Людство завжди цікавило, що ж нас таки чекає після смерті?.. Рай? Пекло? Джаннат? Вальгала? А може, реінкарнація, коли ми відродимося в те, на що заслужили накосячивши в попередньому житті.
Або ймовірно, доведеться зі зброєю в руках захищати багатотисячне місто від навали полчищ мерців, інфікованих жахливим зомбі-вірусом, який до того ж має здатність мутувати в ще більш небезпечні і смертоносні форми, які не відають ні жалю, а ні милосердя та не знають втоми.
Але коли у тебе в руці легендарна зброя, поруч плече вірного товариша, а всі твої параметри прокачані якоюсь невідомою предвічною Системою, то і біда — не біда. Одне не добре — відступати нікуди, та й вдома дідька лисого спочиватимеш на лаврах... Адже там на тебе чекає маленька трирічна дівчинка-сирота, яку ти прихистив з жалю. Адже для своїх років настільки мале та худюще, що здається, чхни — розсиплеться. Але... Перевернутий на підлогу повнісінький нічний горщик, невідомо як перекинуті меблі, постійне недосипання, скарги сусідів і навіть примусові роботи в каналізації — ось що ховається за зворушливим дитячим личком з радісною посмішкою і кумедним переднім зубчиком.
Та, як то кажуть: "Ми відповідаємо за тих, кого приручили". І тепер стає незрозуміло, чи перебуваєш ти в раю, чи десь там, куди не дуже хотілося.
"Але, часу на балачки вже немає, тому що здається, десь щось розхріначили. Не знаю де, що, але винуватець – стовідсотково всюдисуща, невгамовна бешкетниця! Хоч би біда нікого не скалічила, та й сама залишалася цілою, бо хай там що, але ж моя...".
Розділ перший
— Ах, ти ж с... а! — закричав це вголос, чи тільки думка промайнула? Але далі все ... Світло яскравих автомобільних фар... удар... спалах різкого болю і темрява...
От лихо, ну не так мені хотілося померти, і не з такими словами! Думав наостанок поважним голосом сказати щось розумне, вічне, і спокійно закрити втомлені повіки. Ага, якраз! Тіло в хлам, останніми словами згадав псячу матір… просто шедеврально. В пеклі аплодують стоячи.
Але як сталося, так вже і сталося. Та мої потойбічні думки перервало якесь повідомлення, що вискочило з темряви:
— (Система) Об'єкт захоплено, матриця цілісна, можлива повна реінкарнація зі збереженням інтелектуальних і фізичних можливостей, плюс додаткова регенерація, для кращого виконання функціональних обов'язків.
"Ого! А далі що, і головне, куди?" — вилетіла моя нова думка (хоча незрозуміло звідки й куди вона вилетіла, бо для мене тепер не існувало ні часу, ні простору, а чорнота здавалася абсолютною), але тут мої думки вдруге перервали:
— Знову тільки один? — з темряви долинув голос (вже не системний, інший, більш людський), і було не дуже зрозуміло, це говорить чоловік чи жінка, хоча, як на мене, звучало скоріше поєднання обох тембрів, складалося таке відчуття мов с одного тіла декілька різних осіб одночасно балакає, коротше якась незрозуміла маячня.
— На жаль, — відповів інший в такому ж діапазоні. — Досі не вдалося вдосконалити та стабілізувати систему вилучення матриці. Одна або дві душі, максимум. Були випадки коли навіть неповну половину виривало, і таке траплялося не раз. Що поробиш, людське єство – це тонка матерія. Працюємо.
— Так, я про це знаю, — з жалем сказав співрозмовник. — Сам постійно в процесі, але кров з носа потрібно щось з цим робити, інакше втратимо Tерру!
— На жаль, кількість інфікованих зростає в геометричній прогресії...
— Якби тільки це... Так вони ж ще й постійно прогресують, а їх мутації набувають нових, більш досконалих і страхітливих форм... Ну все, поки що досить про погане, хто в нас цього разу?
— Особа чоловічої статі, 27 років, зріст метр дев'яносто, вага 115 кілограмів, дужої м'язової маси. Дивно, але всі внутрішні органи знаходяться в хорошому стані. Трохи підвищений рівень холестерину, здорове харчування не були частиною однієї з його чеснот. В результаті фізичних навантажень не раз спостерігалося защемлення поперекового нерва і розтягнення спинних м'язів, але на щастя нічого клінічного. Відсутній верхній, бічний зуб... Результат однієї з бійок, хоча за характером флегматик, врівноважений, і аж ніяк не схильний до насильства. Напевно, що в підлітковому віці акліматизація до міського агресивного середовища не пройшла безслідно. Поритися у спогадах?
— Зайве. Що з бойовими якостями; Спортсмен, майстер спорту, на якому рівні базова військова підготовка, чи брав участь у збройних військових конфліктах, може був учасником активних злочинних угруповань?
— Нічого з вищезгаданого. Ніде не служив. За грошову винагороду його визнали непридатним і списали в запас. Щодо бойових навичок... Більше півтора року в секції боксу, з 17 років до 19, з досить непоганими показниками — перші місця на місцевих та регіональних змаганнях. Останні п'ять років відвідував тренажерний зал, бодибілдинг, до занять ставився серйозно. До складу злочинних угруповань не входив. І навіть за хуліганство ніколи не притягувався. Абсолютно чистий перед законом. З навичок добре розвинене володіння холодною зброєю, ножовий бій. Стараннями сусіда по сходовій клітці, який служив у диверсійних військах. А ось володіння вогнепальною зброєю знаходиться на досить низькому рівні. Пару разів, стріляв на стрільбищі та в тирі, раз чи два на рік з компанією, з'їздили на пейнтбол, це гра у них така ... стріляти один в одного не бойовою зброєю, зарядженою кульками з фарбою. Але, як це не дивно звучить, теоретична база для малокаліберних і середньо каліберних типів зброї досить багата. Принаймні, в моделях розуміється.
— У всякому разі, це нікуди не годиться, жах якийсь! Їх світ весь час мене дивує, і завжди в гіршу сторону. Цей, принаймні хоч зберіг своє фізичне здоров'я... У них що, так все добре, і взагалі немає воєн, і можна так недбало ставитися до своїх силових якостей та бойових вмінь?
— Та яке немає! Майже завжди. Просто на державному рівні ніяка ідеологічна робота в цьому напрямку не проводиться. Вищі ешелони влади зайняті корупцією, хабарництвом, кумівством і просто відвертим грабунком власного населення. Високопосадовці в більшості своїй діють за принципом: поки при владі, кради скільки можеш. Отака в них приблизно ідеологія.
— Ну, зрозуміло... А яка причина смерті?
— Наїзд транспортного засобу, яким керував неповнолітній під впливом хімічних речовин. Прямим ходом на зупинку громадського транспорту в'їхав, якраз у годину пік. П'ятеро людей, одразу... з летальним наслідком, в тому числі і він. І що найприкріше, з п'яти потенційних душ нам дісталася лише одна.
— Ще добре, хоч не літня людина, задовбались б регенерувати. Гаразд, розпочнемо процес реінкарнації.
— Клас, вводити вручну чи рандом. З його фізичними даними, ВОЇН або ТАНК, саме те.
— Ні, мабуть, ні те, ні інше. Хоча за характеристиками він ідеальний ВОЇН, але у нас великий пробіл "персонажів", які найбільш вдало нищать ворога на середніх та близьких дистанціях. Але через низький захист вони вкрай вразливі, звідси й великі втрати, а від того і дефіцит особового складу для цього класу. Так що в будь-якому випадку це Стрілок.
— Стрілок, на дальній чи ближній бій?
— Якраз, для ближнього бою нам і не вистачає бійців. Щоб закривати прориви за ТАНКАМИ і ВОЇНАМИ. Загалом, що тут гадати, давайте краще подивимося самі, що там і як. Отже, т-а-к ..., дивлюся... якраз місце Стрілка – "стихійника", є в наявності. При його слабкій бойовій підготовці, додаткові удари стихії, саме те що треба. І, хочу сказати ще одне... без ПІСОЧНИЦІ. Відразу в поле.
— Дивні речі, мовите дорогенький! – сполошився стурбовано голос – Як же він, непідготовлений і нетренований, почне боротьбу з інфікованим? Його ж там одразу зжеруть і не подавляться. Адже новачки до десятого рівня слабкіші середньостатистичного об'єкта, за всіма параметрами.
— Параметри, заздалегідь, аж до десятого рівня, ненадовго збільшимо. Як тільки він почне "заробляти" бали, то автоматом спишуться. Крім того, надамо йому навички ближнього бою як бонус. Наприклад, володіння ударною технікою, ногами. Виберемо удар в сонячне сплетіння, ЧУдан 5-го рівня. Буде лупити інфікованих, як м'яч у футболі, ха-ха-ха!
— Не дуже смішно, шановний. Якщо їх буде декілька, може й не відбитись.
— Що ви розумієте у бойових мистецтвах, мій любий? Якби СИСТЕМА дозволила йому прищепити всі знання з цієї техніки, то він став би грізною силою в ближньому бою. Навіть один такий удар п'ятого рівня вбиває звичайну людину. Так його ж ще можливо розвинути до десятого, і активізувати новий етап розвитку . Якщо, звичайно, до цього не помре.
— З Навичками зрозуміло, що до Умінь?
— Я пропоную: "Tempus Stans"!
— Що! Міфічний... Масштабований! Шановний, а ви знаєте, що давати гравцям навички, пов'язані з зупинкою або відкатом часу, вкрай небезпечно. Це великий ризик, "Темпус Станс", в невмілих руках, може призвести до часового парадокса! СИСТЕМА не затвердить.
— СИСТЕМА не заперечувала, коли ми почали кидати непідготовлених "персонажів" у саме пекло бою. Я думаю, що і зараз це пройде. Адже, для чого нам дають ці НАВИЧКИ, в нагороду гравцям, звичайно. Ну, не "солити" ж нам їх в банки, дорогенький.
– Але їх дають гравцям, які заслуговують володіти таким даром. Тих, хто щодня ризикує життям у бою, і піднімає рівні потом і кров'ю... своєю і інфікованих!
— Давайте, мій дорогий, без цих гучних сентенцій! Кількість інфікованих невпинно зростає, і вони мутують в істот, які багато в чому перевершують навіть наших людей двадцятого або тридцятого рівня. Я вже не кажу про БОСІВ! Ви бачили статистику смертності серед "персонажів". А скільки регіонів перемістилися в "червону зону" небезпеки – цікавились? Рахуйте, що хлопець теж отримав це Уміння авансом, яке йому подароване в рахунок майбутніх перемог. Ми ж повинні протиставити щось або когось ворогові, що стрімко розвивається. Або врешті-решт таки втратимо Tерру. І щезнемо самі. Та й не таке вже воно супер геройське — це Уміння. Подумаєш, якісь жалюгідні дві секунди, зупинки часу. Що таке дві секунди? Пфы... Дрібниця.
-Так. Зате масштабоване, з можливістю відкриття нового підкласу!
— А якщо за допомогою цього Уміння хлопець зупинить епідемію?
— Але ж це неможливо за допомогою лише одного чинника?
— Що я чую!? Шановний! А хто щойно кричав про "часовий парадокс"...