Ну все, ночувати сьогодні Саті з вставленими дверима, тим більше від майстрів не тхнуло алкоголем, значить впораються швидко і якісно.
Спустившись вниз, ми повільно рушили в бік запряженого двоколісного візка. З нами поруч радісно крокував задоволений Василь, піднявши голову вгору і чомусь щасливо посміхаючись хмарам, що пропливали в небі. Посміхався, поки не зачепився носком черевика за виступаючий камінь на бруківці і не полетів головою вниз у бік бордюру, при цьому добре обдерши коліна. Аня, голосно вилаявшись, стукаючи підборами по камінню, кинулася піднімати недотепу, який щось похмуро почав вичитувати дорожньому покриттю. От же ж, одна П'яточка пропала, з'явилася інша. Я, стоячи посеред дороги, поглянув на хмари і теж чомусь посміхнувся.
Коли дійшли до екіпажу, мені в голову закралася запізніла думка:
— Слухай, Ань, а як ми втрьох поїдемо у двомісному тарантасі? Я з відомої причини не можу посадити тебе собі на коліна, і не дозволю сідати Василю. У твого агрегату випадково багажного відділення немає?
— Ні, тільки навісне кріплення зі сталевих прутів для поклажі. Але ти не переживай, насправді там з легкістю помістяться троє людей, може тільки трохи потіснившись. Якраз зручний шанс для такого ловеласа як ти, без зайвих виправдань притиснутися до симпатичної дівчини. — з властивою їй скрупульозністю пояснила мені Анна, ще й окресливши райдужні перспективи.
— Звучить приємно!
— Твоє обличчя зараз стало схожим на пику задоволеного кота, що об'ївся дармової сметани. Невже я дійсно так тобі подобаюся, що попри важкі поранення і неприємності в особистому житті, перебуваючи поруч, викликаю таку неприховану хіть і розбещеність.
— Ну ти, мати, і висловилася! Прямо не мужик, а розпусний кнур зі спермотоксикозом. Так, ти мені дуже подобаєшся, і якщо я свої почуття не можу висловити словами, то це не через брак словникового запасу, а просто тому, що таких слів в природі не існує, і мої емоції виражають не хіть, а обожнювання і жадання до коханої дівчини, з якою випала рідкісна можливість побути поруч, відчуваючи тепло її тіла і свіжий запах волосся, що переливається на сонці.
— Як добре, що я одягла сьогодні цю сукню. У формі ти мені ніколи таких слів не говориш. — чомусь прошепотіла дівчина і погладила рукою по неголеній щоці.
— Ще б заарештувала за домагання до посадової особи під час виконання службових обов'язків, так, для звітності. — відповів у властивій собі манері, при цьому милуючись її незвичайною красою, синіми й глибокими, як гірські озера, очима, ідеальними лініями обличчя і чуттєвими, привабливими губами.
— Ну а хто ж буде допомагати мені виконувати план, як не кохана людина.
— А я справді коханий?
— Най-най!
— А ти посмажиш мені котлеток?
— І навіть приготую біфштекс!
— Та ну на...
— А будеш матюкатися, до чаю отримаєш тільки суху скоринку хліба.
— А ти що, ще й пекти вмієш?
— Готувати — це моє хобі. А чим ще займатися самотній дівчині у вільний час.
— Алілуя!
Так пережартовуючись, але при цьому дізнаючись всілякі подробиці один про одного, ми-таки розмістилися у двомісному двоколісному візку, хоч і неабияк потіснившись. Зате я знаходився в такій безпосередній близькості від дівчини, що далі вже нікуди. Моя рука притискала її до себе за тоненьку дівочу талію, і я дійсно насолоджувався свіжим запахом волосся що променистими струменями розвівалося на вітру. Ех, ще б малу швидше відшукати та витягнути з в'язниці Самай' і можна жити. Як буду розбиратися у відносинах, перебуваючи між двома дівчатами, як між двома вогнями, поки не розумів і сам. Мене непереборно тягнуло і до однієї, і до іншої, але я ніяк не міг зробити вибір. А може – не хотів.
Коли під'їхали до будинку тітоньки Поллі, на ратуші пробило тричі. Василь, як спритний кіт, відразу вискочив з брички й побіг стукати у вхідні двері, і плювати, що я ледве спустився з підніжки, кривляючись, ніби ковтнув кислого борщу, та й то за допомогою дівчини. Але чого я чекав від душевнохворого. Через хвилину нам відкрила сама господиня будинку, і, побачивши мене з Васею, кинулася цілувати і обіймати, як рідних, при цьому ридаючи, ніби на похоронах. Василь, який прийняв її обійми як само собою зрозуміле, відразу ж шмигнув у відкриті двері тітчиної квартири, навіть не спитавши дозволу. Я ж, стійко перенісши її міцні обійми, разом з Анею, був запрошений в будинок на чаювання. Зайшовши у вітальню, в якій практично нічого не змінилося з минулого разу, за винятком фотопортрета з нашими зображеннями, що висів на найпомітнішому місці, ми відразу попрямували до столу, всі, крім Ані. Дівчина деякий час постояла біля портрета, уважно вдивляючись у зображення, потім щось хмикнувши про себе, приєдналася до нас, що вже сіли за стіл. Василь, який, як тільки увійшов, відразу зайняв своє місце і вже давно висьорбав першу чашку з добрим десятком свіжоспечених кексів, зараз заливався другою, ніби не їв і не пив цілий тиждень. Тітонька ж чемно і не поспішаючи розлила чай по наших чашках і підсовуючи по кексику розповіла, що сталося після мого зникнення.
Правда, нічого нового для себе я там не почув. Як і передбачалося, П'яточка влаштувала небувалий галас, кричачи так, що збіглися всі сусіди, думаючи, що відбувається як мінімум вторгнення інфікованих. Її ридання ще довго долинали з закритої карети опікунської служби що поволі віддалялася від дому, який став для неї рідним. Самай', дещо розпатлану і з порваним рукавом, в наручниках, оскільки чинила запеклий опір, не бажаючи віддавати дівчаток, вивели слідом аж четверо копів. Наступний галас влаштувала вихована і врівноважена Самі, яку забирав якийсь неприємний тип, віком далеко за сорок, з жінкою, схожою на нього, як дві краплі води. Вона ридала не гірше за П'яточку, чіпляючись за все, що потрапляло під руку, і в якийсь момент вирвалася і кинулася в обійми тітоньки, кричачи, що залишиться з нею, поки не повернуть маму. Серце тітоньки розривалося від болю, вона, не замислюючись, залишила б дівчинку у себе і навіть оформила опікунство, але чоловік заявив, що є батьком і має повне право забрати малу від безпутної матері, і що у тієї є численна родина, яка прекрасно подбає про неї, так що ніяких опікунів їй і задарма не треба.
— Ось такі ось справи творилися, молодий чоловіче, під час вашої відсутності. Відтоді ні від Самай', ні від дівчаток, ніяких новин не надходило. Та й ви кудись запропастилися, втім, як і Баффі, яка тільки позавчора з'явилася додому, вся схудла і небагатослівна. Я ж в якийсь момент залишилася зовсім одна, в якомусь інформаційному колапсі, та ще й сусіди почали скоса поглядати та пліткувати, ніби я прихистила у себе викрадачів і розбещувачів малолітніх дітей.
— Передайте вашим балакучим сусідам, що в нашому законодавстві наклеп, тобто поширення свідомо неправдивих відомостей, що ганьбить честь і гідність іншої особи або підриває її репутацію, переслідується за статтею Кримінального кодексу міста. За наклеп передбачені різні види покарань, включаючи штрафи, обов'язкові роботи, а в деяких випадках і позбавлення волі. – раптом суворим голосом заявила дівчина. – Ваші постояльці виконували завдання міста з виявлення та знищення великого кримінального угруповання, що складалося як з місцевих, так і системних, і яке займалося різноманітною злочинною діяльністю, в тому числі розбещенням і вбивствами молодих дівчат. В результаті чого ваш постоялець, бувши важко пораненим, одноосібно ліквідував ватажка банди і після закінчення повного розслідування цієї справи буде представлений до найвищої нагороди міста. А те, що забрали дівчаток і заарештували матір однієї з них, це підступи таємних покровителів, які забралися у вищі ешелони влади і таким чином бажають помститися нашому герою.
— Невже все це правда? — вигукнула тітонька.
— Деякі відомості вже висвітлили у вчорашньому випуску "Вечірнього вісника", якщо хтось сумнівається в правдивості моїх слів, то там все чорним по білому описано і навіть є численні свідчення та інтерв'ю міських радників і голови поліційного департаменту.
— Я повинна негайно придбати кілька примірників цього видання, щоб заткнути ними нахабні пики Сніфферів і Брамсів. Васильку, будь ласкавий, збігай до крамнички містера Антошка і купи три номери вчорашнього "Вечірнього вісника".
Вася, миттєво витерши рот серветкою, підхопився зі свого насидженого місця і, прийнявши від тітоньки срібну монету, вибіг з кімнати. Я, дивлячись йому вслід з відкритим ротом, забув навіть, як мене звати.
— І він що, точно виконає ваше доручення і принесе три штуки "Вечірнього вісника"? — здивовано подивився я на господиню будинку.
— Звичайно. Він дуже старанний і скрупульозний у плані здачі. Приносить все до копійки. Пам'ятаю, якось послала його за продуктами, адже мої ноги вже не ті, що в молодості, починають підводити, особливо в дощові дні. Так він прийшов весь такий засмучений, мало не плаче, виявилося, десь загубив одну мідну монету, я ледве його заспокоїла, мовляв, нічого страшного, головне здоров'я, а монет ми якось та десь роздобудемо. І що ви собі думаєте, наступного дня приходить весь задоволений та квітучий і вручає мені ту нещасну монету. Ось такий він у нас, Василечик, кришталевої чесності людина і до того ж відповідальний, купить все, що треба, та ще й вибере найсвіжіше.
Ну Васька, ну скотина! Виявляється, він піклується про тітоньку як справжній скаут, а мені тільки шкодить. Ну нічого, якщо знову з'явиться вдома, почне бігати по магазинах, я вже знайду йому чим зайнятися, а не тільки повзати під чужими диванами. Швидко допивши чай, я побіг до своєї квартири в надії, що малючка якимось чином вже там і дрімає на ліжку, роззявивши слинявий рот і виблискуючи на всю хату білизною єдиного переднього зуба. Та на мене чекало повне розчарування. Скільки я не заглядав у різні закутки і скільки не кликав, так її ніде і не знайшов. Після вирішив обшукати весь будинок, і навіть попросив Аню залізти на горище і подивитися, може вона залізла в якусь скриню і там застрягла, але знову нічого. Про всяк випадок пройшовся навколо будинку, голосно кличучи її на ім'я. І все даремно, тільки розлютив своїми криками сусідських собак. Обійшовши будинок навколо, натрапив на дівчину, що чекала на мене на вулиці, похитав головою і пошкандибав до тітки Поллі повідомити, щоб вона не турбувалася і що до вечора я буду вдома.
— Тільки не пропадайте більше, молодий чоловіче, досить з вас цих бандитів і монстрів.