Стоять тополі, сосни і дуби.
Колючки на ялині – страшна зброя
Для тих, хто завітав зібрать гриби.
Вже літ і літ, як ліс тут оселився.
Він різне бачив в ранішні роки:
Як чоловік до дерева молився,
Як від людської ліс вмирав руки…
Його земля порита на окопи,
Коли солдати в Другу світову
Робили в лісі земляні підкопи,
Сховатись щоб в погоду дощову.
Пройшли роки. Дерева розрослися,
Гілки листками ніжно шелестять,
Корінням в землю намертво врослися,
На варті тиші й спокою стоять.
Минуть роки, промчать десятиліття,
Погода зміниться, не лишаться сліди…
Та не зітреться пам'ять крізь століття
У лісу, що шумітиме завжди!