Глава первая
— Ах ты ж с…а! – то ли вслух произнес, то ли, лишь мысль успела промелькнуть. Но дальше всё… свет ярких автомобильных фар… удар… вспышка острой боли и темнота…
Да-а, не так я мечтал умереть, и не с такими словами. Хотелось бы сказать напоследок что-то умное, вечное, и спокойно закрыть уставшие веки.
Но как вышло так вышло...
Розділ перший
Мене розбудило безперебійне дзенькання від Системи, значить я все ще живий, і судячи з того, що не відчуваю ні болю, а ні інших будь-яких фізичних незручностей, як мінімум при здоровому глузді. Але тут в голову закралася підступна думка: а раптом нічого поганого не відчуваю через наркоз, або ще гірше – паралізований! Та ну на! Спершу, терміново перевірити свій стан і переконатися, що все нормально, потім вже почитаю, чим там, Система порадує...
Людство завжди цікавило, що ж нас таки чекає після смерті?.. Рай? Пекло? Джаннат? Вальгала? А може, реінкарнація, коли ми відродимося в те, на що заслужили накосячивши в попередньому житті.
Або ймовірно, доведеться зі зброєю в руках захищати багатотисячне місто від навали полчищ мерців, інфікованих жахливим зомбі-вірусом, який до того ж має здатність мутувати в ще більш небезпечні і смертоносні форми, які не відають ні жалю, а ні милосердя та не знають втоми...