Піднявся вітер — квіти всі закрились.
Не дружать з вітром, не ідуть в контакт,
Й бешкетнику повітря не скорились.
А він шумить, згинає пелюстки,
Старається зробити більше шкоди,
І пролітаючі повз квітника пташки
Гунули вітру: Не безчинствуй, годі!
Надувся той бешкетний. Водночас
Набрав повітря і хотів дмухнути,
Та раптом вийшло сонце. Вітер враз
Присів. Боявся променях втонути.
А сонце посміхнулося квіткам,
Бешкетнику повітря підморгнуло,
І птаству, і малесеньким жукам
Теплом своїм розжареним війнуло.
І квіти повернулись до тепла,
І вихвалялися у кого краща врода.
З любов'ю до енергій джерела
Вітали сонце всі — господаря природи.