Мені так добре вже давно не було. — прошепотіла дівчина мені на вухо, притиснувшись всім тілом, а в кінці ще й ніжно поцілувала в щоку.
— Добре, коли добре! — проголосив я. — Ну а тепер нас чекає Колесо Огляду. Тут прохання не бавитися, бо якщо впасти з такої висоти, то те, що залишиться внизу після падіння, контролер просто збере віничком у совочок.
— Ось вмієш ти заспокоїти, прямо аж хочеться бігти на твої атракціони! — підколола Самая'
— Домовилися. Хто першим прибігає до колеса, з'їдає всі П'яточкині льодяники.
— І-і-і-і-і-є! — заголосила дрібна і кинулася до Самай' перевіряти цілісність своїх запасів.
Уважно перевіривши свої скарби цілих три рази, кошеня відразу закинула за щоку, ще раз промоніторивши залишки, знову віддала їх дівчині, обвівши нас підозрілим поглядом.
— Ти поглянь Самай' на цю дрібну засранку, вона на мене за мої ж гроші дивиться як на злодія, готового вкрасти подаровані їй же солодощі. Ось нахабна бродяжка, а ну швидко воруши поршнями в бік колеса, а то зараз враз зжеру всі твої льодяники.
Та зупинилася, дивлячись на мене враз виряченими очима, в яких плескалася непідробна образа, мовляв, "як же так, ти ж сам мені їх купував, тепер смаколики мої по праву, за що ти хочеш їх у мене відібрати"?
— А не треба бути жадібною і ховати від нас все підряд, ми з повагою ставимося один до одного, і ніхто ні в кого не краде, пора забути тобі свої вуличні замашки.
— Як мені подобається дивитися, як ти спілкуєшся з П'яточкою, ніби вона і справді тобі відповідає або сперечається з тобою.
— Тому що так воно і є. Ти просто придивися до її міміки і жестів, там практично все стає зрозуміло, а якщо чогось не розумієш, вона може класно малюнком пояснити.
— Ти серйозно?
— А як, на твою думку, Самі з нею спілкується, вони ж базікають як нормальні.
— Так, мамо, П'яточка розуміє все, все, що я їй кажу, — підтвердила мої слова Самі. — І коли вона щось показує або вимовляє звуки, я теж майже все розумію, що вона хоче сказати.
— Неймовірно!
— Ось тому її й треба давати прочухана, бо все розуміє, та тільки робить навпаки.
П'яточка, почувши, що їй треба давати прочухана, одразу ж сховалася за поділ сукні Самай' і почала звідти обережно визирати, демонструючи перелякану опухлу мордочку. Я раптово стрімко кинувся в її бік, перелякавши всіх навколо, але таки встиг схопити малючку за шкірку. Та від несподіванки заверещала і почала хвицятись, та я незважаючи на ті вибрики, закинув малу собі на плече й швидким кроком попрямував до колеса, примовляючи при цьому:
— Ходімо вже, а то забалакаєш нас тут, нічого не встигнемо з наміченого!
— Стрілок! Ти до серцевого нападу можеш всіх довести своїми витівками! — вимовила дівчина, тримаючись однією рукою за серце, а іншою намагаючись плеснути мене по плечу.
До колеса великої черги не спостерігалося, тому з першого заходу ми зайняли одну з кабінок і веселою компанією розсілися по своїх місцях. Поки колесо стояло нерухомо, мої дівчата весело перегукувалися, бавилися і сміялися, а П'яточка взагалі носилася з місця на місце, іноді незграбно падаючи на підлогу, неабияк забруднивши свій новий одяг. Але всі веселощі тривали рівно до того моменту, поки колесо не почало підійматися, вірніше поки не піднялося приблизно на висоту чотириповерхового будинку, і підіймалося далі, не думаючи зупинятися.
Самі лише раз глянувши вниз, відразу відсунулася від краю і притиснулася до матері, боячись навіть опустити очі, а П'яточка так взагалі, після першого ж випадкового хитання кабінки залізла з головою мені під футболку, тільки пара худеньких ніжок в синеньких сандаликах залишилася стирчати зовні. Я ж, щоб ще більше погіршити ситуацію, спеціально похитав гойдалку і крикнув у комір своєї футболки: "Падаємо!", почувши у відповідь нестямне "і-і-і-і!", весело зареготав, але відразу перервав свій сміх, "натрапивши" на дві пари очей, що дивилися з німим докором, а від Самай' ще й отримав долонею по коліну.
— Гаразд, народ, розслабтеся, подивіться, яка краса навколо, ляпота! Зараз колесо на кілька хвилин зупиниться, щоб народ міг помилуватися вечірнім містом з висоти, ну а парочки пообійматися... але, оскільки ми вже сімейні й статечні, а місто ви боїтеся розглядати, то я пропоную — випити! Сам, ти як на рахунок, спробувати "Шато Мутон..." і як-то там далі?
— Це ж дуже дороге вино, звідки воно у тебе? — здивувалася дівчина.
— Вважай за сюрприз. Так будеш чи ні? – насправді, я ще при вході помітив невеликий павільйончик з різноманітним вибором всіляких вин, і коли повів Самі на другу ходку, кататися на каруселі, поки вона "літала", швидко збігав і купив пляшку одного з найдорожчих вин, що обійшлося мені в сім золотих плюс пляшка ситро для малих і чотири фужери, теж коштують не мало — але не з пластикових (або чим там їх замінюють) склянок же поїти даму таким дорогим вином.
Склянки помістилися у віртуальний рюкзак, а ось пляшки туди не лізли, я поки що точно не знав причини, але здогадувався, що справа в місці створення предмета. Якщо його виготовили або якимось чином доставили з Землі, системні – то предмет вільно поміщався в рюкзак, ну а якщо був місцевим – то на жаль! Тому пляшки я старим перевіреним способом запхав за пояс, прикривши горлечка що залишились стирчати, майкою.
Коли я дістав ще й досить витончені фужери і роздав їх дівчатам (ну окрім малявки, яка й не збиралася вилазити), Самай' навіть почала посміхатися.
— Я навіть і не припускала, що ти можеш бути таким романтичним, стрілку. Тільки дівчаткам я не радила б пити алкогольні напої, їм поки що зарано!
— Для Самі я взяв ситро, ось, тримай, зараз відкрию. Ну а для П'яточки не став брати нічого, тому що вона ще не народилася. Ось бачите, я нею ще вагітний. — відповів я, легенько поплескуючи себе по відстовбурченому одязі, після чого навіть Самі засміялася.
Малявка ж, трохи прийшовши до тями, та почувши підозріле булькання і сміх, заворушилося, збираючись вибратися назовні. Але мені раптом спало на думку, що, якщо вона вилізе назовні й побачить, що ми знаходимося на ще більшій висоті, ніж раніше, – нової істерики точно не уникнути. Плюс, побачивши, що всі щось п'ють, неодмінно захоче теж. Води, звичайно ж, для П'яточки зовсім не шкода, але вся справа в її застудженій, як висловився цілитель, сечостатевій системі. І якщо їй зараз дати хоч трохи випити, а трохи не вийде, бо вона буде скиглити доти, поки не висмокче як мінімум половину пляшки, то за хвилину зі стовідсотковою ймовірністю захоче в туалет. А колесо ще як мінімум хвилин п'ятнадцять буде "повзти" до вихідної точки. Щоб уникнути подібних ексцесів, я вирішив попередити "передчасні пологи" і, знову відтягнувши відворот футболки, гаркнув собі в пузо:
— П'ятка, шухер! Колесо падає, зараз розіб'ємося на друзки! Ховайся!
Цього разу навіть ніжки зникли під моїм одягом, супроводжуючи "шухер" гучним переляканим вереском.
— Еех! У вас всі системні такі уражені на всю голову чи тільки ти! — вигукнула Самая', ледь не захлинувшись вином, як і її мала водою.
— Ні, тільки стрілки! У нас це обов'язкова умова набору. Якщо виявляють, що попався з не зовсім відбитою башкою — відразу відбраковують! – відмахнувся я, а потім серйозно додав. — Чи ти хочеш, щоб мала хлюпалася газованою водою і цілу вічність нила, просячись у туалет. От-от! Тож сиди і насолоджуйся напоєм, і взагалі – не смій кричати на вагітну, я ж майбутня мати!
У підсумку, поки колесо опустилося до виходу, пляшка вина теж спорожніла, причому левову частку благородного напою випила Самая', виправдовуючи свій алкоголізм тим, що востаннє подібне вино пила на шкільному випускному, де їх пригостив ним багатий татко одного з однокласників. По ходу вона з того часу більше і не вживала алкогольних напоїв, тому що загребло дівчину знатно, мені довелося навіть виводити її з кабінки під руку. Опинившись на твердій землі, вона ніби більш-менш почала приходити до тями, але все ж не втрималася від коментарів, висміюючи факт витягання П'яточки з-під моєї футболки, в кінці оголосивши на всю околицю, що пологи пройшли нормально, мати і дитина почуваються нормально. У помсту я, опустивши дитину на землю і розправивши закачані частини одягу, всунув їй в руки пляшку з газованою водою. Мала, побачивши добро, яке їй дісталося, та ще й практично мало випите, по своїй манері радісно пискнула і присмокталась до пляшки. Я хотів було запропонувати фужер для додаткової зручності, та куди там, вона відразу відвернулася, даючи зрозуміти, що людина проста і з горла їй зручніше. Ну і як водиться у П'яточки, навіть попити води без пригод у неї не виходить. Мабуть, тому, що пила, не відриваючись на перепочинок, або кількість перевищила необхідну міру, а може гази пішли носом, але в якийсь момент вона порснула, тією водою, виливши на себе добру частину солодкого напою, ще й закашлялась та так, що її мало не вирвало, але трохи прийшовши до тями, все ще важко дихаючи й хриплячи, знову потяглася до пляшки. Та відразу ж полетіла в кущі, а мала, отримавши розворот за вухо в напрямку людської маси, образившись і надувшись, поплелася разом з нами.
Але ми не пройшли й кількох десятків метрів, як П'яточка почала нити й шарпати ногами, просячи відвести її в туалет. Як я і передбачав. Почесну місію відвести сцикуху в туалет довірили, звичайно ж, Самай', у якої теж ще витали бульбашки в голові від випитого, тому що, тісно притиснувшись до мене, вона пошепки погрожувала, як тільки дітлахи заснуть, влаштувати мені ніч апокаліпсиса, після чого почала лізти під футболку, зовсім забувши, що поруч знаходиться Самі. Моя пропозиція її трохи засмутила і злегка протверезила, але діватися було нікуди, і вона, підхопивши малу що вигиналася немов черв'як під дощем, на руки, поспішила до громадського туалету. Зустрітися домовилися біля невеликого натовпу, людей, які дивилися на виступ кочового лялькового театру.
Постановка мене зовсім не вразила, як і якість ляльок, але народу, не розпещеному різними 3D і лазерними шоу, провінційний гумор і дешеві декорації заходили на ура. Самі теж захотілося подивитися на виставу, але лізти в натовп я зовсім не бажав, тому підхопив її і посадив собі на шию. Дівчинка спочатку ошаліла, але потім звикла і повністю захопилася тим, що відбувалося на маленькій сцені.