішній вплив, частина стегнової кістки, повністю роздроблена. При даному пошкодженні, внутрішня регенерація неможлива. Потрібне втручання ззовні. Також у вашій правій кінцівці присутні два сторонні предмети. Щоб уникнути абсцесу, їх слід видалити найближчим часом. Рівень життя 465/500.
Коротше, мені потрібне термінове хірургічне втручання, бо я можу залишитися одноногим, і який тоді з мене стрілець – стрибунчик. А я ж недавно тільки висловив Самай', що в наш час може трапитися будь-що. І ось воно "будь-що" — на каркав. До речі, про недавнє... скільки я проспав ну або перебував у непритомності з тієї пам'ятної ночі? Глянув на внутрішньосистемний календар і офігів! Сьогодні, ранок п'ятниці! Я цілих три дні лежу невідомо де, з роздробленою ногою на межі гангрени і ніхто нічого не робить. Невже всіх вбили, я один залишився? А де ж Баффі, невже поліцейські і її застрелили? Треба терміново з нею зв'язатися.
"Баффі! Алло! Ти жива, відгукнися?"
"Привіт! Ти прокинувся? Дуже добре! Не думай поки вставати або повертатися, я вже на підході. Скоро буду".
Добре, коли добре. Раз жива-здорова, то щось і з моєю бідною ногою замутить, бо шкода буде, якщо відріжуть. Як я без неї рідної. Хоча, може у системних вже є якісь пристосування для заміни пошкоджених кінцівок. Буду ввечері відстібати і кидати нею в П'яточку, якщо знову сяде ср — — ти зі своїм горщиком прямо перед моїм носом. Або якщо не захоче спати, то пригрожу, що вночі прискаче і надає їй копняків по нахабній, худій дупі... Стоп! Я ж повинен був у вівторок зранку бути в опікунській раді для оформлення опікунства, інакше малу заберуть. А сьогодні вже п'ятниця! О – йо-йой! Де ж Баффі?
Я перевернувся в ліжку, не знаючи, що робити, і куди бігти, а головне — на чому! І тут в нозі знову як стрельне! Я ледь знову не втратив свідомість. Лежав і важко приходив до тями, ні, з такою фігнею не набігаєшся. Треба терміново зв'язатися з Анею, вона точно щось знає, ну або швидше за всіх зможе дізнатися. Але в цей час почувся скрип відчинених дверей і голоси, один з яких належав моїй сусідці, а інший чоловічий, незнайомий.
— Привіт, привіт! — в полі зору з'явилося обличчя Баффі, трохи схудле і з синцями під очима. — Як себе почуваєш, нога не болить?
— Тільки якщо ворушити, тому і лежу як труп, боюся навіть подушку поправити. — поскаржився я. — Ти, до речі, про моїх нічого не чула... що, де? І взагалі, де я перебуваю?
— У Саті вдома, ти був у такому жахливому стані, що якби ми відвезли тебе в якесь інше місце, все могло б закінчитися дуже сумно для тебе. А ще, якби не Айболіт із "Світлих" — найталановитіший хірург, яких я коли-небудь зустрічала, це він витягав із твого тіла всі кулі, а я тільки допомагала...
— Дозволь самому представитися, Айболіт 35. Тридцять п'ять це за кількістю прожитих років на Землі, де успішно помер в авіакатастрофі. — до мене нахилився досить молодий для свого віку чорнявий чоловік з усміхненими очима. — Хочу зауважити, ви напрочуд живучий молодий чоловік. Отримати добрий десяток куль, половину з яких у життєво важливі органи і при цьому вижити, хоч і з нашою допомогою — це, треба вміти.
– Баффі, ти що, до мене ветеринара привела? Ну я так-то не в претензії, аби тільки допоміг, головне, Айболіт, коли будеш ногу зашивати, стібки роби дрібні, щоб шрам не дуже… Я, звичайно, знаю, що шрами прикрашають чоловіків, але якось не дуже претендую на ту "красу".
Чоловік голосно і заливисто засміявся, нікого не соромлячись, ніби у себе вдома перебував.
— Взагалі-то я хірург за фахом і покликанням, закінчив Гарвардський медичний університет з відзнакою, маю за плечима дванадцять років безперервної практики і кілька сотень, проведених особисто мною, операцій з успішним результатом. А ось з ім'ям не пощастило. Імена всіх знаменитих лікарів виявилися зайняті і навіть в цифровому еквіваленті дубльовані до пари тисяч. Тільки Айболіт підійшов, хоч якось збігшись з числом прожитих мною років.
— Ну прямо як у мене, теж від прізвиська не в захваті. Вибач, звичайно, за ветеринара, і дякую за все інше, тільки ось що з моєю ногою буде далі? Система підказала, що кістка вщент розбита. – тут я згадав, що ще не перевіряв ліву ногу, і вирішив поворухнути нею, а там, на щастя, все виявилося в порядку, тому продовжив. — Будеш титанові спиці вставляти чи відріжеш? До речі, нічого, що я на ти?
— Та заради Бога, після того, що ти зробив для наших дівчат, хоч горщиком назви, тільки в піч не став. А за ногу не переживай, зараз витягнемо кулі і будемо зрощувати кістку — процес довгий і енерговитратний, але сподіваюся Баффі мені допоможе, і до вечора ми впораємося. Потім день піде на повне відновлення кісткової тканини при відкритій рані і, якщо все нормально пройде, післязавтра зашиваємо і регенеруй собі на здоров'я.
— Тобто ходити мені три дні не можна?
— Ні в якому разі, особливо сьогодні і завтра. Після того як зашиємо ногу, тільки тоді вже зможеш потроху вставати й пересуватись.
— Баффі, мені терміново треба дізнатися, що з П'яточкою і Самай'?
— Вибач, стрілку, але я ще й сама вдома не була, нічого сказати, що там і як, не можу. Я зараз зв'яжуся з Анею, вона все дізнається і повідомить. А зараз тобі треба буде знову заснути, і коли прокинешся, то, можливо, твої дівчата вже будуть біля тебе.
— Тільки не забудь, це дуже важливо!
— Важливо, хлопче, щоб ти знову бігав і стрибав як раніше, і навіть краще. Решту ти виправиш і поліпшиш. — промовив голос Айболіта, проводжаючи мене в нірвану.
Наступного разу я прокинувся вже в суботу ввечері. Якщо так і далі піде, то я зовсім розучуся ходити, і доведеться все починати заново. У кімнаті знову нікого не було, але оскільки мене поклали вже більш-менш на подушку, трохи піднявши в положення напівлежачи, я зміг оглянути себе і навколишнє оточення.
Ну що сказати, я як я, лежу оголений до пояса, прикритий легким простирадлом, підіймати яке, щоб подивитися, що там і як, не наважуюся, хоч останнім часом надивився всякого. На тілі видно чотири свіжі шрами: на плечі, грудях, животі і один практично під серцем. Там у поліції що, зовсім дебіли служать, невже в їхньому багатому арсеналі немає інших методів заспокоїти зловмисників, тільки на ураження? До того ж я на сто відсотків упевнений, що як мінімум половина з тих, хто стріляв, прекрасно знали мене в обличчя, і все ж... гаразд, не будемо про сумне, краще оглянути навколишнє оточення.
А тут було на що подивитися. Крім рожевої стелі з зірочками, всі стіни були обмальовані персонажами з японського хентаю. Малюнки різні: як цілком нейтральні типу Пікачу, так і зовсім вже збочені спарювання юних дівчат з великими очима і цицьками з усілякими чудовиськами з купою слизових щупальців. Що творилося в стурбованій голові Саті, коли вона розмальовувала стіни такою ганьбою, я відмовлявся розуміти. Адже до неї ж, може і нечасто, але приходять якісь гості, подруги, он вчора навіть цілий гарвардський доктор побував, їй що по... що вони подумають про господиню такої оригінальної квартири. А якщо до всієї цієї, хентай-порнографії додати той безлад, який панував у хаті, то власницю цих апартаментів можна назвати двома словами – повністю відморожена. Добре, що я з нею жодного разу не перетинався, невідомо, що в ту голову спаде зробити, поки я нерухомий і голий лежу в її ліжку, і так незрозуміло, хто мене роздягав. До речі, поки лежу, треба подивитися, що там система надіслала.
(СИСТЕМА) Ви виконали соціальне завдання, доручене містом, при цьому знешкодивши злочинне угруповання під керівництвом кримінального авторитета, який перебуває в розшуку, на прізвисько Одноокий.
Ваша Системна винагорода: 1 золотий 50 срібла (нагорода потроюється у зв'язку з досягненням)
Ваша винагорода за бій: Одяг. Верх. "Сорочка вітру" 50 рівня. Клас – стрілок. Легендарна, масштабована. Незнищенна. Сет "Вітру".
Ваша винагорода за бій: Навик — "Вороток", рівень — 1-й. Пасивний, при застосуванні з 5 % — ною ймовірністю повертає заподіяну шкоду як фізичну, так і ментальну, особі, що застосувала дані дії. Легендарний. Масштабований. Час перезаряджання – необмежений.
Ну що сказати. Щодо грошей – курям на сміх. А ось решта… це просто бомба – ядерна, сто мегатонна! У підсумку я зібрав три речі з сету, і тепер у мене в будь-якому випадку буде додаткова оцінка, тепер залишилося тільки, п'ятдесятий рівень апнути. Ну за цим справа не стане, землю буду гризти, але максимум через тиждень, я одягну сет "Вітру". Плюс легендарне вміння, схоже на знамениту "від дзеркалку", правда поки з п'ятивідсотковим шансом спрацювати, але зате без відкатів, треба тільки активувати, і ходи собі спокійно, майже. А поки в системі, треба глянути на свої параметри та на повний список умінь і навичок:
Клас: Стрілок – стихійник, Ім'я – Еех. Рівень – 40
АТАКА – 37,4 (+12 зброя)
СИЛА – 41
СПРИТНІСТЬ – 90 (+15 взуття, +11 зброя)
ВИТРИВАЛІСТЬ – 31
ЗАХИСТ – 30 (+17 зброя)
ІНТЕЛЕКТ – 10
ЗДОРОВ'Я (ЖИТТЯ) – 480/500
Швидкість – 20,4% (+30 зброя)
Дальність – 52,4% (+14 зброя)
Влучність – 5,4%
Вільних доступних балів: 0
ВМІННЯ – "Темпус станс (Зупинка часу)" (можливість зупинити час на 4 секунди), міфічний, масштабований, час перезаряджання – 22 години.
НАВИК – ЧУдан (6 рівня) (Удар ногою по корпусу), епічний, масштабований, час перезаряджання – 40 хвилин.
НАВИК – Трейсер 2-го рівня.