З минувшини, з народження планети,
На захисті родин стоять чоловіки,
І з часу, як жили усі в наметах.
Зі списом з лісу здобич притягнув,
Мужчина дбав про себе і родину.
Завжди захисником для жінки був,
У радісну й лиху годину.
І лицарі на славу всім Богам,
У металевих обладунках, горді,
Вони своїх охороняли дам
(Й прості чоловіки, і лорди).
А славні наші діди — козаки
В Січі на Запоріжжі заправляли.
Боявсь москаль козацької руки,
Про гнів козацький росіяни знали!
Вже й Борисфен розлився в берегах…
У безкінечній войовничій топці
Свою славетну вдачу у віках
Не розгубили українські хлопці.
І знову ворог топче землю нам,
І знов Господь готує тяжку долю….
Тож вже козацьким донькам і синам
Тримати правду, захищати волю.
І як один встають усі в ряди,
Пліч-о-пліч, рідний брат до брата.
Не буде тут московської орди,
Бо Україну вам не подолати!
Від пращурів, аж із покон віків,
З минувшини, з народження країни,
На захисті родин стоять чоловіки,
Солдати, мужні воїни Вкраїни!
Ось так проходить рік за роком, вік,
Не потребуючи окремо нагороду —
Стоїть за свою землю чоловік.
Це українець. Це солдат народу!