Напюсь блакиті що під зорями дрімала
Босоніж по траві пройдусь
Що уночі так сонце виглядала
Так плакала густа м'яка трава
Не всі стеблинки дожили до ранку
І сумно на душі вже інколи бува
Коли діждеш від місяця серпанку
Та ранок гонить ночі темноту
А вечер тихо сонце проводжає
Шукаєш в близьких серця теплоту
Якої часто так не вистачає
А день новий спішить відкрити суть
Того що ти ніяк не помічаєш
Та можна лиш тоді усе збагнуть
Коли в стрімкому леті зіркою згораєш
01.12.2024