— заперечила та.
— Та ну тебе, хто там вночі може бути, хіба що привиди!
— І все ж я хочу поглянути на цього привида, але мені чомусь здається, що там знову ця жандарметка, з якою ти нібито не цілувався. І я її зараз миттю розвію!
— А я кажу, нікого там немає, і давай вже припиняй влаштовувати сцени ревнощів, люди навколо сплять.
— Відпусти мене, і не смій більше до мене торкатися, розпусний пес, зараз я твоїй профурсетці всі очі її безсоромні видеру! – Самая' розлютилася до такої міри, що мені навіть стало страшно стояти у неї на шляху, тому я швидко відскочив убік від гріха подалі, пропускаючи свою розгнівану фурію.
У раптово відчинені двері влетів Василь, який збирався постукати, і тут же опинився в обіймах Самай', яка рвалася на вихід.
— Так ось до кого він весь час так рвався! – обурився я. – А я-то думаю, чого це П'яточка гола по вулицях бігає, та кому ж за нею доглянути, якщо ти шури-мури з Василем крутиш...
— Так-так, мене звати Василь! Допомога потрібна?
— Ти вже допоміг, Вася, чим міг. Я тут, розумієш, життям ризикую, а вона ось чого чудить. І чоловікові, і мені роги наставляє, і довго це між вами вже?
— Припини нісенітниці нести, — своєю чергою обурилася почервоніла дівчина. — Краще скажи, ти що хотів його в одній лікарняній піжамі на вулиці під дощем залишити?
— Так немає ж ніякого дощу.
— А раптом би пішов...
— Дивись, як вона про свого коханця піклується.
— Ну все, досить, це вже не смішно, я зараз справді ображуся. — серйозно промовила Сам.
— Перша почала, ось тепер і їж відплату.
— Але ж не можна залишати його одного на вулиці, тим більше ночі вже холодні.
— А куди накажеш його подіти. А-а знаю, біля себе покладеш, а ми з дівчатками на підлозі в кухні перекантуємося.
— От дурник, і як накажеш з тобою розмовляти. Тобі треба он з ним разом пройти курс лікування.
— Ага, хочеш вже від нас двох позбутися, невже є хтось третій, ну ти мати й ненаситна!
— Більше я з тобою не розмовляю. А Васі ми могли б на кухні постелити. Я в коморі знайшла запасний матрац, а ще з дому привезла теплий плед, так що буде чим вкритися.
— А у нас хіба є комора?
Дівчина, піднявшись до середини сходового прольоту, на мить зупинилася, потім важко зітхнула і безнадійно похитала головою, не промовивши ні слова, пішла далі.
— Ну що, Васю, пішли, раз приперся. Але завтра зранку я тебе стусанами звідси гнатиму, щоб дорогу до цього будинку забув!
— Мене звати Василь! Допомога...
— Дуже допоможеш, якщо заткнешся! Іди мовчки.
Як виявилося, Васю треба було не тільки десь покласти, але він ще виявився дико голодним. Тарілку розігрітого супу, що йому насипала Самая', він спорожнив за одну мить, після чого очікуючи почав дивитися на мене, час від часу облизуючи ложку. Оскільки дівчина зникла у ванній мити малих, а я розігрівати нічого йому не збирався, тому видав палицю ковбаси й пів буханки хліба, так він і це миттєво з'їв, у мене прямо склалося враження, що в його лікарні пацієнтів ні фіга не годують, ось він і бігає сюди. Поки він дожував сухпайок, з ванної вийшла Самая' з малими. Самі вийшла сама в довгому банному халаті і з рушником на голові, а П'яточку винесли на руках, загорнуту в рушник. Набряк від укусу бджоли практично зійшов, і вона стала більш-менш схожа... на П'яточку. Потім Самая' пішла у ванну, залишивши на мене дівчаток, які, занудьгувавши за цілий день, сиділи та тихо-мирно гралися в ляльки. Потім і я нарешті зміг пройти вечірній курс обмивань, з'явившись на кухні, квітучим і пахучим. З дитячої кімнати долинали голоси дівчат, а ось Василь кудись запропастився, я про всяк випадок потягнув за ручку вхідних дверей, але та виявилася зачиненою. Потім заглянув у новоявлену комору, але і там його не було. Невже з дівками тусується. Обернувшись рушником, хоч і був у трусах, я рушив на голоси.
Малі, як грали в ляльки, так і продовжували грати, біля них сиділа Самая', веселим голосом підіграючи дітям, а ось Васі біля них теж не виявилося.
— Гей, народ, а куди це Василь запропав? — поцікавився я, але побачивши, як на мене, дивляться три пари розгублених очей, відразу розвернувся на сто вісімдесят градусів. — Так, зрозуміло!
Останньою неперевіреною виявилася моя з П'яточкою кімната, підлетівши до неї, я миттю відчинив двері, та так і завмер на порозі. Самая', яка побігла за мною і, вставши навшпиньки, заглянула через плече, розсміялася і, прикривши долонею рот, втупилася мені в спину, сіпаючись від сміху.
На моєму ліжку, вкрившись з головою моєю ж ковдрою, спав Василь, та так добре йому гаду спалося, що аж прицмокував губами уві сні, напевно, доїдаючи мою ковбасу.
— Ні, ти поглянь на нього, зайняв моє ліжко, та ще й посміхається! — обурено зашипів я. — А мені, де тепер накажете спати, в передпокої на килимку! А нумо, Васю...
— Не треба, не буди. — прошепотіла Самая', притиснувшись до моєї руки. — Бачиш, як йому солодко спиться. Кажуть, коли людина посміхається уві сні, до неї приходить ангел.
— Це про дітей так кажуть.
— А чим він відрізняється від дитини, зі своїм: "Мене звати Василь...".
— Йому добре, він з ангелом, а мені де?
— Мій бідненький, нещасний, і такий самотній стрілок, пішли я постелю тобі на кухні. Про матрац пам'ятаєш?
— І плед давай!
— Ну звичайно ж дам, і навіть укрию і підіб'ю бочки.
— І жаліти мене будеш!
— Це, само собою зрозуміло.
В результаті, через пів години будинок занурився в темряву, де всі спали на м'яких ліжках, а лише я мучився на старому матраці, кутаючись у занадто короткий для мене плед. Укрию спину, ноги виявляються на холоді, закрию ноги, дме в спину, і так крутився до тих пір, поки в напівтемряві не з'явилася лілейна фігурка Самай', і на ходу скинувши нічний халатик, шмигнула до мене під стрижений плед.
— Ну що, бешкетник, зачекався? — прошепотіла вона, притискаючись до мене всім тілом.
— Та з чого б, мене внизу за дверима чекає ціла черга, що складається з одних профурсеток.
— Ну ось така я ревнива у тебе є, і нічого з цим не поробиш.
— Ну і добре, якось переживу. А можна мені...
— Припини базікати й роби що хочеш.
— А...
— І це теж...
Якщо цієї ночі хтось і прокидався від криків, що долинали з кухні, то нас це не хвилювало зовсім. Заспокоївшись під ранок, все ще лежачи в обіймах один одного, я подумав, що ніколи не зможу насититися цією неймовірною дівчиною, і відкинувшись на спину, блаженно заснув.
Розділ чотирнадцятий
Спалося ой як добре, вже під ранок почув, як прокинулася Самая', ніжно поцілувала мене, швиденько одяглася і зникла у ванній. Потім чув, як вона тихенько постукує кухонним начинням, напевно, готуючи сніданок для Самі. Потім невідомо з якого переляку прокинувся Вася і тихо нагадав, що вже ранок і що він як і раніше Василь, і може допомогти, почав із задоволенням шумно їсти те, що поклала йому в тарілку, привітна господиня, ніякої при цьому допомоги не надавши. Потім в якийсь момент всі кудись поділися і я знову міцно заснув. Друге моє пробудження сталося, коли я відчув, як від ніг під ковдрою, в бік голови повзе щось маленьке. "Щось" швидко дісталося до рівня обличчя, впритул заглянуло в мої закриті очі і, згорнувшись жмуточком, ткнулося теплим бочком у грудну клітку і з важким "ех-канням" потягнувши мою праву руку, вкрившись нею як ковдрою, відразу ж тихо засопіло. Та через деякий час вона теж кудись зникла, залишивши біля мого обличчя льодяник у формі револьвера. Відповідний подаруночок. Приємно.
Втретє я прокинувся від звуку пострілу, спросонння навіть не зрозумівши, що та як, потім почув стукіт дверей, тупіт кроків, і тут же сам підхопився з підлоги, хапаючись за зброю, яку завжди тримав поруч. Але потім до мене дійшло, що я стою абсолютно голий, і ніде поруч не видно ні штанів, ні трусів, недовго думаючи, закутався в плед і кинувся у відкриті двері, навіть не взувшись. Через накидку, що сповзала, ледь не покотився по сходах, але, на щастя, обійшлося. Одночасно зі мною, зі своєї квартири вискочила і Баффі, у напівпрозорій нічній майці та облеглих лосинах, і оскільки я трохи випередив її, то на мить зупинився, щоб подивитися внизу сходів на те, як колишуться її апетитні груди в такт кроків, добре помітні в променях ранкового світла. Дивився б і дивився. Але потім, схаменувшись, побіг далі, пригальмувавши біля прочинених дверей у кімнату нашої домоправительки. Там уже стояла, застигла в ступорі Самая', прикривши від жаху руками рот, ошаліло дивлячись на те, що сталося. Ну а там – картина маслом!
Біля дальньої стіни за столом сидить тітонька Поллі, в якійсь моторошній перуці з підведеними сажею запалими очима і такими ж плямами по всьому обличчю. На тілі старе подерте дамське пальто, невизначеного кольору. Під час пострілу тітонька, напевно, пила чай, якщо судити по уламках чашки, що розлетілися по кімнаті, вушко від якої вона досі тримала у своїй руці, незважаючи на кровоточивий поріз на обличчі, від одного з уламків. До того ж весь її одяг і стіна позаду були залиті липкою коричневою субстанцією, що пахла ароматними травами. А на завершення цієї картини, біля самого вуха дами, в облитій чаєм стінці, зяяла маленька дірочка від кульового отвору.
Ну а навпроти, метрів за два від неї, стояв стрілець. П'яточка — гадина... кісочки розплетені і ріденьке волосся, вимазане чимось чорним і липким, зализане назад, щільно прилягаючи до голівки. Голенька по пояс, показавши світу два ряди реберець з животиком – кавунчиком, одягнена лише в обрізані по коліно колготки та лакові чорні черевички, по низу вимазані зубним порошком на зразок моїх кедів. А перед нею, на підлозі, валяється кургузий револьвер "Сміт-і-Вессон", малого калібру, з якого і був зроблений постріл.
Баффі, якій ніяк не вдавалося протиснутися повз мене і Самай', нарешті знайшла щілину біля моєї руки, куди і всунула свою цікаву голову, при цьому притиснувшись до моєї спини так щільно, що я відчув всі її принади, а для ще кращих тактильних відчуттів приспустив плед з плеча до рівня пояса.
— Вона мені когось нагадує, — промовила вона з-під моєї руки.
— П'яточко, що сталося, ти ціла? — вигукнула Самая', прийшовши до тями і кидаючись до малечі.
— Не в тої питаєшся. Ти це питання краще тітоньці Поллі задай. — сказав я, не рухаючись з місця, щоб довше побути в тісному контакті з грудастою сусідкою.