Який, до біса, Василь? Звідки?
Обертаюся, дивлюся, стоїть диво в лікарняній піжамі, босий і посміхається мені якнайщиріше, дружньою посмішкою. А ззаду у відчинені двері заглядають Самай' з донькою, а внизу, на рівні плінтуса, стирчить шматок білявої голови П'яточки, але яка, як тільки я повернувся, одразу зникає.
— А він що тут робить? Хто його впустив? — питаю своїх домашніх.
— Його тітонька Полі привела, каже, що тебе питав. — пояснила дівчина.
Тут же підхоплююся, і хапаючи Васю за комір, як був в одних трусах, веду його вниз з'ясовувати стосунки з тітонькою. А та вже чекає біля своїх дверей, сподіваючись підслухати, що це за дивний відвідувач до мене з'явився.
— Тітонько Поллі, навіщо ви пускаєте в дім всяких підозрілих осіб?
— Але ваш... е-е... знайомий, так ввічливо поводився, був такий наполегливий і переконливий. І ще... такий нещасний.
— А ще, він проходить лікування в установі для душевнохворих, і якщо ви будете пускати в будинок кого попало, не попередивши мешканців, то все це може погано закінчитися! І для вас, і для нас.
— Ой! Невже такий пристойний і вихований джентльмен може бути маніяком? — тітонька від переляку навіть рот прикрила.
Я хотів було сказати, що так! Вже десятьох людей сокирою зарубав, але потім вирішив не лякати бідну жінку і просто повідомив, що він абсолютно нешкідливий, але через нестійку психіку стосовно зовнішніх чинників і непристосованість до реалій сучасного життя, у нього потік дах і цей громадянин потребує стаціонарного лікування. Тітонька, вражена моєю зарозумною тирадою, одразу ж сховалася за дверима своєї квартири. А я зв'язався по внутрішньому чату з Анею, і повідомив про інцидент, що стався. Дівчина відразу відповіла, що зв'яжеться і з клінікою, і з патрульною поліцією, треба тільки пів години почекати, і за втікачем приїдуть ті, хто потрібно.
Мені було лінь повертатися до себе, тому ми сіли з Василем прямо на ґанку хто в чому був – я в одних трусах, він у піжамі. Через хвилину до нас спустилася Самай', принесла мені штани і по склянці холодного лимонаду, обом.
Патрульні разом з каретою швидкої допомоги, як і обіцяли, з'явилися через півгодини і ввічливо завантажили втікача в закриту карету, при цьому він з такою тугою в очах дивився на мене і так жалісливо повторював, що "це ж він – Василь! І може чимось допомогти", що тітонька, яка вийшла до нас подивитися, що за збіговисько влаштувалося біля її будинку, вся в сльозах кинулася назад до себе. Я ж був непохитний, до всього іншого, мені ще божевільного в хаті не вистачало.
На ратуші відбило дві години дня, і я з чистою совістю пішов досипати.
Вже остаточно прокинувся через дві години. Потягнувся, позіхнув, почухався і сів на ліжку, розмірковуючи, чим би зайнятися далі. Для початку прислухався, чи не твориться якогось безладу у квартирі, поки я заслужено відпочиваю. Начебто все тихо, тільки з дитячої доноситься приглушений сміх. Як для двох малолітніх дівчаток, одна з яких – П'яточка, надто тихо. Де гуркіт перевернутих меблів, дзвін розбитого посуду та інше? Ні, занадто підозріло, треба перевірити. Встаю, тихо підходжу до дверей і обережно відкриваю їх. У коридорі все чисто, ніяких слідів повені або пожежі не видно. Виходжу, озираюся, двері в сусідню кімнату злегка прочинені, одним оком дивлюся в щілину і бачу, як з-під ліжка стирчать ноги Самі, вона про щось балакає з моєю малою, при цьому час від часу хихикаючи. І хоча П'яточка у відповідь тільки гукає і акає, але, на диво, обидві прекрасно розуміють одна одну. Ну що ж, раз знайшли спільну мову і за ними не треба наглядати, піду-но я пошукаю Самай', може випрошу щось поїсти.
На кухні дівчини не було, зате з ванної доносився плескіт води – ага, вона, мабуть, купається, в голові відразу ж промайнула хлоп'яча думка – ось було б цікаво за нею поспостерігати, але я відразу ж відкинув подібну дурість і просто постукав у двері.
— Входь, відкрито!
Самая' вже, напевно, прийняла ванну, тому що, стоячи під душем, змивала з себе залишки піни. Стояла дівчина, повернувшись спиною в мій бік, надавши можливість споглядати свої карколомні принади, які апетитно вигиналися під струменями води. Я ледь не подавився слиною, і, хоча був у трусах, про всяк випадок прикрив причинне місце.
— Чогось хотів? — запитала вона, так і не повернувшись, і з чого взяла, що це я увійшов?
— Мамочко, а П'яточка обкакалась і малює какулями по стіні. — промовив я писклявим голосом.
— Зовсім не схоже, і вже точно не смішно! — суворо вимовила Самая', вимикаючи воду і нарешті повернувшись обличчям до мене.
— Ох, йо-майо! — вигукнув я від несподіванки і чомусь повернувся до дівчини спиною.
— А ти з чого це від мене відвертаєшся, невже я така неприваблива?
— Тому і відвертаюся, що занадто приваблива, а у нас повний будинок дітлахів і тонкі стіни, можуть почути те, що їм поки рано чути.
— Якщо ти зараз закриєш двері, то ми постараємося зробити все настільки тихо, наскільки це можливо, і так, щоб дівчатка нічого не почули. — прошепотіла дівчина, підійшовши до мене впритул.
— Ой, щось мене мучать прикрі сумніви. — похитав я головою. — Тому якщо що — виправдовуватися перед малечею, будеш ти!
— Мені здається, що хтось у нас тут занадто самовпевнений, дивись якщо облажаєшся ...
— А я ніколи й не говорив, що є дуже хорошим коханцем, просто мені відомий з минулого разу темперамент однієї симпатичної смаглявки. А щодо "облажаюсь"... то мені й п'яти хвилин вистачить, щоб отримати задоволення, а ти, якщо не встигнеш, можеш себе хоч мочалкою доводити до завершення, я не при ділах.
— Ах ти ж скотина! Зараз я тебе цією мочалкою... ай, відпусти!
В результаті все сталося так, як я і передбачав. Десь через пів години у двері застукала Самі, схвильована криками матері і мало не через сльози благаючи відкрити, щоб переконатися, що з "улюбленою матусею" все в порядку. Довелося швидко заскочити в труси і йти відкривати, бо Самай', спершись спиною об стіну, важко дихала, дивлячись у стелю і ніяк не реагувала на заклики дочки. Я для чогось схопивши мочалку, відкинув гачок на дверях, які відразу відкрилися, і у ванну залетіла перелякана дівчинка. Озирнувшись і побачивши свою дорогеньку матусю, відразу кинулася до неї і, смикаючи за рушник, заголосила:
— Мамо, матусю! З тобою все гаразд? — схвильовано допитувалася вона у тієї, і бачачи, що на її питання мати ніяк не реагує, накинулася на мене, переходячи в плач. — Що ти зробив з моєю матусею! Ти, ти...
— Та нічого я не робив такого з твоєю мамою! Вона просто попросила мене потерти їй спину мочалкою, а мочалка виявилася занадто жорсткою, а я занадто сильно почав терти, ось їй і стало боляче, і вона почала кричати. Все, відсьогодні нікому і ніколи не буду терти ніякі спини, бо зроби людині добре, потім ще й винним виявляюся. На, тепер сама три своїй мамі спину — я вручив ошелешеній моїм словесним напором, дівчинці, в руки ні в чому не винну мочалку і додав. — А я пішов на кухню, і буду там ображатися на тебе, за те, що ти на мене накричала.
— Самі, люба, нічого страшного не сталося. Все в точності як говорив Еешик, ну подивися який він милий і як чарівно дує губки, ну хіба він може образити твою улюблену матусю. Всьому виною проклята мочалка, яку ми сьогодні ж замінимо. От заради принципу візьмемо і підемо, в галантерейну крамницю і купимо іншу. А зараз швидко помиріться, і щоб більше ніяких сварок. А я переодягнуся і піду вас годувати.
— Вибачте мені, будь ласка, дядьку Еех, я не спеціально. Нумо дружити. — мала, промовивши свої вибачення, простягнула мені мізинець для примирення. Не знав, що і в цьому світі діє подібний жест.
— Гаразд, цього разу пробачаю. Але наступного разу точно перестану з тобою розмовляти.
— Це в який наступний раз! — скипіла Самая', яка вирішила на власні очі переконатися в нашому примиренні, але щось у постановці моїх слів їй не сподобалося, і вона відразу накинулася на мене з претензіями. – Ніяких більше сварок! І взагалі бігом пішов, і одягнув штани, нема чого при дітях в спідній білизні бігати, тим більше при дівчатках.
— До речі про дівчаток. А чого це П'яточки не видно, адже такий галас зчинився, а вона не при справах — якось дивно? — поцікавився я.
— П'яточка сказала, що буде жити в коробці під нашим ліжком, і більше ніколи звідти не вилізе. — повідомила Самі.
— Якій ще коробці, що за фігня?
— Ми в ній мої книжки привезли. Коробка маленька, але П'яточка якраз в ній поміщається ще й для Мимрочки місце залишається. – пояснила дівчинка.
— До речі, вилазити відмовляється навідріз, — повідомила Самая', встигнувши переодягнутися і по дорозі прихопити мої, тепер уже єдині штани, які я тут же натягнув на себе. — Мені навіть сніданок довелося нести їй туди, не піддається ні на які вмовляння.
— Сам, ну ти даєш! Ніби доросла жінка, а йдеш на поводу сопливої свавільниці. Все, спину тепер сама собі миєш!
— Ти в цьому впевнений, стрілку? — запитала вона, злегка розчепивши халатик і оголюючи до стегна незрівнянну смагляву ніжку — я аж нижню губу закусив. — Сам потім будеш стукати у ванну.
— На спір!
— А давай. Хто перший здається, той тиждень миє після всіх посуд.
— Нє, так не годиться. Посуд ми будемо всі разом тобі допомагати мити, кожен день. Не буде ж одна на всіх горбатитися, і готувати, і мити, і прибирати. Хіба що винятком будуть ті дні, коли я в данжі — іноді там така заруба, що я просто фізично з ніг валюся.
— Все, стрілку — я вже здаюся. Ти беззаперечно виграв, і я змушена визнати свою поразку. – офіційно заявила дівчина, кидаючи пустотливі погляди в мій бік.
— Отож-бо! – грізно заявив я і схопивши Самай' за талію, жорстко притиснув до себе, так що та навіть скрикнула.
— Стрілку, не треба мене так тиснути. — прошепотіла вона мені на вухо. — У мене ще після ванни метелики в животі пурхають, можу не стриматися. Тому в разі чого, сам же повинен розуміти — тобі перед Самі виправдовуватись.
— Я зрозумів, але і ти, у свою чергу, будь ласка, менше оголюй свої частини тіла, адже мені теж нелегко доводиться.
— Я постараюся, але нічого обіцяти не можу — флірт, він у нас в крові. Ну а поки сідай за стіл, ти що будеш: суп з фрикадельками чи печену картоплю з ростбіфом?
— Що ти питаєш, Сам! Всього і побільше.