Посмертя. Книга перша

Сергій Більцан

Сторінка 84 з 88

"Omnia circum se diruens", що латиною означає — П'яточка.

— О-о, молоді люди, не варто лаяти дівчаток, я давно хотіла навести в цьому місці порядок, та все руки не доходили! — вимовила злегка піддата тітонька, виглядаючи з-за наших спин. – Залиште все як є, я потім розберуся з усім цим барахлом, ходімо краще за стіл, у мене десь залишилась ще одна пляшка наливочки.

Ой, відчуваю, сьогодні наріжуться наші жіночки, до свинячого вереску, треба швидше тікати з дому, інакше доведеться розводити всіх по хатах, а це ой яка невдячна справа. Розмірковуючи таким чином, я витягнув свою збитошницю з купи речей, і вже хотів попрямувати до виходу, як під ногою щось забряжчало. Зацікавившись, нахилився над купою і відкинувши щось схоже на скатертину, витягнув дивний струнний інструмент, грушоподібної форми з сильно загнутим на кінці грифом і безліччю струн. Я спеціально перерахував їх, виявилося дев'ятнадцять. Річ у тому, що в колишньому житті я деякий час захоплювався грою на гітарі, і в деяких піснях, особливо категорії романтик, навіть досяг успіху. Тому й зайнявся цим, не з особливої любові до музики, а щоб загравати до дівчат, які завжди були великими шанувальницями хлопців, які хоч трохи вміють бринькати на гітарі. Спробував провести пальцями по струнах знайденого інструменту. Звучання трохи м'якше, ніж у гітари, але чомусь занадто глухе. Спробував відтягнути струну, вийшло в рази голосніше. Значить грати потрібно, злегка відтягуючи струни вгору, а не просто бити по них, затискаючи пальцями октави. Складно, звичайно, але на трієчку можна дещо виконати, особливо якщо перекрити гру голосом, який у мене від природи добре поставлений. П'яточка, яка потягнулася до струн, відразу отримала по руках, я її знаю, тільки торкнеться, відразу обірвуться. Потім схопивши інструмент в одну руку, щоб поцікавитися у тітоньки, а хто це у неї вміє музикувати, невже сама, а іншою вхопивши за білобрисий хвіст ображену, малючку, пройшов у гостьову кімнату.

— Це ж лютня мого другого чоловіка — Еміля! — сплеснула руками тітка Поллі, побачивши мене з інструментом. — О-о, як він грав, а як божественно співав... від його співу серце розривалося, а від гри ноги самі пускалися в танок.

Передавши малечу Самай' і сівши на місце, я взявся, бринькати, намагаючись зрозуміти, що я зможу на ньому виконати, і наскільки він потребує налаштування, чомусь захотілося згадати старі часи і виконати парочку хороших пісень, тим більше перебуваючи в жіночій компанії. Почувши, що моє брязкання після проб і підкручувань набуває обрисів мелодії, тітонька Поллі помітно пожвавішала і взяла мене в оборот:

— О-о, невже, молодий чоловіче, ви теж вмієте грати на цьому інструменті?

— Хіба що на рівні аматора, за якість не ручаюся, і вже тим більше не претендую на лаври вашого покійного чоловіка, — відповів їй, взявши пару ладів, і видавши руладу, схожу на мелодію.

— А нам і не треба, щоб професійно, просто зіграйте для душі. Ці стіни так давно не чули музики. Просимо, зіграйте нам хоч щось романтичне?

Вся жіноча спільнота і навіть ненажера Вася, дружно зааплодували, вимагаючи від мене виконати щось для душі. Я злегка злякався перед спробою зіграти на незнайомому інструменті, але потім, глянувши на блискучі очі напівп'яних дам, зрозумів, що відкрутитися вже не вдасться, і навіть якби я повністю не розумівся на музиці та грі на інструментах, довелося б якось викручуватися. Ну що ж, пані та панове, ви хотіли пісень – вони у мене є!

Першою для затравки пішла:

Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато

Вип'єте холодного вина

Хтось принесе білі айстри, скаже хтось: "Життя прекрасне!"

Так, життя прекрасне, а вона

А вона, а вона сидітиме сумна

Буде пити — не п'яніти від дешевого вина

Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь

Та хіба зуміє голос подолати цю печаль?

Так у світі повелося: я люблю її волосся

Я люблю її тонкі вуста

Та невдовзі прийде осінь, ми всі розбіжимося

По газифікованих містах

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна

Буде пити — не п'яніти від дешевого вина

Моя дівчинко печальна, моя доле золота

Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста

Заспівав на четвірку, грав на двійку, але викликав бурю захоплення. Особливо сподобалася пісня Самай', яка дивилася на мене широко розкритими очима, ніби вперше побачила наживо. Ну а я, розгулявшись, заспівав для малечі завзяту пісню:

Ти казала в понеділок

Підем разом по барвінок,

Я прийшов, тебе нема,

Підманула-підвела

Ти ж мене підманула,

Ти ж мене підвела,

Ти ж мене молодого

З ума-розуму звела.

Дівчатка, взявшись за руки, задали такого жару, так закружляли по кімнаті, ще й під щасливе верещання П'яточки, що, не розрахувавши траєкторії, на повній швидкості врізалися в шафу. Результат – у Самі шишка на лобі, у П'яточки... цей момент зробив мій вечір, підвищивши градус настрою до найвищих позначок. Тому що підсумком зіткнення малої з міцною деревиною став здоровенний фінгал під оком. Причому вискочив миттєво з усіма зовнішніми ефектами, властивими хорошому бланшу, від синяви до набряклості, яка практично заліпила праве око. Поки я заходився сміхом, дивлячись на миттю згаслу дитину, встиг зробити з півсотні фоток по внутрішньосистемній камері з різних ракурсів.

Потім запропонував повторити пісню на біс, чим ледь не довів П'яточку до істерики. Почувши мою пропозицію, вона кинулася шукати допомоги у Самай', смикаючи її за сукню, щоб дівчина хоч якось вплинула на мене, вмовивши не виконувати такий небезпечний мотив, від якого у неї ні з того ні з сього з'являються жахливі синці на обличчі. П'яненька Баффі, побачивши таку "красу" на обличчі П'яточки, відразу ж запропонувала свою допомогу цілительки, взявшись позбавити малу від синця. Але я не дозволив, мотивуючи це не зовсім тверезим станом дівчини, яке в разі найменшої помилки може привести до появи другої гематоми, вже під лівим оком. П'яточка, почувши, що сусідка може наврочити їй другу фіфу, від якої вона практично перестане бачити, вмить опинилася у Самай' на колінах і, згорнувшись калачиком для надійності, вкрилася її руками, щоб нікого не бачити, і ніхто не міг дивитися на неї, аби уникнути нових неприємностей.

Коли всі більш-менш заспокоїлися, а тітонька почала наливати по-новому, я вирішив ще трохи продовжити вечір романтичної пісні, поки дозволяв час. І взявся виконати стовідсоткові хіти свого часу, які в будь-якому випадку сподобаються місцевій невибагливій публіці. Першою виконав "Не цілуй", а закінчив "Не пройде", які вдалося виконати вже цілком пристойно, мабуть, пристосувавшись до інструменту, і що призвело до ефекту розірваної водневої бомби.

— Навіть мій Еміль не вмів так виконувати, світла йому пам'ять. Ех, була б я молодшою, молодий чоловіче... — з сумом витираючи заплакані очі, промовила тітонька Полі.

Щоб було б зі мною, якби вона була молодшою, тітонька, з огляду на своє виховання, промовчала. Але думаю, що я й місяця не протримався б, і пішов би слідом за бідолахою Емілем, але про це я теж, природно, промовчав, не стільки через виховання, скільки через страх, що лютню, яка була в моїх руках, розіб'ють об мою голову. А ось блискучі оченята Баффі і Самай', розімлілих від моїх пісень, випромінювали таку внутрішню енергію, що трактувати якось інакше їхні наміри нікому б і на думку не спало. І якщо я зараз раптом залишуся з однією з них сам на сам... Загалом велика сила мистецтва.

Поки Самая', торкаючись під столом своєю ніжкою моєї ноги, грайливо стріляла в мене очима, до того ж п'яно посміхаючись, П'яточка, згорнувшись у неї на колінах, чи то від моїх пісень, чи то від надмірного перекусу, зовсім розімлів, заснула. При цьому забувши про страшні неприємності, які сама собі ж і доставляла. Вона розчепірилася на колінах у дівчини, закинувши одну ніжку на правий підлокітник, а голова з лівою рукою звисали з лівого. Спала настільки міцно, що скільки б я не смикав її за білобрисі хвостики волосся, вона тільки задоволено шкірилася в стелю голою верхньою ясною з єдиним переднім зубом, при цьому пускаючи слину, що стікала по щоці. Я не міг упустити такий шанс, і поки Самая' цокалася з іншими, відклав лютню і, пошаривши в кишені, знайшов недогризок чорної крейди і домалював сплячій малій чудові закручені вуса і на додачу густу бороду. Потім, подумавши, домалював другий фінгал, для пари, і на лобі третє око. А чого місцю пустувати. Потім створений шедевр зафіксував на фото. На пам'ять.

За всіма цими справами я й не помітив, що час вже далеко післяобідній, а мені треба ще забігти в крамницю до дядечка Ау і прикупити патронів, а заодно дізнатися, що у нього з'явилося новенького. Тому, притулившись до Сам, я тихенько розповів про свої плани і запропонував розходитися по домівках, мотивуючи ще тим, що практично все вже випито і з'їдено, а залишки доїдає Васько. Та погодилася з моїми аргументами і почала будити П'яточку, але тільки глянувши на неї, охнула і схопилася за обличчя. Баффі, побачивши її реакцію, навіть підвелася з-за столу, щоб на власні очі подивитися на те, що так налякало сусідку, а побачивши, п'яно захихикала і мало не впала зі стільця, схибивши при посадці. П'яточка, розбуджена гуркотом стільців, прокинулася і, зайнявши сидяче положення, ще не прийшовши до тями після сну, нерозуміюче почала оглядати присутніх, і вигляд у неї при цьому був настільки кумедним, що навіть тітонька Поллі закотила очі, а ошелешений Василь запитав, чи не потрібна їй допомога. Після чого Баффі зігнулася від сміху, а я ледь не розбив лютню, не втримавши її в руках. Самая', докірливо поглянувши на мене, підхопила дитину на руки, ввічливо попрощавшись з тіткою, попрямувала до виходу, але не тут-то було. Тітка Поллі, підхопившись з місця, при цьому занадто швидко, та так що ледь сп'яну не в'їхала в стіну, але зумівши втримати рівновагу, кинулася з усіма цілуватися й обійматися, що зайняло б більше чим пів години. Тому я першим рвонув з нею на обійми, аби встигнути заскочити додому та переодягнутися.

Розкидавши костюм з сорочкою і краваткою по всій кімнаті, швидко вдягнув старі штани і натягнувши першу-ліпшу футболку, взув кеди й вибіг з дому, зіткнувшись на сходах зі своїми. Швидко поцілував Самай', пообіцявши повернутися до третьої, чмокнув розмальовану П'яточку, не втримавшись від сміху, і дружньо потиснув руку Самі, головне нагадавши, щоб до мого приходу на моєму ліжку не було ніяких Василів.

82 83 84 85 86 87 88