Ви й так вже зробили для міста більше, ніж всі його мешканці разом узяті, пора вже осісти й завести сім'ю, он у мене яка квартира хороша для сімейних, де ви проживаєте, а можна в коридорі добудувати ще одну кімнату, коли дітлахи підуть. Я б і квартплату вам зменшила. До речі, раджу придивитися до вашої знайомої Ані, дуже розумна дівчина і думаю, що буде хорошою дружиною. Та й красуня, не гірша за Самай'. Я розумію, що у вас з цією жінкою якісь свої справи, але вона заміжня, і це не справа руйнувати чужу сім'ю. А Анечка молода, розумниця, красуня, та ще й на високій посаді. Ось вона б точно поставила на місце цих зарозумілих Сніфферів і Брамсів.
— Я подумаю, люба тітонько, над вашими словами. І не турбуйтеся про сусідів. Я думаю, ми зуміємо приструнити їх і повернути вам душевний спокій. А зараз я повинен йти, справи. Сподіваюся, до вечора впораюся.
— Обов'язково повертайтеся, разом з дівчинкою. Про Васю не турбуйтеся, я за ним догляну.
Ось немає в цьому світі більше за кого турбуватися, як тільки про здоров'я пройдисвіта Васі. Вже хто-хто, а цей сам вміє прекрасно про себе подбати. На відміну від П'яточки, яка з невідомої причини зникла з притулку і чомусь не прийшла додому, хоча прекрасно вміла орієнтуватися в місті. А може і приходила, але не знайшовши там мене, пішла шукати по всіх відомих їй місцях. Загалом нічого хорошого, але буду сподіватися на краще.
Знову сівши в двоколку, але вже більш-менш розслабившись, так як був відсутній Василь, то і місця виявилося вдосталь, ми деякий час сиділи мовчки, потім мені набридло затяжне мовчання, і я заговорив:
— А класно ти заговорила тітоньку своєю аргументованою промовою про криміногенну ситуацію в місті, і про злих бандитів і доброго героя, якому нібито повинні вручити ключі від міста. Вона аж рот відкрила. До речі, кажучи про героя, кого ти мала на увазі?
Дівчина поглянула на мене як на ідіота і кинула:
— Одноокого!
— Але ж він ватажок злих бандитів, як він може бути одночасно ще й героєм?
— Працював під прикриттям.
— Ага, і зрозумівши, що насправді ватажок жахливої банди, яка творить мерзенні справи, це він сам, одноосібно знищив всю свою зграю і прийняв рішення застрелитися самому, щоб остаточно покінчити з цим неподобством. Геніально. Треба було саме таку версію втюхати тітоньці, вона б потім з тиждень сушили голову разом зі Сніфферами й Брамсами, що за хрінь коїться в місті.
— Ти не хочеш розголосу?
— Я ненавиджу розголос! І так багато хто вже впізнає мене в обличчя, скоро почнуть з автографами приставати, а мені популярність ні до чого, я люблю спокій і тишу. Хотів би слави, пішов би співати.
— Я зрозуміла тебе. Добре, буду намагатися не поширювати серед сторонніх обивателів про твої справи. Але тільки мені здається, що це марний задум.
— Ти так думаєш?
— Упевнена! Скільки ти не намагайся, скільки не шифруйся, у тебе ніяк не виходить все зробити тихо і непомітно. Таке вже твоє єство. Обов'язково повинен вигадати таке, що нормальній людині і в голову не прийде, та ще й на очах у сотні свідків і при цьому вийти сухим з води. Напевно, все-таки легенда не бреше, і ми нарешті дочекалися приходу Великого Стрілка.
— Ось тільки, давай не починай!
— Слухаюся, Стрілку! Ай! Не щипайся, я ж керую транспортним засобом, через тебе можу стати причиною ДТП.
— Ось і керуй та стеж за дорогою, а не базікай пустої.
— Обов'язково, адже знаю, кого везу, і мені зовсім не хочеться, щоб моя перша "тачка" полетіла по небу з подальшим приземленням у міський фонтан.
— Все! Добалакалась. Н-но, зальотні! — з цими словами я схопив частину повода і сильно хльоснув ним замріяну конячку що неквапом тупцяла собі дорогою..
Та, як ужалена, рвонула прямо з місця, та так жваво, що нас притиснуло до спинки сидіння, як у справжній машині з перегонів. Відразу набравши пристойну швидкість, конячка як скажена помчала по напівпорожній вулиці, не зменшуючи темпу, змушуючи нас міцно триматися хто за що, щоб не вилетіти з тарантаса, коли той високо підскакував на вибоїнах і виїмках. Аня, скрикнувши, почала лаяти і мене, і дурну кобилу триповерховими матюками, намагаючись утримати збожеволілу конячку, а я, про всяк випадок міцно тримаючись однією рукою за кріплення, іншою почав широко розмахувати в повітрі, при цьому свистячи й викрикуючи щось схоже на "є-хау-у". Тільки до кінця вулиці дівчині, доклавши чимало зусиль, вдалося зупинити скажену кобилу, після чого почала лаяти мене на всю околицю, називаючи не Великим Стрілком, а Великим гі— — — ком. Я подивився хвилинку на розлючену дівчину, а потім схопивши за плечі притиснув до себе, примовляючи:
— Ну вибач дурневі, сам не зрозумів, що накоїв. Мені б зараз думати, як малу розшукати та різні версії перебирати в голові, де вона може знаходиться, а я замість цього різні дурниці затіваю. Ти права, у мене не виходить по-тихому і по-людськи, такий я є... не від світу цього.
— Гаразд, прощаю, що з тобою поробиш, тим більше, що ти мене так міцно стиснув у своїх обіймах, що іншого виходу не знаходжу. Не пробачу — зляжу з переламаними ребрами.
— Ой-ой, можна подумати, а з чого мордашка тоді така задоволена, ніби облизала морду кота, який наївся сметани. — підколов я дівчину.
Вона чмокнула мене в ніс і відсторонившись знову взялася за віжки.
Добрий час ми лазили по закинутих приміщеннях колишньої міської фабрики, повних сміття та залишків незрозумілих механізмів, до всього ще й добряче обгорілих після недавньої пожежі, яку я ж і влаштував. Кричали, галасували, кликали на ім'я, та тільки гучне відлуння було нам відповіддю. Загалом, нічого не домігшись і нікого не знайшовши, ми, неабияк вимазавшись у сажі, сіли в тарантас і почали міркувати, куди ще дівчинка могла піти.
— Є варіант, що її могли зловити мої патрульні, і не домігшись від малечі будь-яких відомостей з огляду на те, що вона не може говорити, відвезли її в якийсь інший сиротинець. — припустила Аня.
— То давай обійдімо їх усіх, час дозволяє.
— Так, але з огляду на те, що сьогодні вихідний і офіційні особи відсутні, то нам ніхто не скаже, кого і коли прийняли, і чи знаходиться він або вона, на цей момент в цій установі, а не десь ще. А без цього, шукати нам дівчинку не перешукати, ти навіть не уявляєш, скільки там дітей; навіть дорослий загубиться, не те що трирічна дитина, яких там кілька сотень.
— То що ж нам робити?
— По-хорошому, треба заїхати в департамент і перевірити всю звітність за патрульними рапортами за сьогоднішній і вчорашній дні. Це недовго, зате якщо в них знайдуться хоч якісь відомості про знайдену трирічну дівчинку, будемо точно знати, де починати шукати.
Так і зробили. За пів години під'їхали до вже знайомої мені будівлі департаменту юстиції, де Аня, швидко зіскочивши з воза, голосно стукаючи тоненькими підборами і притримуючи поділ коротенької сукні від поривів вітру, швиденько попрямувала до входу всередину будівлі. Вона запрошувала і мене з собою, та я відмовився, пославшись на біль у нозі, який дійсно мав місце, за півдня ходіння туди-сюди, навіть незважаючи на те, що більшу частину проїхав на двоколісному візку, все одно рана почала нещадно нити. Але я відмовився не тільки через біль у кінцівці, а й через недавню перестрілку, в якій мене мало не вбили. Так, там виявилися підставні копи, які вже спіймані й покарані, але ось відтоді довіра до правоохоронних органів у мене помітно похитнулася. Аня, звичайно, не в рахунок, але ось до решти копів з'явилося стійке упередження, і нічого я з цим вдіяти не міг. Раптом хтось із них чисто випадково або жартома потягнеться до зброї, а я ж можу не стриматися і пальнути в нього. А зараз це було б зовсім не доречно.
Тому краще посиджу на свіжому повітрі, подихаю, ану ж побачу, як діловито пробігає повз П'яточка, з роззявленим ротом озираючись по сторонах у пошуках мене, любого. Але крім шановних громадян міста, що прогулювалися міськими вулицями в компанії своїх різновікових діточок, серед яких я марно намагався побачити свою малечу, нікого більше не було.
Аня з'явилася тільки через пів години, коли у мене разом з ногою почав нити відсиджений зад. Спритно заскочивши в візок, вона пригнічено похитала головою, даючи знати, що нічого хорошого повідомити не може.
— Абсолютно нічого: жодного спійманого безпритульного, жодних знайдених загублених діточок, та й взагалі про дітей ні слова, ні за сьогоднішній день, ні за вчорашній, тільки парочка бійок, сімейні розбірки та одна крадіжка зі зломом.
— Може, її хтось викрав і тримає під замком, або шахраї зловили й потягли у своє лігво, щоб потім змушувати жебракувати для них.
— Якби викрали, то вже б давно висунули хоч якісь вимоги, а ось щодо шахраїв це цілком прийнятна ідея, таке дуже навіть могло статися. Я завтра попрошу знайомих хлопців пройтися по подібних притонах і розпитати з пристрастю у тамтешніх ватажків про маленьких трирічних дівчаток. А сама, якщо не завалять іншими справами, проїдуся по решті трьох притулках і перевірю, хто до них потрапив за останній тиждень.
— Слухай, а якщо її викрали на зло мені, і тримають просто так, не заради викупу, а щоб роздратувати мене!
— Ну тоді рано чи пізно вони все одно проявлять себе, який сенс довго тримати тебе в невіданні, якщо так і не знайшовши дівчинку ні через місяць, ні через три, ти змиришся з втратою й будеш далі займатися тим, чим займався, думаючи, що можливо дитина, наприклад, якимось чином потрапила в каналізацію і зникла там безслідно. Вибач, що зачепила за болюче...
— Нічого, правильно мислиш, а може дійсно!..
— Давай каналізацію залишимо наостанок, якщо вона потрапила туди пару днів тому і її не зустрів ніхто з тамтешнього персоналу, то шансів на те, що маленька дівчинка залишилася жива, практично немає. Ти сам бачив тамтешніх щурів. І навіть незважаючи на те, що ви у своєму рейді досить прорідили їх кількість, популяція цих тварюк все ще на досить високому рівні.
— Ну а що нам робити прямо зараз? Я не можу сидіти склавши руки, давай хоча б з'їздимо ще раз в той притулок, де вона була востаннє, та поспитаємо у дітей, може хтось щось згадає?
— Ти, напевно, не знайомий з неписаними правилами місцевої шпани та дитбудинків. Навіть якщо вони хоч щось знають, то нізащо нічого не розкажуть, хоч ти їх ріж.