Я вирішив допомогти, а заодно уточнити один маленький нюансик, що стосується техніки безпеки. Його безпеки.
— Скажіть, дорогенький, а чи не використовуєте ви та ваші колеги по професії фразу для привернення уваги клієнтів до об'єктива, типу: "Увага, зараз вилетить пташка"?
— Хто як, але в моєму випадку ви абсолютно праві, саме такою фразою я і фокусую загальну увагу на точці об'єктива. А що?
— Боюся, в нашому випадку вам доведеться придумати щось інше для привернення уваги, задля безпеки, так би мовити.
— А що такого може статися в такій пристойній компанії? — здивувався майстер.
— Ну скажімо, якщо пташка раптом не вилетить, то щось може кинутися до вашого апарату і, можливо, навіть пошкодити його в пошуках пернатої.
— Ви мене лякаєте, молодий чоловіче!
— Просто попереджаю. Я, звичайно, буду поруч, але повністю не ручаюся за збереження техніки, якщо ви не послухаєте мене.
— Добре, я обов'язково щось придумаю. До речі, через пару хвилин все буде готово, так що далеко не розбігайтеся.
— Я всіх проінформую.
Фотографуватися вирішили посеред великої кімнати тітки, де біля стіни майстер натягнув своє простирадло і встановив старовинний різьблений стілець, який з невідомих часів валявся в надрах квартири тітки. На нього посадили тітку Поллі, вручивши на коліна задоволену П'яточку. Я став праворуч, спершись на спинку, а Самая' з Самі ліворуч.
— Увага, пані та панове! Зараз ви... буде фото, дивимося на мене і посміхаємося!
Перше фото пішло нанівець. П'яточка дивилася не в камеру, а роззявивши рот, витріщалася на стелю.
Друге теж. П'яточці набридло занадто довго сидіти на одному місці, і вона задерла ногу, зафіксувавши свій зад в рожевих трусиках під сукнею.
Третє теж не те. П'яточка, отримавши від мене болючого щигля, дивиться в камеру з надутою пикою.
Четверте, теж не те. Там видно, як я суну П'яточці кулак під ніс, щоб зараза нарешті почала посміхатися.
П'яте, знову не в тему. П'яточка посміхається, але при цьому висунувши язик.
І тільки шосте вийшло практично ідеальним. Єдиний негативний момент, це де П'яточка сидить щасливо посміхаючись, але з почервонілим і злегка відстовбурченим правим вухом. Та фотограф запевнив мене, що зможе цей недолік відфотошопити.
Далі ми сфотографувалися разом з Баффі і Василем, який несподівано з'явився невідомо звідки. Але вже не в лікарняній піжамі, а в чорному костюмі, трохи завеликому для нього, білій сорочці й різнобарвному метелику на шиї. Він, щасливо посміхаючись, присів біля стільця тітоньки, а та поклала йому на голову вільну ліву руку. Цього разу все пройшло без курйозів, на радість всім нам і фотографу, зокрема.
Далі ми фотографувалися для альбому на фото стандартного формату, копії яких я пообіцяв оплатити для всіх. Там були ми з Самай' вдвох, потім вчотирьох з П'яточкою і Самі, я з тітонькою, з Баффі, і навіть з Васею, який, поклавши руку на моє плече, захоплено дивиться на мене. А далі я зробив кілька фотографій з малявкою, де дозволив їй кривлятися як заманеться, нехай, коли виросте, подивиться, якою дурепою була. Та вона, трохи подурівши, раптом почала мене обіймати і цілувати, при цьому роблячи це так щиро і неупереджено, що згодом вийшли досить непогані наші спільні фотографії.
Нарешті, коли всі сфотографувалися, і майстер почав збирати свій інвентар, я покликав Баффі, щоб та розповіла про майбутній рейд, у всіх подробицях, поки не почалося застілля.
— Ну що Баффі, давай розповідай, що там у тебе такого цікавого назріває? Тільки коротше, а то торт ухайдакають без нас.
— Якщо коротше, то ми з подружками, їх у мене три — Саті, Мон і Чібі, проходимо ланцюжок завдань, вірніше я проходжу, тому що вона на цілителя, а дівчата мені допомагають. Про що вона, я думаю, тобі буде нецікаво, але ось у наступному завданні ми тричі повинні сходити на нічне патрулювання південної околиці плантацій, де гречані поля перемежовуються з кукурудзяними.
— Я тут людина нова, і в географії сільськогосподарських полів не сильний, але навіть мені здається, що вас занадто мало для патрулювання такої території.
— Ми спочатку домовилися з ще шістьма знайомими хлопцями, але вони в останній момент відмовилися, а завдання соціальне, якщо не виконаю, отримаю чималий штраф, ми пробували шукати по-новому, але, як на зло нікого нормального не знайшлося, а терміни піджимають. Звернулися за допомогою до влади, ось влада, щоб нам допомогти, підігнала випадково набраних людей, п'ятеро чоловіків, чисто бандитської зовнішності, та ще й з відповідними замашками, прямо жах бере. Ну а шостого сказали, вже якось самі знайдете.
— Пропонуєш мені стати шостим?
— Було б не погано з твоєю репутацією, але якщо не виходить, то може порадиш когось путнього, я чула, ти з "спартанцями" знайомий, а там хлопці серйозні і люди слова, може вмовиш одного з них піти з нами.
— А на який рівень розрахований загін?
— Практично всі до сорокового, одна я 45-го, Чібі 38-го, Саті і Мон сорокові. Ті хлопці приблизно такі ж.
— А чого Анну не кличеш, ніби як подружки? Тим більше вона високого рівня, в разі чого вашу бандитську п'ятірку сама зможе розкидати по полях в непривабливому вигляді. Чи як пити так дружбан, а як воду носити, то й зник пацан.
— Ні, що ти! Вона і так мені в багатьох ситуаціях допомогла, просто зараз не вийшло, на якомусь серйозному завданні, до того ж з якоїсь причини тимчасово заблокована.
— Ну добре, а що конкретно треба робити?
— Я ж кажу, патрулюємо нашою десяткою південний периметр, з дев'ятої вечора до другої ночі, а там нас змінить інша група. І так три ночі поспіль, тільки друга ніч з другої й до восьмої ранку. Оплата, 50 срібла за зміну, трофеї, якщо такі будуть, всім порівну. Якщо погодишся, то ми з дівчатами ще по п'ять срібняків накинемо.
— Не треба скидатися, і так нормально. Ти лідер команди?
— Так.
— А що по класах, нормальний склад підвернувся?
— Ну я, як ти знаєш, цілитель, Саті легкий воїн — мечник прикриття, з умінням на час клонувати себе в п'ять особин з реальним ушкодженням. Мон, маг повітря, а Чібі заклинатель комах.
-Ух ти! Так вона що, і бліх може наслати?
— Легко!
— А щодо тих п'ятьох, що?
— Танк, важкий воїн, решта троє, маги різних стихій.
— Зійде. Де і коли зустрічаємося?
— Так може разом вийдемо з дому.
— Мені треба буде в ще одне місце забігти, так що нічого не можу обіцяти.
— Тоді о пів на дев'яту біля південних воріт.
— Молоді люди! Може, досить вже по кутках шепотітися, давайте швидше до столу, чай холоне. — гучно окликнула нас тітонька Поллі, закликаючи приєднатися до товариства.
Коли всі розмістилися, тітонька відразу ж замість чаю виставила на стіл пляшку своєї фірмової вишневої наливки. Я відразу ж попередив, що у нас з Баффі нічний рейд і алкоголь нам не рекомендований, але сусідка щиро запевнила, що потроху можна, і що у неї є зілля, яке практично відразу ж знімає ефект алкогольного отруєння. Та я все одно тільки з поваги до господині лише трохи пригубив, та так до кінця трапези більше до чарки і не торкався. Ну а решта чесного люду відривалися як могли, і навіть Баффі не сильно себе обмежувала у випивці – ну-ну, подивимося потім, як діє її зілля, і, якщо в рейді вона буде скаржитися на головний біль і нудоту, від мене співчуття не дочекається. Самая' теж не відставала від інших, хоча через смагляву шкіру почервоніння не так проявлялося на її гарному личку, зате очі блищали, як самоцвіти, вона весело сміялася і підтримувала бесіду, ставши практично своєю для тітоньки й Баффі. П'яточка, що сиділа у неї на колінах, теж була неймовірно зайнята, поглинаючи у величезних кількостях їстівні припаси, що знаходилися перед нею, і вже оцінюючи придивлялася до сусідських, смачно прицмокуючи й облизуючись. Загалом на апетит мала не скаржилася зовсім, проте залишаючись худою як скелет, ніби й не харчувалася зовсім, зате ввечері запарювала тарахкотіти, нічним горщиком, тягнучи його по підлозі, щоб сісти прямо перед твоїми очима, немов здійснює велике діяння, напевно, ще й оплесків чекаючи після кожної наваленої купи. Поки я згадував всі її витівки, ледве встиг запобігти наміру малої вжити наливочки з повного стакана Самай', та в цей час щось жваво доводила тітоньці і про дівчинку, що сиділа у неї на колінах, зовсім забула. П'яточка, побачивши перед собою незнайомий напій, відразу ж випнула губи й потягнулася до чарки, щоб скуштувати незвіданого, я, включивши крейсерську швидкість, миттєво вихопив склянку у неї з-під носа і сховав за стопкою еклерів. Напевно, моя швидкість дійсно значно збільшилася, тому що мала, абсолютно не помітивши зникнення чарки, продовжила нахилятися і в один момент приклалася мармизою до столу, та так, що аж чашки задзвеніли. Всі навколо здригнулися і витріщилися на П'яточку, а та, нічого не розуміючи, почала витріщатися на всіх, ще й ручкою шарячи по столу в пошуках зниклого стакана.
— П'яточко, ти що, заснула за столом? — заметушилася Самая', оглядаючи обличчя малої на предмет ушкоджень.
— Може, відпусти її, нехай походить, а то поглянь, животик так роздувся, що скоро народить, — порадив я.
П'яточка ображено надулася, прикривши свій кавунчик обома ручками, і сама висловила бажання покинути трапезу, щоб трохи розім'яти ноги. В якості, конвоїра ми приставили до неї Самі, якій теж набридло сидіти за столом, і вона добровільно погодилася простежити за ходячим лихом. Позбувшись дітей, дами заговорили ще голосніше, кожна розповідаючи щось своє і зовсім не слухаючи інших, і тільки ми з Василем мовчки насолоджувалися ласощами за столом, повільно запиваючи смачним чаєм.
Насолоджувалися, поки з сусідньої кімнати, куди забігли дівчатка, не долинув гуркіт падаючих предметів, тріск, дзвін розбитого чогось скляного і переляканий вереск малечі. Побігши до місця події, я вже подумки прикидав, у скільки цього разу мені обійдеться витівка малолітньої руйнівниці.
— Ми нічого не робили, просто П'яточка відкрила ці дверцята! — відразу кинулася виправдовуватися Самі, дивлячись на нас великими, чесними очима.
— А їй більше нічого і не треба робити. — відповів я, дивлячись на винуватицю, що стояла в купі ганчірок, втягнувши голову в плечі, і боячись поглянути в наш бік. — Десь зачепила, щось штовхнула, на щось не так поглянути, і це все відразу руйнується, ламається, розвалюється і гине.