твоя одвічна сила
дрімає ще, чи навіть спить.
Твоє пророче правди слово
чомусь так довго вже мовчить.
Судить когось ми часто любим,
наводить хмару на блакить.
Якщо хтось світить — значить згубим,
нехай вже змовкне і мовчить.
Хорошого у нас багато,
чи може навіть доброти.
Та, якщо випаде нагода, —
то заберем і в сироти.
Чому так часто вже буває,
серед хорошого всього,
хтось слово правди забуває,
чи в нього й не було його.
Нам темна шибка, більмо в оці
вже світло правди закрива.
Тому мабуть уже не часто
у серці радість ожива.
Тому мабуть ми зустрічаєм
в житті багато чорних днів.
Тому так часто ми ховаєм
своїх улюблених синів..
15.10.2025