Два красені, лише в роках різниця.
У радості за днями летом дні
Ділили хлопці. У полях пшениці
Врожай збирали, землю берегли
Від шкідників, від лютої негоди,
Родину поважали, як могли,
Вбирали дух шаленої свободи…
Війна прийшла, нікого не спитав,
Із жахом, болем, з бідами такими!
Молитву батько кожен день читав,
Щоб хлопці повернулися живими.
А два сини на фронті під Бахмутом
Косили ворога за тата й неньку,
І кожен з них хотів би стати Брутом,
Всадивши лезо в "русское" серденько.
Воюють хлопці, землю бережуть
Від "шкідників" (рашистами що звуться).
Тяжка, болюча їх терниста путь —
Впадуть… і знов на ноги підіймуться.
А мати знає, що її сини –
Два красені, лише в роках різниця,
Повернуться. Повернуться ВОНИ!
І заколоситься в полях пшениця!
І буде хліб без зернових угод,
І Крим зустріне тепло Україну.
Настане мир і радісний народ
На квітку перетворить цю перлину.
Складеться карта так, як має бути —
Полісся, Слобожанщина, Карпати…
І пісню українську буде чути!
Бо Україну, попри все, не подолати!!!