А коли ти так і не з'явився, почала весь час бігати за мною навкарачки і жалібно скиглити, як цуценя. Ну я й почала заспокоювати її: мовляв, треба ще трішки почекати — і ти увійдеш у ці двері. Так вона як сіла біля них, так навідріз і відмовлялася звідти йти; ми навіть вечеряти там сіли, перед цим постеливши покривало, щоб не було холодно і зручніше сидіти. Ось так в очікуванні і заснули.
Хм, ось як, виявляється було діло. А я ще й ображатися надумав, що мене так "непривітно" зустріли. Просто голодний і втомлений, не в тому настрої з'явився, щоб позитивно мислити. Хоча з П'яточкою треба б до всього вже звикнути. Підійшовши до неї, що так радісно тужилася, нахилився і легенько полоскотав за вушком. Малу аж пересмикнуло від задоволення. Вигнувшись і видавши тоненьке "і-і-і", малючка вхопила своїми маленькими ручками мою руку і міцно притиснулася щокою до долоні, аж примружившись від насолоди, і розтягнувши рот у кумедній посмішці з випнутим переднім зубчиком, закинутим на нижню губу. Ну і як у нас зазвичай водиться, кульмінацією сердечних обіймів став гучний "Пр-р-х" і різкий сморід, від якого мене повело вбік.
— Так, досить на сьогодні цих телячих ніжностей. Я в душ!
— Любий, ти сильно зголоднів? Тобі багато покласти?
Хм, "любий"!.. Схоже, для Сама́й наші з нею стосунки перейшли на новий етап, хоча для мене поки що нічого не змінилося. Ой біда, біда!
— Усього і побільше, а що залишиться, не ховай, бо може не вистачити.
Гарненько вимившись, я закинув свій дорогоцінний сет у прання і, одягнувши нові домашні шорти, які мені купила Сама́я, щоб не ходив по дому при дітях в одних трусах, я швиденько вискочив на кухню і кинувся до столу, що вабив кулінарним різноманіттям. Дорогою ледь не збив П'яточку, що стирчала біля дверей і, яка миттю хряпнувшись навкарачки, задерши догори голий зад, одразу ж кинулася за мною, голосно цмокаючи губами, але відразу ж була перехоплена Сама́й і віднесена у ванну митися.
Коли двері з ванної знову відчинилися і мала, загорнута в новий "підгузок", вискочила з них й знову побігла до мене. Ну а я, змівши зі столу абсолютно все, що там було їстівного, напівлежав на стільці, тримаючись за роздутий живіт, і не міг зрушити з місця. Шибениця, не зупиняючись, при цьому віддано дивлячись в очі, почала дертися по моїй витягнутій нозі вгору, не припиняючи свого дивного чмокання.
— Сам, вона що, їсти хоче?
— З чого ти взяв? Ми з нею перед твоїм приходом тільки повечеряли, і досить ситно. Не думаю, що вона так швидко зголодніла.
— А чого вона цмокає?
— А це у неї з'явилася нова фішка, до якої тобі тепер доведеться наново звикати.
— Що ще за нова фішка? Не треба мені ніяких нових фішок, мені і старих з головою вистачає!
— Ой, я просто не так висловилася. Фішка зовсім не нова, просто забута стара, яку вона сьогодні згадала. Думаю, ти по звуках здогадався, яка саме.
— Не муч мене, Сам?
— От недотепа! Пам'ятаєш, як ти вранці перед відходом поцілував нас на прощання?.. Після цього маленька і згадала ваші колишні поцілунки з обіймами, і так запала на цю тему, що мені за сьогодні разів десять довелося витримати цю процедуру, ну а тепер настала твоя черга, так що сміливо вперед, тату.
— Ой, блін! П'яточко, давай це твоє чмокання перенесемо на завтра, мені якось сьогодні вже не до того.
— Давай, давай, татусю. Не ухиляйся від сімейних обов'язків, маленькі діти іноді потребують батьківської ласки і турботи, особливо дівчатка.
Хвилин через десять, весь зацілований і обслинений, я втомлено поплентався до своєї кімнати спати. Цього разу П'яточку вирішили залишити ночувати з Сама́й, тому що, гарненько виспавшись перед моїм приходом, лягати паршивка навіть і не збиралася, бігаючи по дому як очманіла, гучно гепаючи всіма чотирма кінцівками. Але мене це мало хвилювало, бо я повільно, але впевнено засинав під розмірений кінський тупіт, і ніщо не могло цьому завадити. Та перш ніж лягти спати, встиг закинути отримані від нового рівня десять балів в Інтелект, що, правда, не дуже-то й допомогло мені, аби зуміти активувати руну Розуму і зрозуміти, що вона собою являє і на що впливає. Але завтра буде новий день — буде й їжа.
Клас: Стрілок — стихійник, Ім'я — Еех. Рівень — 58
АТАКА — 62,4 (+12 зброя)
СИЛА — 61
СПРИТНІСТЬ — 90 (+777 одяг, +11 зброя)
ВИТРИВАЛІСТЬ — 61 (+46 наручі)
ЗАХИСТ — 80 (+17 зброя, +25 наручі)
ІНТЕЛЕКТ — 38
ЗДОРОВ'Я (ЖИТТЯ) — 1300/1300
Швидкість — 43,9% (+30 зброя, + 630 одяг)
Дальність — 55,9% (+14 зброя)
Влучність — 60,4%
Вільних доступних балів: 0
УМІННЯ — "Темпус станс (Зупинка часу)" (можливість зупинити час на 5 секунд), міфічне, масштабоване, час перезаряджання — 21 година.
НАВИК — ЧУдан (6 рівня) (Удар ногою по корпусу), епічний, масштабований, час перезаряджання — 40 хвилин.
НАВИК — "Розумна куля" (1-го рівня) З'являється 5% імовірність, що куля зміститься слід за противником, який намагатиметься її уникнути, на відстані до десяти сантиметрів в усі боки. Епічний. Масштабований. Пасивний.
НАВИК — Трейсер 2-го рівня. Пасивний.
Зірка стихій (спеціально для каменів стихій, активна) — Руна вогню 5-го рівня (активна). Руна повітря 3-го рівня (активна). Руна розуму 1-го рівня (неактивна).
НАВИК — "Поклик Тиші", 6-го рівня. При використанні можна з 60%-ю ймовірністю зняти покрив з противника, що застосовує навички "стелс" і "інвіз". На високих рівнях, може збити каст заклинань. Перезаряджання 4 хвилини.
НАВИК — "Вороток", рівень — 4-й. Пасивний, при використанні з 20% ймовірністю повертає шкоду як фізичну, так і ментальну, назад тому, хто застосував даний вплив. Легендарний. Масштабований. Час впливу — необмежений.
УМІННЯ — "Стелс". Рівень — 3-й. При застосуванні приховує вашу присутність від усіх видів спостереження на 30 секунд. Також збільшує вашу швидкість до 30 км/год. Легендарне. Масштабоване. Перезаряджання 80 секунд.
НАВИК — "Нічне бачення" — Пасивний. При активації діє в постійному режимі нічного бачення, рівному за значенням всім відомим технічним приладам та іншим біологічним видам. При денному світлі активація не бажана через спотворення спектру очної лінзи.
Доповнення до сету: Шанс зробити миттєвий стрибок убік (на один метр) при смертельній атаці противника дорівнює 10%.
Доповнення до сету: У режимі — бій, з'являється можливість з 25% ймовірністю відбити будь-який: удар, кулю, уламок і будь-які форми магічного впливу, силовим бар'єром.
Доповнення до сету: У денний час, в режимі — бій, противник з 50%-ю ймовірністю втратить вас з поля зору на 3 секунди реального часу, в нічний — на 6 секунд.
Цей ранок видався вологим і прохолодним, відразу давши відчути, що осінь повністю вступає в свої права. На щастя, регіон мого проживання не входив ні в північні, ні навіть у західні широти, перебуваючи десь ближче до південних. Тому тут ніколи не спостерігалося таких вже особливих холодів, і через це можна було не поспішати шукати системний одяг у вигляді пальта або ватяних штанів, хоча утеплитися в будь-якому випадку доведеться. Тільки я ніяк не міг збагнути, що такого одягнути, щоб було тепло і в той же час не сковувало рухів, тому що вже звик відчувати себе вільно і невимушено, не обмеженим зайвим барахлом.
З відкритого вікна, в унісон моїм думкам, війнуло морозною прохолодою, через що у мене під пахвою заворушився маленький тепленький клубочок, щільніше втискаючись в мій теплий бік, одночасно з цим уві сні нишпоряче ручкою по сторонах у пошуках додаткового джерела тепла у вигляді покривала або гарячої долоні. Я натягнув на неї ковдру, майже повністю приховавши від білого світу, після чого ворушіння відразу припинилося, перейшовши в тихе сопіння з задоволеним прицмокуванням. Ось і малу пора б одягнути, вона ж така теплолюбна, її літні сарафанчики в цю пору будуть недоречні. Треба з Сама́й порадитися, що купити такого осінньо-зимового, щоб нормально було. Та й самій дівчині треба виділити коштів на оновлення гардеробу, щоб і собі, і доньці вистачило на все, що потрібно. Її малу я сподівався незабаром повернути назад додому, так що розтрат вистачало, а ось золота залишилося не більше двохсот монет. Ніби й не мало, але мені здається, що після походів по магазинах одягу від тієї суми залишаться крихти. Значить, пора трубити в ріг і збирати рейд за стіну, але для початку закінчу всі справи в місті. Сьогодні ж спробую зловити Спритного Чома, місцевого безпритульного і, судячи з відгуків, неперевершеного короля швидкості, з якого я сподівався швидко зняти корону і відправити в департамент на огляд до ясновидиці. Ось тільки де його шукати? На це питання я думав знайти відповідь у Мішані. Адже, він ніби як знає все про місцеву шпану. Ось і треба його перехопити по дорозі зі школи та запитати, чи не знає, де шукати даного персонажа. А для цього треба дочекатися, коли прокинеться Сама́я, і запитати у неї, до скількох приблизно у першокласників заняття. Починалися ніби як з сьомої ранку. Чому так рано? Тому що до цього часу, як правило, закінчувалися напади зомбі, і основна маса місцевого люду виходила на відновлювальні роботи, які зазвичай затягувалися далеко до післяобідньої пори, і більш зручного часу відвести своїх діточок до школи у них не передбачалося. Ось і підлаштувала місцева влада життєвий графік міста під існуючу ситуацію.
І тут у мене промайнула пустотлива думка: а навіщо чекати, поки дівчина прокинеться, якщо можна піти і самому розбудити її та допитати досконально і з пристрастю. П'яточка, набігавшись до пізньої ночі як оскаженіла, буде спати ще як мінімум пару годин поспіль, так що мені в будь-якому випадку вистачить часу на розмови.
Тут мені згадалося, як виявив її у себе в ліжку. Ні, нічого надзвичайно екстремального не сталося, просто прокинувся від того, що мені в підборіддя щось уперлося і почало заважати. Відкривши очі і намацавши рукою це "щось" у світлі місяця, розгледів маленьку рожеву п'яточку з пальчиками горошинами. Усе ясно. Певно, як зазвичай, вночі захотіла спати зі мною, і Сам змушена була випустити невгамовну, бо починала виносити мізки. Вирішив перевернути її головою до себе, щоб укласти як зазвичай, під лівий бік, і почав нишпорити рукою у себе по грудях і животі.