Сушитися поставив на кухонне підвіконня, широко відчинивши перед цим вікно.
Колготки знімалися обережно, щоб уникнути "вибуху" — прямо як сапер на розмінуванні. Їх довелося залишити просто у ванній. До білизни не кинеш — засмердить там усе, та й по хаті почне псувати повітря. Треба буде пропрати вручну. До цієї справи я подумував прилаштувати П'яточку, нехай з дитячих років вчиться допомагати по дому, і для початку хоча б поверхнево запере свої какахи.
— Ось тобі чаювання! — зловтішно шипів я, тицяючи обмоченими та просмердівшими колготками прямо малій в обличчя, вона своєю чергою скиглила і намагалася увернутися, щоб не стикнутися зі своїм творінням. — Чого пикою вертиш, це ще нічого, зараз підуть печенюшки… їдрить твою пополам… ти скільки там того печива зжерла! Чи ти вперше за рік випорожнилася? Та ні, наче ходила ж на горщик. От тобі і й миленька та гарненька дівчинка! Н-на! Нюхай свою красу! Що… не подобається? Може, ще підемо, тістечок пожеремо, тільки ось у такому вигляді та з подаруночком… нехай помилуються!
— У-у-у-у!
Завивала П'яточка, вигинаючись назад, тому що я тицьнув їй під ніс труселя, під зав'язку заповнені смердючими відходами, які я тримав двома пальцями. Можливо, збоку такий вчинок і не викликав би схвалення середньостатистичного обивателя, але ж говорилося дурепі людською мовою: хапати горщик, робити свою справу, потім митися і чистити зуби. Ні, мадемуазель захотілося посеред ночі покапризувати і врешті обгидитися, та ще й на додачу забруднити все навколо. І коли розумієш, що о першій годині ночі тобі це все доведеться мити, прати, переодягати, то мої дії зовсім не здаються такими вже й неприйнятними.
Що стосується колготок, то там не все так плачевно, але питання в тому, що робити зі спіднім повним під зав'язку, яке вже не підлягало використанню, і яке мала капосниця не бажала нюхати, притулившись головою до стінки ванної та ще й до упору відвернувши її, через схлип видаючи голосні виючі рулади. Прати їх я точно не візьмуся. У смітник теж не викинеш. Спроба висипати вміст в унітаз призвела до того, що воно почав хлюпати і розбризкуватись по всьому туалету… Та ну їх в баню – ті ср.ні труси! Я розлютився і просто викинув труселя у відкрите вікно, закинувши їх на дерево в сусідському саду. Листя приховає всі сліди злочину.
Далі – гірше. Настала черга мити саму загиджену винуватицю. Та ось западло – мити треба ті місця, яких у міру свого виховання я зовсім не хотів торкатися. А мити там було що – відходів виявилося так багато, що забруднилося і спереду, і ззаду. А потім ще й маззю мазати, яку лікар прописав від попрілостей, сліди якої вже потроху почали сходити. Пробував П'яточку змусити саму підмиватися, та вона криворука тільки ще більше розмазала какахи по дупі, до всього забруднивши й руки. Довелося плюнути на бридливість і моральні принципи, і намагаючись дихати через раз, братися до роботи самому.
Але ж який абсурд, виходить. З ранку, зі зброєю в руках, допомагав відстояти місто від полчищ божевільних монстрів, причому в перших рядах, а вночі вовтужуся з засраним дівчиськом та її какулями. Може лайно – то до грошей?
Вимивши розкарячене чадо до блиску, насухо витерши, намазавши маззю, одягнувши в нові трусики та маєчку, закутавши в рушник, щоб не замерзла, відніс до неї в кімнату і, вклавши на подушку, злегка прикрив ковдрою та наказав спати, а то почну переповідати казку про чаювання. Очі заплющила так міцно, що здавалося очниці втисне всередину. Про всяк випадок вирішив посидіти, пригледіти – задля внутрішнього спокою. Але тільки намилився присісти й ввімкнути внутрішньосистемний чат, як помітив, що мала заснула. За секунду відрубалася! Подумав було, що знову прикидається і потягнув за вушко, потім відтягнув верхню губу і легенько поцокав нігтем по передньому зубчику – нуль реакції. Тільки ротик злегка прочинився, носик засопів, та ще й прицмокувати почала. Ось вам і баби! Треба спершу вимотати всі нерви, обгидити всю хату, щоб потім, безтурботно, з чистою совістю, дрихнути, без задніх ніг. Важко зітхнувши, я почовгав наводити в домі лад.
Обісцяна білизна полетіла намокати у ванну до колготок, матрац я перевернув верхом донизу і застелив чистою білизною. Ковдру виставив на підвіконня сушиться, якщо що, накриюся півковдрою, ночі зараз не дуже холодні. Потім вимив підлогу, і туалет, вимився сам, і з чистою совістю ліг спати. За вікном пробило першу годину ночі.
Добре наморочившись за такий насичений день, я вирубався в одну мить, як і мала, заснув глибоким сном без сновидінь. Але навіть так, мені стали маритися дзвінки у вхідні двері, різні голоси, скрип сходів, а потім тихий, але наполегливий стукіт у вхідні двері моєї квартири.
Розплющив очі… прислухався… справді самий що не на є, стук у двері… мої. Довелося вставати.
— Іду, йду! Досить стукати! Вже ніхто, і ніде посеред ночі не спить! У тому числі й сусіди. — прокричав я, відчиняючи двері.
Нате, пане!
Перед дверима стоїть Самая' з малою в оточенні валіз та сумок, а позаду з цікавістю виглядає тітонька Поллі в халаті, накинутому на нічну сорочку.
— Квартира вже здана. – сонно пробубнив я, і зачинив двері.
Знову стук у двері, але вже наполегливий, з обуреним тембром.
— Що, чоловік вигнав? — запитав я, знову відчинивши двері і ледь привідкривши одне око.
— Сама пішла. Це рано чи пізно мало статися, — заперечила дівчина. — Приймеш? Хоча б на перший час?
Позаду пролунав рип привідкритих дверей. Прокинулась розбуджена шумом несподіваних гостей — П'яточка. І обережно висунувши скуйовджену біляву голівку, часто кліпаючи злиплими й опухлими очима, задля кращого огляду задерши підборіддя і роззявивши рота, зі смішним зубом, почала моніторити простір.
Побачивши, що я дивлюся на неї, і нібито як і не маю наміру сваритися, осміліла і гучно тупцяючи босими ногами побігла до мене глянути, а що ж там такого цікавого відбувається за вхідними дверима. Самай', побачивши моє сонне кудлате диво, одразу заусміхалася і радісно замахала рукою. П'яточка у відповідь захоплено хіхікаючи, простягнувши ручки, хотіла кинутися до неї в обійми, але була вчасно схоплена моєю рукою за патли, і з болісним зойком грубо відтягнута назад.
Самая', обурена таким грубим ставленням до малої, хотіла було виголосити обурену промову, але я попередив її, суворо і чітко заявивши:
— До чужого дому зі своїм статутом не ходять! У нас так — змирися. До того ж хтось давно мав би спати. Що не так?
Цідячи слова, наче перебував у крайньому ступені люті, я, згори донизу примруживши очі, дивився на маленький, кудлатий і тремтячий скелетик, який злякано тулився до стіночки та боязко кидав на мене винуваті погляди. Як же мені її відгодувати, щоб не виглядала як привид, начебто і не обмежую в їжі, але все одно росте один лиш животик, стаючи схожим на маленький гарбузик, та й той з часом пропадає, загидивши все навкруги, для того, щоб мені життя медом не здавалося.
Дивлюся, вже не зиркає, а опустивши голову, починає терти оченята й голосно сопіти, через раз схлипуючи, готова ось-ось розревітися. Це вона вирішила на жалість натиснути, сподіваючись, що Самая' влаштує мені прочухана, а її візьме на ручки й, сюсюкаючи, дозволить робити що заманеться. Як би не так. Я швиденько підхопив малу на руки і, тицьнувши під ніс кулак, попередив:
— Спробуєш заплакати — обстрижу налисо, разом із лялькою. І тебе теж, якщо не перестанеш дивитися на неї так жалісливо.
Останні слова я промовив просто в обличчя Самай'. Та аж відсахнулася, округливши очі. А я продовжив виховний процес, ну а що хотіли, розбудили посеред ночі — тепер терпіть.
— А тепер бачиш, що відбувається з неслухняними дівчатками — їм ніде жити! І якби не я — такий хороший, то жити Самай' довелося б у тому занедбаному будинку, де жила ти — разом із павуками.
П'яточка злякано закинула голову і заперечливо замотала нею, схопивши ручками моє обличчя і благально дивлячись то мені в очі, то в бік мами з донькою, що товклися біля дверей.
— Тоді щоб слухалася мені! — гаркнув я. У відповідь вона закивала так швидко, ніби боячись, що я можу передумати і не прихистити бідних дівчат.
Отож-то! Я вам покажу, хто в домі Батя!.. І підхопивши найважчу валізу, почав інструктувати нових співмешканок:
— Тут кухня, там ванна кімната. Дальня кімната — це дитяча, в ній спатимуть Самі з П'яточкою. Самая' як сама неслухняна, спить зі мною. Буду за нею наглядати, і, якщо що – відразу карати.
— Так пане! Як скажете, пане, — відгукнулася дівчина, присідаючи в кніксені, а потім сунувши мені дулю під ніс, додала: — Ось вам, пане! А за лису... я з тобою не розмовляю!
— П'яточка зі мною теж не розмовляє — і нічого... нормально почуваюся!
Затягнувши речі дівчат до дитячої кімнати, як я її назвав, там же розмістили й Самай' з донькою. А куди діватись ... коли мені було потрібно, вона прийняла мене без зайвих питань та заперечень.
Розташовувалися та розкладалися до третьої години ночі, причому про сон ніхто і не думав. Вигнанниці діловито виймали з сумок свої речі і акуратно розкладали їх – що у шафу, а що в тумби. П'яточка тут же, плутаючись під ногами, вихоплювала зі стопок, те що їй подобалося, і відразу нацуплювала на себе. Щоб більше не заважала, я знову підхопив невгамовну пройдисвітку на руки, яка почала хвицятись, заплутавшись з ногами в одній з кофтинок Самай', визволив її звідти і знову передав дівчині, яка швидко і на подив рівненько склала ту у зразковий квадрат, і між ділом повідала, що пізно прийшовши додому, зіткнулася на порозі з розлюченим чоловіком, що влаштував скандал, і на всю вулицю обізвав її шльондрою і поганю, та ще й замахнувся аби вдарити по обличчю. Такої образи, дівчина не змогла більше стерпіти, тому зібравши речі та дитину, пішла з дому.
Я нічого на це не відповів, кожен може чинити так, як йому заманеться. Але мене здивувало, що чоловік, який назвав її повією, настільки образив дівчину, що та зважилася кинути його, — пішовши світ за очі без жодних перспектив. А те, що вона пропонувала незнайомому чоловікові в неналежному вигляді та перебуваючи в шлюбі зачати від нього дитину – за проступок не вважала. Дивна логіка в цієї жінки. Але вголос я нічого не сказав.
А жіноча частина нашої комуни, розіклавшись та влаштувавшись, навіть і не думаючи лягати спати попри пізню ніч надворі, заходилася нишпорити й швендяти по квартирі, зазираючи в усі двері, всі шафки та комоди.
— Ви б уже спати лягали, – запропонував я, позіхаючи на весь рот.
— А тобі завтра що – на роботу, таточку? – замуркотіла Самая', потершись об моє плече.
— Мешкаючи в одному домі з трьома жінками – це вже важка фізична праця!
— Бідненький, – погладивши мене рукою по щоці та цмокнувши в ніс, пестливо прошепотіла дівчина.