Я вдав, що нічого не знаю і нічого не пам'ятаю, а спокійненько попиваю чайок. На нову сукню вже ніхто не звертав уваги, і навіть сама малеча, яка сиділа праворуч від Самай' і чинно заковтувала шматочки торта, які та їй пхала в рот з ложечки. Я ж, бачачи, як дитині припав до смаку куплений тортик і як вона поривається вчепиться в нього руками, вдавав що скоса поглядаю на її живіт, від чого мала не спускаючи з мене очей починала пурхати крихтами і на себе, і на стіл, ще при цьому кашляючи й давлячись. Самая', крім підтримки розмови, встигала ще й усе помічати, в один з таких моментів, щоб урезонити мене, стукнула під столом, кулачком мою ногу. Ну а я що – взяв і легенько стукнув її. Дівчина аж скинулася від такого зухвалого вчинку, і сердито глянула в мій бік, а я показав їй язика. Вона лише обурено зиркнула на мене й ображено відвернулася. А я непомітно підсунув їй цукерку, яку вона відразу відсунула назад. Ну а я тоді підсунув дві та ще й акуратно розгорнув їх. Дивлюся – не відсуває, підсовую третю. Куточки губ легенько здригнулися, позначивши усмішку, і відразу маленька смаглява ручка потяглася до частування. Взяла одну і акуратно відкусивши взялася повільно пережовувати, але, мабуть та виявилася надзвичайно смачною, тому що, розкуштувавши смак відразу ж дожувала і закинула другу половину, яку з'їла так само швидко, а потім примруживши очі й дивлячись на мене потяглася за другою.
– Сподіваєшся за свої сьогоднішні витівки заслужити моє прощення парочкою цукерок? – прошепотіла вона мені на вухо, вибравши момент поки на нас ніхто не дивиться, і при цьому обдавши мене таким чудовим ароматом, що мене аж у жар кинуло.
– Ні, – також зашепотів я. – Просто хотів, щоб ти ось так наблизилася до мене і вдихнути твій аромат. Прикинь, ти пахнеш набагато краще, ніж цей тортик, і я навіть не знаю, як стриматися, щоб не накинутися на тебе і з'їсти всю до шматочка.
– Який жах! – дівчина грайливо округлила очі і відсунулася від мене.
Але, по ходу, я був прощений, тому що маленька смуглява ручка наступного разу ковзнула не за цукеркою, а прослизнула в мою долоню і ніжно вхопилася за неї.
– Сам шокований! – відповів їй, і легенько стиснув теплу долоньку.
Треба сказати, чаювання у тітоньки Поллі мені надзвичайно сподобалося. Такого затишку та сімейного тепла я давно не відчував. Хоча з усіма цими жінками я був знайомий усього нічого, але в якусь мить вони стали для мене більше, ніж знайомі. А дивлячись на П'яточку, що обжерлася і прибалділа та зараз фривольно розкинулася на стільці, закинувши праву ніжку на підлокітник, а праву ручку вгору за голову, і задоволено шкіриться невідомо від чого, сяючи самотнім переднім зубчиком на рожевих яснах. І коли я, не витримавши, висловив скромне зауваження, мовляв, "перестань вишкірятися, а то печенюшки перелякаються і втечуть зі столу", на мене знов всі враз зашикали й замахали руками, я аж завурчав від задоволення. Особливо коли Самая' покрутила пальчиком біля скроні.
Та як би добре не сиділи, а час пробив одинадцяту, і всі потихеньку почали збиратися по домівках. Провівши Самай' із Самі до дороги, і почекавши деякий час, поки П'яточка на прощання з сумним обличчям наобіймається та націлується, як з матінкою, так і з донькою, що теж пустили скромну сльозу, я свиснув на візника, який проїжджав мимо, посадив дам у тарантас, оплатив дорогу, махнув на прощання рукою і, підхопивши дівчинку під пахву, нарешті попрямував додому – відпочивати. Хоча трохи й затаївши образу в душі – мене чомусь ніхто не обіймав і не цілував. Тліла ще маленька надія, що по дорозі нагору можливо перетнуся з Баффі. Але зачинені щільно сусідські двері вбили цю надію в зародку.
Зайшовши до квартири, я посадив малу за кухонний стіл, де вона тут же почала гратися з лялькою, а сам, знявши майку, попрямував до ванної зайнятися вечірньою гігієною. Перед цим, звичайно ж, попередивши, що її черга – наступна, так що нехай готується і тягне з кімнати горщик. Ну і зайнявся своїми справами – спокійно, розмірено, нікуди не поспішаючи. Через деякий час вийшов задоволений, з надією, що зараз швиденько впораюся з малою, та й завалимося спати.
На кухні її не було. Невже пішла по свій нічник та там і заснула? Я попрямував до своєї спальні, де ми зазвичай спимо, і застав свою принцесу, так повністю й одягнену, яка зручно вмостившись на ліжко, видавала якісь звуки, при цьому не перестаючи вовтузитися з Мимрою.
– А чого це ми не йдемо ср...ти, і чистити зуби? Начебто як ніч надворі, і пора лягати спати, – поцікавився я, на що отримав негативну відповідь, у вигляді невдоволеного мотання головою.
Ясно, дрібна зараза ні в яку не бажає лягати спати, бо їй сподобалися посиденьки, і вона бажає продовження банкету. Так-так, після такого довгого періоду голодування та самотності вона зараз надзвичайно ласа на будь-які смаколики, надмірності та свята, при цьому бажатиме всього не в міру, поки одного разу не подавиться. Скільки ж у мене піде сил та нервів, поки я витрясу з неї ці дурощі – ех, треба гувернантку заводити. Ну а поки будемо виховувати як уміємо.
– Що, спати зовсім-зовсім не хочеш?
Люте, негативне мотання головою, та ще й вигляд такий, ніби її несправедливо образили. Губи твердо стулені, біляві брови нахмурені, так і захотілося ляща дати, але все ще попереду – поки будемо з дитиною розмовляти.
– Ти, напевно, хочеш знову сісти за стіл і продовжити чаювання разом з усіма? – аж підхопилася і радісно закивала головою, вже готова зістрибнути з ліжка і бігти вниз, до тітоньки Поллі.
– Добре, тоді я піду розбуджу тітоньку і Баффі та спробую повернути Самай' із Самі. І ви знову всі разом зберетеся і продовжите чаювати. – хопа!.. Вже стирчить біля дверей, озираючись на мене, коли, мовляв піду всіх збирати.
– Але тільки я не піду з вами. А знаєш чому? – невпевнено знизує плечима, але від дверей не відходить.
– Тому що ті, хто сідають пити чай після опівночі, коли на вулиці стає темно, вже ніколи не встануть із-за столу, і будуть приречені вічно сидіти за ним і пити чай, – знову невизначено знизує плечиками, мовляв, а що тут такого жахливого, вічно сидіти й пити чай. Це навіть добре.
– Ви будете сидіти й пити чай, поки він не зіпсується і не почне смердіти, як і тортик, який буде весь об'їдений великими волохатими мухами. Але ні викинути його, ні принести інший ви не зможете, тому що не зможете встати із-за столу! А потім поступово постаріє і помре тітонька Поллі, і буде лежати біля вас обліплена тими самими мухами, а потім почне гнити й смердіти, як зомбі, які бродять за стінами нашого міста.
У цей час до кімнати залетіла велика чорна муха і заходилася кружляти всюди, норовлячи сісти або мені, або П'яточці на обличчя. Та ж, побачивши залітну комаху, миттю відскочила від дверей і, як була у взутті, так і заскочила на ліжко. А я ж, підійнявшись, підійшов до нічника і злегка пригасивши світло, для більшого ефекту – продовжив:
– Але це ще не найгірше, що трапиться з вами. Тому що наступною помре Самай', а за нею і Баффі, а коли за столом стільки трупів, то з їхніх тіл почнуть вилазити великі слизькі черви, які будуть заповзати тобі під сукню і боляче кусати та гризти твоє тіло. Але ти не зможеш скинути їх, тому що в одній руці ти будеш тримати чашку з чаєм, що смердить болотом, а в іншій почорніле і тверде як камінь печиво. А потім помре і Самі, з'їдена червами, і ти залишишся одна в темній і страшній кімнаті, де рівно о дванадцятій годині ночі самі по собі відчинятимуться двері шафи, і звідти виходитиме старий, поїдений міллю одяг тітки Поллі і блукатиме кімнатами в пошуках своєї господині. Але так і не знайшовши її, бо на той час вона повністю згниє, старе подерте пальто схопить тебе і потягне в чорну-пречорну шафу, де на тебе чекатиме…
І тут я раптово видав гучний жахливий сміх:
– А-ХА-ХА-ХА!
П'яточка з перекошеним від жаху обличчям підстрибнула, відкинулася назад, при цьому чутливо стукнувшись потилицею об підвіконня, голосно гикнула і заціпеніла, обмочивши колготки, пляма від яких почала розповзатися з жахливою швидкістю, вмить хлюпнувши на ковдру і розтікаючись далі по ліжку.
— П'яточка! Марш з ліжка! — загорлав я, як різаний, при цьому мала знову підскочила, видала гучний звук, зіпсувавши повітря, але все ж сповзла по ковдрі на підлогу, де почала топтатися, залишаючи мокрі сліди.
Хоч і зістрибнула, але і ковдра, і простирадло виявилися повністю промоклими, як, напевно, і матрац під ними.
— Ну от що ти наробила? Га, жабеня ! — хмурячись, запитав я в неї.
А вона стоїть, вся тремтить, притискаючи ляльку до грудей, і виряченими очима дивиться на мене, при цьому трусячи нижньою губою, ніби стоїть на морозі.
— Ось через тебе тепер доведеться все переодягати, добре хоч є запасна білизна. А от якщо промок матрац, то змушені будемо йти спати у твою кімнату. – і тут мене щось знову щось сильно змусило насторожитись, я підозріло понюхав повітря, при цьому поморщившись від запаху, який міг виходити тільки від… – Та ну нафіг! Ти що, і обгидилась також?
Стоїть гівнючка і мовчить. Тільки витріщається на мене. І так зрозуміло, що мені сьогодні ввечері дістався повний комплект клопотів. Це стало особливо очевидним, коли я підняв сукню, і звідти рубануло дитячим "сюрпризом".
— От гадина! І це замість того, щоб сісти на горщик та нормально пос..ти, ти почала показувати фокуси, і в результаті мені тепер доведеться півночі вовтузитися з твоїм гівном. Ну дякую тобі, П'яточко, зробила послугу.
Заревіла. Без зайвих церемоній, швидко зняв з неї платтячко, яке начебто не постраждало, вихопив з рук дурнувату ляльку, та й закинув бозна-куди. Нічого – їй не звикати. Потім підняв малу в повітря та так на витягнутих руках і поніс у ванну, залишаючи за собою мокру доріжку сечі що капала з її ніг. Дідько, ще й підлогу мити! Так одягнену та взуту і поставив прямо в купальню і почав роздягати. А та, рюмсаючи й гублячи сльози, почала мені незграбно допомагати роздягати себе, при цьому кожен мій лайливий коментар супроводжуючи шмарклявим завиванням..
Сорочечка, маєчка, здається, теж не постраждали, як і сукня, але про всяк випадок відіклав у прання. А ось черевички довелося кілька разів добряче прополоснути, про всяк випадок попередньо заливши в них добру порцію дитячого шампуню.