Тому, коли вийшли з екіпажу і опинилися перед входом в парк, де і проводився Великий Ярмарок, я поніс малу на руках, боячись опустити на землю, бо або вирветься і загубиться у величезному натовпі народу, або хтось випадково розчавить, тому що розміром вона не більше такси. Але собака хоч у відповідь вкусити може, а ця своїми трьома нещасними зубками що зробить, хіба що штанину пожує.
Для мене подібні заходи не були чимось надзвичайним, бачив і більше, і різноманітніше. Зате жіноча половина нашого так званого "сімейства" йшла з мало не відкритими ротами. П'яточка так взагалі, навіть сама не розуміла, чого їй хочеться більше побачити, тому крутилася як ужалена в одне місце.
Пригоди почалися, коли я всім купив солодкої вати і повів у бік гойдалок. Самая' їла її потроху відщипуючи і кладучи до рота, також беручи приклад з матері робила і Самі. А ось для П'яточки прикладів не існувало, тому що з самого початку не зрозумівши, що цю штуку треба тримати за паличку, відразу схопила її обома руками, та ще й влізла мордахою в м'яку, але липку субстанцію. В результаті, що руки, що обличчя, все виявилося в липких і брудних розводах. Поки шукали воду, щоб вимити їй обличчя, на солодкий запах, що виходив від забрудненої мордочки, прилетіла оса і сіла на щоку. П'яточка через незнання змахнула її рукою, в результаті чого комаха в помсту вжалила махальницю. Реву було... на весь ярмарок! До того ж щока в момент опухла і підтік повністю заліпив праве око, а верхню губу навпаки підтягнув вгору, оголюючи частину ясен з єдиним верхнім зубом. Поки Самай' заспокоювала дитину, я мало не по землі катався від сміху, побачивши опухлу П'яточку. Нарешті заспокоївшись, під суворим наганяєм від дівчини, виловив у натовпі цілителя з системних і той за просто так зняв біль від укусу, а ось підтік сказав, що краще не чіпати, до вечора повинен сам розсмоктатися. З таким його твердженням я був повністю і цілком згоден, тому потиснувши руки, ми розійшлися задоволені один одним.
— Міг би й наполягти, щоб зняв підтік. — виговорювала мені Сам, акуратно миючи укушене обличчя малявки. — Ні, тобі хочеться потішитися над бідолахою, ось добре б було, якби тебе бджоли покусали.
— А ми тепер можемо її в кімнату жахів здавати, до вечора солідний бариш отримаємо, — не втримався я від підколу.
Самая' в той таки час набравши в долоні води, бризнула на мене, щоб я заспокоївся. П'яточці цей жест, мабуть, сподобався, і вона теж почала сміятися, але через те, що половина обличчя набрякла, то сміх вийшов тільки на лівій половині і виглядало це настільки кумедно, що я просто впав задом у траву, знемагаючи від дикого реготу. Навіть дівчина не втрималася від посмішки, втім, прикриваючи рот рукою.
— Ой, не можу, здається, я собі живіт надірвав... тільки заради цього моменту варто було піти на ярмарок.
— Дитину вкусила бджола, а йому смішно!
— Нічого страшного, головне, що не зомбі. Ні, ти тільки поглянь на неї, мене зараз знову "накриє"!
— Краще купи їй щось замість вати, а то ми їмо, а вона що, дивитися буде. Он хоча б тих льодяників на паличці.
— Ну дивись сама, якщо її раптом за язик щось вкусить, і він опухлий вилізе через рот ковбаскою, я більше не зможу перебувати на цьому ярмарку.
В результаті я купив П'яточці той самий льодяник на паличці у формі якоїсь тваринки, і вона відразу ж почала її смачно чмакати, ще й облизуючи при цьому.
Так ми дійшли до першого атракціону: лебеді на воді, забава для дітей двох — шести років, тому на лебедя треба було сідати удвох, тримаючи дитину або поруч із собою, або на колінах. Ну я спершу посадив малу біля себе і запустив лебедя плисти, час від часу повертаючи спеціальним важелем, щоб не зіткнутися. Поки ми ганялися за дівчатками, мала поводилася більш-менш рівно, азартно пищачи, коли ми таранили їхній транспорт. Але потім народу в басейні побільшало і про "перегони" довелося забути, ми стали просто повільно плавати туди-сюди, іноді лише легенько стикаючись з іншими бортами. Ну П'яточка, природно, відразу занудьгувала і почала крутитися на своєму місці, то їй захотілося підвестися, то, упершись на мене, закривши очі, прикинулася на секунду сплячою, то рукавчик у неї занадто сильно закотився, підтягуй, загалом докрутилася до того, що якимось чином випустила свого льодяника з рота прямо у воду.
Як же вона відразу ж заметушилася, мало не пірнула за ним, ледь встиг схопити за поділ комбінезона, притиснув до себе, вліпив щигля для профілактики, так що мала аж зіщулилася від болю, але потерши забите місце, не заспокоїлася, а почала нити, вказуючи пальчиком у воду. Довелося тягнути лебедя до пристані і йти купувати нові льодяники.
Оскільки брав для малої, то вирішив купити з запасом, тому під захоплені викрики продавець вручив нам: папугу, ведмедика, кошеня, лисицю і револьвер, схожий на мій. П'яточка тут же схопила всіх, переглянула ще раз кожного, ведмедик відразу полетів до рота, а решту вона вирішила вручити мені, щоб носив. Я, не роздумуючи, відмовився, треба мені ще льодяники за нею тягати, почнуть танути, знову стане нити і канючити нові, нехай тримає при собі і до оскомини налижеться, може набридне. Та почала пхати їх у передню кишеню, але тут підбігла Самая' і, вилаявши нас обох, забрала льодяники собі. Якби потім не пошкодувала.
Далі вирішили піти на карусель, про яку згадувала Самі. І поки ми до неї добиралися, П'яточка тричі зупиняла нашу компанію і вимагала у Самай' пред'явити льодяники, уважно переглядала, чи все на місці, після чого ми йшли далі. На третій раз я не витримав і попередив, що якщо вона не заспокоїться, то я викину всі льодяники у воду, а до того ж втоплю і продавця разом з його товаром. Та посопіла, поглянула на мене з-під лоба, але все ж заспокоїлася і далі вже йшла, не морочачи нікому голову, лише час від часу озираючись, чи не загубилася Самая'.
Карусель на подив виявилася шикарною, високою, з педантичністю, гідною похвали, вирізаними різноманітними тваринами, з купою миготливих лампочок, мінус тільки один – черга, довжиною з кілометр. Я запропонував сходити на щось інше, але не зустрів розуміння ні в одній з трьох пар очей. Вірніше двох з половиною, у П'яточки пухлина поки що так і трималася. Ледве вистоявши кляту чергу, ми все ж потрапили на карусель, дівчата відразу кинулися займати вподобаних тварин. І як зазвичай з малою знову вийшла плутанина. Їй та ще одному хлопчику, приблизно такого ж віку, але вдвічі більшому, сподобалася одна і та ж червона конячка, не зумівши домовитися, вони відразу ж почали штовхатися, а оскільки пацан, що природно, виявився сильнішим, то просто повалив П'яточку на землю. Але та, так просто здаватися не збиралася, а почавши голосно верещати, почала що є сил, брикатися худенькими ніжками, та ще й намагаючись вкусити супротивника за його кінцівку. До бійки приєдналася матуся хлопчика, начебто адекватна жінка, бо спробувала розняти тих, хто бився, та куди там, ті зчепилися намертво. І тільки коли на підмогу прибігла Самая' і контролер, з великими труднощами бійців вдалося розборонити, хоча, навіть перебуваючи в метрі один від одного, вони продовжували брикатися, намагаючись стусанами дістати один одного. Незнайома жінка виявилася тямущою й поставилася з розумінням до ситуації що склалася та поступилася нам нещасливою конячкою, відвівши сина на інший бік гойдалки, і П'яточка нарешті гордо сіла на здобутий з боєм трофей, радісно посміхаючись і махаючи мені рукою. Але посміхалася мала зараза, тільки поки карусель лише починала набирати обертів, а ось коли пішли оберти серйозніші, вона з виряченими очима вхопилася за шию коня обома руками й почала верещати від страху, хоча Самай' знаходилася поруч і тримала її за спину. Коротше, контролеру довелося зупинити карусель раніше часу, під незадоволений гомін батьків і плач ображених дітей. Я про всяк випадок пішов до своїх назустріч, щоб, чого доброго, ніхто не посмів їх образити або обізвати. А такі спроби були можливі, судячи з деяких незадоволених поглядів, на які я дивився зверху вниз, розсуваючи натовп плечима, прокладаючи дорогу для моїх дівчат.
Нарешті вибравшись на вільне від людей місце, ми одночасно з полегшенням видихнули. Всі, крім П'яточки, яка продовжувала тремтіти, при цьому шморгаючи носом і тихенько скиглячи, та продовжуючи стискати шию Самай', все ще боячись відлетіти.
— Ну що, лихо однооке — ти ще довго будеш нам свято псувати, чи нарешті заспокоїшся? — гаркнув я, звертаючись до малої.
Та здригнулася і миттю замовкла, при цьому сховавши мордочку на плечі у дівчини.
— Самі, тут є такі гойдалки, каруселі, де все рухається повільно, без різких перекочувань, щоб це опудало змогло нормально, без ексцесів прокотитися?
— Я знаю, не раз водила Самі на такі, коли вона була маленька. — втрутилася Самая'.
— Тоді я веду Самі назад на карусель, а ви тоді на все інше.
— Не треба, я вже накаталася. — не впевнено заявила дівчинка.
— Треба, треба! Я бачив, як горіли твої очі, коли карусель набирала швидкість, і як вони змінилися розчаруванням, після того, як все так швидко закінчилося. І не треба мені брехати, Самі, бо я теж колись любив кататися на каруселі, уявляючи, як скачу в чистому полі, осідлавши вороного коня, назустріч сонцю.
— А з нами тільки вільний вітер і вірні друзі позаду. — прошепотіла Самі заворожено дивлячись своїми великими, як у матері, очима.
— Ну взагалі-то я думав, що твоя мама женеться за мною через те, що я не змив за собою в туалеті, але так, як у тебе навіть краще — поетичніше.
Дівчинка голосно розсміялася і, схопивши мене за руку, потягла в бік каруселей. Я на ходу обернувся, щоб помахати Сам з малючкою, і помітив, як ясно і чисто блищать очі дівчини, яка не відриваючи погляду дивиться нам услід.
Самі тричі встигла прокататися на каруселі, кожен раз на новому персонажі, перш ніж поруч з'явилася Самая' з задоволеною П'яточкою, вишкіряючись через раз протяжно вила "у-у-у-у", по ходу імітуючи паровоз. Самі радісно підлетіла, задихаючись, почала описувати, як вона тричі і на різних скакунах летіла зі швидкістю вітру. Їй вторила малявка, яку поставили на землю, і вона, калякаючи та широко розводячи ручками, почала описувати подрузі свої пригоди.
— Ну так-то краще! — заявив я, звертаючись до дівчини, при цьому вказуючи на задоволених малих, що радісно галасували крутячись під ногами.
— Як же добре, що ти нас привів сюди, стрілку.